Вибухонебезпечні небезпеки

Макро та мікробіологічна небезпека.

Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби (БЗ), до яких належать хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) та вироблені деякими бактеріями отрути (токсини). Патогенні мікроорганізми розрізняють за розміром та видом впливу на організм: віруси мають розміри від 0.8 до 0.35 мкм., бактерії – від 0.5 до 8 – 10 мкм. Саме тому їх використовують як уражаючу біологічну зброю. Наприклад, у американців під час війни у В’єтнамі від інфекційних захворювань загинуло у 3 рази більше людей, ніж померлих і поранених під час цих подій.

Для активно – отруйних тварин характерна наявність спеціальних органів, які виробляють отруйні речовини. Із тварин цієї групи найнебезпечнішими для людини є змії (різноманітні види гадюки, кобри та ін.), деякі види риб (морський їжак, морський дракон, що живуть в Чорному морі). Небезпечні для людини також медузи та актинії. При дотику щупальцями до людини, вони доторкаються до шкіри і пускають отруту. Ступінь ураження залежить від виду медузи. У місті ураження виникає почервоніння шкіри, що пече, свербить і болить. Усі види павуків також мають отруйні залози, проте укус каракурту є найбільш небезпечним. Отруйною є лише санка. Отрута діє на центральну нервову систему. Укус не болячий, але через 5 – 10 хвилин виникає різкий біль, хворий не може стояти на ногах, підвищується температура тіла, тиск крові. Такий стан триває кілька днів, можливий летальний наслідок. Перша допомога полягає у наступному: терміново видавити з ранки кров та відсмоктати отруту ротом з ротом протягом 15 хв. Далі випити багато води (краще чаю) та найшвидше доставити потерпілого у лікарню. Найбільш дієвий захід – введення проти отруйної сироватки.

Тема трагічних подій та катастроф у сфері матеріального виробництва завжди залишалась зачиненою для широко суспільства. Інформація щодо великомасштабних вибухів і пожеж, а про загибель людей та інші важкі наслідки знали тільки посадовці, які не зацікавлені, як правило, у широкому колі [ 10 ].

Попередження аварій та катастроф перешкоджає відсутність професіоналів, котрі займаються цією проблемою через низький рівень знань загально університетських дисциплін. До того ж керівники підприємств повинні розуміти, що при певній концентрації пилу і без вибухівки відбуваються вибухи.

Вибух – це надзвичайне, швидке фізичне чи хімічне перетворення речовин або суміші речовин із одного стану в інший із переходом потенціальної енергії в кінетичну газоподібних продуктів [ 11 ].

Вибух викликає повітряну ударну хвилю та нагрівання продуктів згоряння до високої температури (грануло тол – 980 ккал / кг.), нормальна швидкість денотації 2, 5 – 6, 5 км / с., температура вибуху промислово – вибухових речовин 2800 – 4200 ̊C. Вибух характеризується також брезантністю, тобто здатністю вибухових речовин виконувати дроблення оболонки з утворенням шматків. Чим вони дрібніші, тим вища бризантність, але і більша небезпека ураження. Поширеним явищем є використання саморобних вибухових речовин терористами.

Середні втрати від кожної аварії складають близько 300 тис. грн., в підсумку щорічні збитки від вибухів складають мільярди гривень. Тому істинна безпека не може базуватися на територіях ризику, вона повинна бути забезпечена творчими зусиллями висококваліфікованих спеціалістів, які створять безпечні виробничі процеси.

Пожежа – це неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі й просторі (ДСТУ 2272). Відомо, що не стільки від вогню, а більше від задухи, отруєння гинуть люди при пожежі. Показник смертності людей у пожежах на 1 млн. українців перевищує країни світу в 2 – 8 разів.

Пожежа супроводжується виділенням великих кількостей теплоти і яскравим світлом. В звичних умовах горіння – процес окислювання, взаємодії горючої речовини з киснем або іншим окислювачем – окиси азоту, фтору, хрому, брому, йоду та інші. За статистикою за останні 5 років в Україні виникло понад 230 тис. пожеж в яких загинуло 10, 8 тис. осіб, 11, 2 тис. будівель та 6, 2 тис. техніки.

Самозаймання - загорання без джерела запалювання за наявності окислювача. Самозаймання супроводжується появою полум’я і поділяється на: теплове, хімічне і біологічне. Теплове – походить від теплової енергії, переданої через повітря (зовнішнє нагрівання на відстані). Хімічне – виникає в результаті хімічного впливу різних речовин (кам’яне вугілля чи змішана селітра в штабелі, промаслені ганчірки). Біологічне – виникає в результаті самонагрівання під впливом життєдіяльності мікроорганізмів безпосередньо в речовині (загорання тирси).

Відповідно до ДСТУ 12. 1. 004 – 85 рідини в залежності від температури спалаху її пари розділяють на 2 класи: 1) легкозаймисті рідини з температурою спалаху не вище 61 ̊С в закритому тиглі або 60 ̊С у відкритому. 2) горючі – з температурою спалаху понад 61 ̊С в закритому типі або 60 ̊С у відкритому тиглі.

Відповідно до СНіП 2.09.02 – 85 виробничі об’єкти в залежності від властивостей речовини, які використовують у виробництві ділять на шість категорій (А,Б, В, Г,Д, Є). Категорія А – вибухові та пожежнонебезпечні приміщення з температурою спалаху до 28 ̊С. Категорія Б - вибухові та пожежнонебезпечні приміщення з речовинами у яких температура спалаху до 28 ̊С. До категорії В (пожежнонебезпечні) відносять об’єкти, в яких містяться пальні й важкогорючі речовини, але небезпека вибуху в них відсутня. Категорія Г належать (пожежнонебезпечні) негорючі речовини в гарячому, розпеченому стані. Категорія Д присутні (пожежнонебезпечні) негорючі речовини в холодному стані. Категорія Є – вибухонебезпечні гази, пил, суміші, що в об’ємі перевищують 5 % об’єму приміщення [ 11 ].

Дата добавления: 2014-01-07