В. Посередники, які підписують контракти з третіми особами від власного імені, але за рахунок принципала.

Б. Посередники, які підписують контракти з третіми особами від імені та за рахунок принципала.

В якості таких посередників можуть виступати агенти, довірені особи, які, у відповідності до укладеної з принципалом агентської угоди (фактично – угодою доручення; вона укладається тимчасово, але може подовжуватися, залежно від результатів, на значні терміни), від його імені та за його рахунок здійснюють весь комплекс дій, пов'язаних з міжнародними операціями (продажем чи купівлею), включаючи підписання контрактів.

Перелік можливих повноважень такого роду посередників може включати, крім тих, що є типовими для комісіонерів (формування позитивного іміджу принципала, надання технічної допомоги щодо укладання контрактів, проведення маркетингових досліджень, інформування принципала про якісні та кількісні вимоги, умови цільового ринку, реклама та ін.) наступні дії:

¨ надання принципалу комплексної допомоги щодо складання угоди від його імені, збуту та купівлі товарів і послуг;

¨ налагодження збутової діяльності (у випадках договірних відносин з експортерами), включаючи, залежно від характеру угоди з принципалом, організацію власної збутової мережі, технічне обслуговування складних товарів, післяпродажний сервіс.

Посередники такого типу називаються комісіонерами (принципал називається комітентом), і вони можуть виступати учасниками більш складних договірних відносин: оскільки комісіонери мають право власного підпису, вони самі можуть залучати додаткових посередників, стосовно яких виступають продавцями чи покупцями (звичайно, додатково до статусу комісіонера у відносинах з комітентом). Відносини комісійного типу набули значного поширення наприкінці ХХ століття, сприяючи не тільки масштабному збуту, але й розвиткові роздрібного та вторинного товарообігу.

Відносини комісіонера з комітентом регламентує договір комісії (як правило такий документ укладається задля реалізації конкретної операції), а його умовами є вказівка на гранично прийнятні ціни (мінімальні у випадках експорту та максимальні – імпорту), інші характеристики товару (якісні, стандартні, технічні умови), терміни реалізації угоди, взаємні зобов'язання, розміри комісійної винагороди та ін.

Угоди комісії припускають значно більшу самостійність посередника, який може, в певних межах, сам проводити цінову політику, укладати додаткові контракти.

В простому варіанті комісії комісіонер, як власник товару, здійснює прямі поставки товару, а також прямі розрахунки з третьою стороною, причому комісіонер не несе відповідальності перед комітентом за дії третьої сторони. Разом з тим, існують різновиди договорів комісії, за яких повноваження, зобов'язання та, відповідно, винагорода комісіонерів є вищою.

Одним з різновидів посередників-комісіонерів є агенти-делькредери, яті діють у відповідності до угоди типу делькредере. Це – такий договір комісії при продажі товарів, згідно якого комісіонер несе майнову відповідальність за виконання третьою особою своїх контрактних зобов'язань. Інакше кажучи, він не тільки надає послуги з організації продажу товару, але й гарантує оплату товару в разі відмови або неспроможності покупця здійснити відповідний платіж (це оплачується додатковою винагородою). Звичайно, зобов'язання сплатити принципалу суму угоди не поширюється на випадки, коли відповідні виплати зриваються з провини самого принципала.

Крім того, посередник може спочатку укласти домовленість із покупцем як продавець, і вже після цього укласти договір з комітентом. (Терміном “делькредере” позначається не тільки тип угоди, але й винагорода посередника за цією угодою. Винагорода посередника може формуватися як різниця між фактичною кінцевою ціною – ціною продажу товару третій особі та ціною покупки товару, а також у відповідності до твердої ставки, вираженої в процентах від суми угоди.)

Іншим різновидом посередників є консигнатори (агенти-консигна­тори), відповідний договір комісії називається угодою консигнації. У відповідності до такої форми контрактних відносин між принципалом (який називається консигнант) та агентом (консигнатором) перший постачає на склад другого товари з метою реалізації. Причому товари залишаються у власності консигнанта до реалізації їх консигнатором (можливі терміни зберігання – до 1-2 років та навіть довше), який здійснює передпродажну підготовку товару, страхує його, проводить маркетингову діяльність та весь комплекс операцій з продажу.

У відповідності до відносин з консигнаторського обслуговування на склад постачається певна сума товару, яка може поповнюватися у відповідності до параметрів угоди.

Договори консигнації бувають незворотні (за яких консигнатор зобов'язується викупити в консигнанта нереалізовані протягом певного терміну товари), частково зворотні (консигнатор зобов'язується реалізувати товари не менше певної кількості, а решту може повернути консигнанту; це означає, що ту частину загальної партії, яка не була реалізованою, але перевищує обумовлену до повернення суму, консигнатор має викупити сам) та зворотні (всі нереалізовані товари підлягають поверненню консигнанту; можливі варіанти – цінові знижки або подовження терміну консигнації).

Така форма продажу є зручною тоді, коли на консигнацію звичайно поставляються вироби масового серійного виробництва, у стійкому і швидкому збуті яких експортер не упевнений, при постачаннях нових товарів, які ще мало відомі місцевим покупцям, а також для застосування у випадках слабкого освоєння цільового ринку. Її предметами постають передусім машини та обладнання, виробниче устаткування, запчастини, вузли та деталі, а також товари масового вжитку. Винагороду консигнатора становить цінова різниця: ціна реалізація мінус ціна, що сплачується консигнатором консигнанту.

Дата добавления: 2014-01-07