Організація нагляду за додержанням законів при виконанні адміністративних покарань

Перевірки додержання законів з зазначених питань прокурори, відповідно до зазначеного наказу ГПУ №7, зобов’язані проводити з урахуванням стану законності у КВІ - щоквартально.

У наглядовій діяльності прокурор зобов’язаний вживати заходів до запобігання, виявлення та своєчасного усунення будь-яких порушень закону, відновлення порушених прав і притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, прокурор у межах своєї компетенції перевіряє:

- законність судових рішень, на підставі яких особа відбуває призначене судом покарання;

- додержання законодавства про порядок і умови відбування покарання, виправлення та ресоціалізації засуджених;

- забезпечення встановлених законом прав і обов’язків засуджених та інтересів держави.

Оскільки метою призначеного судом покарання – кара, виправлення і ресоціалізація засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, зростає роль кримінально-виконавчих інспекцій як профілактичної служби.

Від ефективності їх роботи значною мірою залежить також стан боротьби з рецидивною злочинністю.

Практика свідчить, що найбільш поширеними причинами, які сприяють порушенням законності, є передусім слабкий рівень професійної підготовки, недисциплінованість працівників інспекцій та відділів державної виконавчої служби, відсутність належного контролю за їх діяльністю з боку керівників обласних управлінь і відділів.

Одним з основних засобів прокурорського нагляду є перевірка додержання законів у КВІ, на підприємствах, в установах і організаціях..

Для кваліфікованого проведення перевірки прокурору необхідно:

1. Знати основні законодавчу базу та інші акти, що регулюють виконання кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а саме:

а) Конституцію України (розділи ІІ “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” та VІІ “Прокуратура”);

б) Закон України “Про прокуратуру”;

в) Кримінальний кодекс України (розділи VII, Х, ХІІ, ХV);

г) Кримінальний процесуальний кодекс України;

д) Кримінально-виконавчий кодекс України (глави 1-9, 11, 23, 25, 26);

е) Кодекс законів про працю України (глави ІІІ, V, VII, VIII, X, XIII);

є) Кодекс законів України про адміністративні правопорушення (статті 31, 37, 38, 298-305, 322-325);

ж) Закони України “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження зі змінами та доповненнями”;

з) Постанови Пленуму Верховного Суду України:

і) “Інструкцію про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань”, затверджену спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України № 270 / 1560 від 19 грудня 2003 року;

ї) „Інструкція про порядок виконання адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт” затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 25.02.2009 №35 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.03.2009 за №272/16288

й)“Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях”, затверджену спільним наказом Міністра праці України, Міністра юстиції України і Міністра соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року;

к)“ Інструкцію про проведення виконавчих дій”, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 74 / 5 від 15 грудня 1999 року з наступними змінами і доповненнями;

л) “Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України”, затверджене наказом Міністра внутрішніх справ України № 1212 від 20.10.2003 року.

м) Звітність Державної судової адміністрації України форми № 1 ("Звіт суддів першої інстанції про розгляд справ у порядку кримінального судочинства")

н) Звітність Державної судової адміністрації України форми № 6 ("Звіт про кількість осіб, засуджених, виправданих, справи щодо яких закрито, неосудних, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру та види кримінального покарання").

Слід мати на увазі, що зазначений перелік не є вичерпним, оскільки на практиці, в залежності від характеру перевіряємих питань та виявлених порушень, часто виникає потреба у застосуванні інших нормативних актів.

2. Ознайомитися з матеріалами попередніх перевірок виконання законів, проведених прокурором в КВІ. Вивчити наявні в прокуратурі скарги і звернення громадян, інші матеріали з інформацією про порушення законності при виконанні адміністративних покарань.

3. В залежності від спрямованості прокурорської перевірки, із місцевого суду, кримінально-виконавчої інспекції, відділу державної виконавчої служби, районного (міського) управління (відділу) внутрішніх справ прокурор запитує відповідну інформацію, зокрема, про кількість осіб, яким призначені адміністративні покарання (у розрізі видів та з зазначенням П.І.Б.); перелік підприємств, де засуджені відбувають покарання у виді виправних чи громадських робіт; кількість виконавчих листів, що надійшли для виконання за певний період; кількість засуджених, які ухиляються від відбування покарання і розшукуються органами внутрішніх справ, тощо. У разі необхідності проводить взаємозвірки.

4. Проаналізувати додержання законності в інспекції (відділі державної виконавчої служби), а також на підприємствах і в організаціях, де відбувають покарання засуджені до виправних робіт чи громадських робіт. Під час аналізу прокурор робить висновок про причини порушень законності, що найбільш часто виявлялися, і визначає перелік питань, на які слід звернути особливу увагу при проведенні перевірки.

На підставі аналізу складається план перевірки з питань, що належать до компетенції прокурора.

Дата добавления: 2014-01-07