Семантика гри у жмурки

. Сюжет гри у жмурки має три умови:

1. Наявність не менше двох суб’єктів: того, хто шукає, і того, кого шукають.

2. Той, хто шукає, обов’язково обмежений, у нього зав’язані / заплющені очі.

3. Той, хто шукає має певні переваги. Той, кого шукають озвучує місце, де він знаходиться.

Ми звикли, що гра у жмурки є дитячою розвагою Однак тут проглядається контекст дорослої традиції – практика образної поведінки, а саме: сліпий шукає зрячого, мертвий – живого. У цьому контексті розглядатиметься семантика гри у жмурки.

Жмуритися походить від дієслова *müzuriti й іменника *müzura – «темрява», а чергування голосних пов’язує його з іменниками «мить / миттєвість», а також з групами слів «жму / жать». На Півночі Росії побутували міфологічні персонажі Жма і Жмара – які насилали нічні страхи й задуху («Жма тебя побери»). Пор. також з діалектизмом, що позначає покійника – «жмурик».

Тема смерті простежується у західноєвропейській назві гри: чеськ., словен. slepa baba, польск. slepa babka («сліпа баба», те ж в рум. baba oarba). Слово баба служить для табустичного позначення міфологічних персонажів, духів і демонів. Епітет сліпа – вказує на потойбічну природу персонажу. Яга сліпа, вона винюхує жертву. Пор. з казковим: «руським духом пахне».

В англійців ця гра відома как Blindman's buff («доторкування сліпця»), у німців як Blindekuh («сліпа корова»), в італійців — а mosca cieca («сліепа муха»), в іспанців — la gallina ciega («сліпа курка») - звідси дитяче «последняя курица жмурится».

У міфології назване слово матеріалізується, починає існувати, незалежно від бажання героя. Психологічно ім’я створює й анексує саме назване (так чорт і лісовик «ловить на слові», забирає те, що воно означає – «віддай мені те, чого немає у твоєму королівстві», тобто те, чого цар не бачив), бахвальство змія (озвучення бажання) народжує йому супротивника. Однією з прикмет смерті є почути своє ім’я, але обернувшись, не побачити того, хто звав, томк Одісей не називає свого імені Поіфему, називаючи себе «ніхто», намагаючись таким чином ввести в оману смерть Тут ключовим виступає ім’я, як символ життя й ототожнюється з його носієм. У зв’язку з цим на моглах ворогів не писали їхні імена, «названі» могли властиві лише сврїм пращурам (пагорб слави, поховання гітлерівців не позначалися). Закопати як собаку – поховати без обряда і не назвати покійника, щоб не спровокувати його повернення.

«Сліпий» ловець у грі має не лише спіймати, але й назвати / упізнати того, кого він торкнувся. Аналогічний мотив зустрічається у Євангелії «насміхалися над Ним и били Його; і закривши Його, били Його по обличчю и запитували Його: проріки, хто ударив Тебе?» (Лк 22:63-64). Знущання над Христом, є не чим іншим, як варіант гри у жмурки. Хоча цей сюжет передбачає не профане, а пророче вгадування, де начебто питають покійника про майбутнє (хто буде наступним?). Однак Христос не робив цього, оскільки Він не може прирікати смерть / сліпоту, бо повертає зір / життя.

Дата добавления: 2014-01-07