Особливості прямого та оберненого процесів системного планування

Перш за все відзначають, що ієрархічні системи планування складаються із елементів, які мають певне тлумачення. До них належать наступні:фокус ієрархії, актори, цілі, політики, виходи та узагальнений вихід.

Під фокусом ієрархії розуміється загальна мета системи. Акторами називаються діючі особи (як окремі, так й групи осіб, організації, корпорації тощо), які з різною силою впливають на остаточний результат (вихід). Цілі – бажані значення, котрих сподіваються досягнути. Під політиками розуміють санкціоновані способи досягнення цілей, що надаються за допомогою процедур прийняття рішень. Сценарії (остаточні результати) – це потенційні стани системи, що можуть бути отримані після виконання політик. Узагальнені сценарії дозволяють інтегрувати значення окремих сценаріїв для оцінювання наслідків прийнятих при плануванні рішень.

Прямий та обернений процеси планування взаємно доповнюють один одного, хоча на практиці можливе й застосування кожного окремо. Поєднання прямого та оберненого процесу відбувається наступним чином (рис. 8):

§ проектується імовірне майбутнє;

§ як мета обирається бажане майбутнє;

§ розробляються нові політики та приєднуються до існуючих;

§ проектується імовірне майбутнє з урахуванням поповненого переліку політик;

§ порівнюється бажане та імовірне майбутнє;

§ бажане майбутнє уточнюється з метою виявлення необхідних політик для того, щоб воно стало проектованим, і процес повторюється.

Прямий процес планування

Обернений процес планування

Рис. 8. Синтез прямого та оберненого процесу планування

Прямий процес планування починається з малої кількості політик планування та продукує множину можливих результатів, а обернений починається з малого числа бажаних результатів та продукує множину варіантів політик. Узгодження в одне інтегроване рішення досягається різними методами.

Прямий процес планування реалізується за допомогою наступного:

1. Ідентифікується загальне призначення задачі планування.

2. Встановлюється єдиний елемент, або фокус (проблема у загальному), що розміщується у вершини ієрархії.

3. На другому рівні ієрархії визначаються економічні, політичні та соціальні сили, що впливають на результат.

4. Третій рівень утворюють актори, які маніпулюють цими силами.

5. Четвертий рівень утворюють цілі кожного актора.

6. П’ятий рівень описує політики кожного із акторів, які вони використовують для досягнення своїх цілей.

7. На шостому рівні описуються можливі сценарії, або результати, котрих прагне досягти кожен актор, застосовуючи свої політики.

8. Останній рівень ієрархії – узагальнений результат, який є результатом реалізації всіх цих сценаріїв. Це є логічний результат як комбінація спроб різних акторів сформувати його так, щоб задовольнити свої інтереси. Внаслідок протилежності цих інтересів один або декілька акторів можуть змінювати свої політики, щоби спробувати досягти нових планових результатів, що є ближчими до бажаних.

Це й означає, по суті, перехід до оберненого процесу.

Отже, прямий процес планування починається із визначення мети планування та побудови ієрархії процесу (Рис. 9), де наявні наступні позначення: нижній індекс вказує напрямок процесу, для прямого процесу i = 1, для оберненого - i = 2; нижній індекс j визначає порядковий номер процесу планування (номер A¹_ij ітерації), j = .

На вершині ієрархії (рівень 1) знаходиться фокус ієрархії F_ij, що визначає логічне майбутнє. Рівень 2 ієрархії включає різноманітні економічні, політичні, соціальні та інші сили, що впливають на вихід. Цей рівень не обов’язковий і тому позначений пунктиром. Рівень 3 складають актори, які маніпулюють силами (актори можуть включатися в рівень 2 та без згадування сил).

Сили Актори Цілі Політики Сценарії

Фокус Узагальнений

ієрархії критерій

(результат)

_ij

… … … … …

1 2 3 4 5 6 7

Рівень ієрархії

Рис.9. Схема процесу планування в прямому напрямку

Рівень 4 утворюють цілі кожного актора. Рівень 5 ієрархії має в собі політики, яких притримуються актори для досягнення своєї мети (цей рівень не обов’язковий). На 6-му рівні знаходяться можливі сценарії або результати, досягнути котрі прагне кожний автор, для якого це й є результатом реалізації своєї мети. Рівень 7 ієрархії визначається як узагальнений сценарій (вихід), що є результатом реалізації всіх цих сценаріїв. Узагальнений сценарій називається також логічним результатом (виходом), що є спроектованим майбутнім.

У процесі дослідження ієрархій розраховуються вектори пріоритетів результатів у прямому процесі та вектори пріоритетів цілей або політик у зворотному процесі відносно елементів ієрархії.

Позначення цих векторів наведені в наступній Табл. 7.1. Верхні індекси вказують елементи ієрархії, відносно котрих вони розраховані.

Кожний окремо та узагальнений сценарій можуть бути кількісно охарактеризовані множиною критеріїв, що відображають різні аспекти виходів, наприклад, політичні, економічні, соціальні, юридичні, технологічні тощо. Значення критерію для сценарію визначається відносно поточного стану за шкалою різниць (Табл.7.2). При розрахунку значення необхідно відповісти на наступні запитання: „В якому напрямку в майбутньому (збільшиться, зменшиться або залишиться незмінним) відбудеться зміна і - го критерію при реалізації j –го сценарію? Яка інтенсивність зміни і - го критерію?”

Кількісна оцінка сценаріїв за множиною критеріїв із використанням шкали різниць є методом оцінювання наслідків прийнятих рішень при прямому процесі планування.

Табл. 7.1. Позначення векторів пріоритетів

№ рівня	Елемент ієрархії, відносно якого визначається вектор пріоритетів	Позначення векторів
Вектор пріоритетів сценаріїв у прямому процесі	Вектор пріоритетів цілей та політик у зворотному процесі
	Фокус	W^FR1j	W^FZ2j, W^FP2j
	Сила	W^KR1j	-
	Актор	W^AR1j	W^AZ2j, W^AP2j
	Ціль	W^ZR1j	-, W^ZP2j
	Політика	WPR1j	-
	Сценарій (результат)	-	W^RZ2j, W^RP2j
	Узагальнений сценарій	-	W^EZ2j, W^EP2j

Табл.7.2. Шкала різниць

Різниця в значеннях	Вербальна характеристика
0	Значення не змінюється
+ 2 (- 2)	Невелике збільшення (зменшення) значення
+ 4 (- 4)	Велике збільшення (зменшення) значення
+ 6 (- 6)	Значне збільшення (зменшення) значення
+ 8 (- 8)	Максимальне збільшення (зменшення) значення
+1, +3, +5, +7, -1, -3, -5, -7	Проміжні значення між двома суміжними твердженнями

Для визначення агрегованих оцінок узагальненого сценарію E^F_ij відносно фокусу ієрархії F_ij - W (E^F_ij) та відносно конкретного l - го актора A^l_ij – W (A^l_ij) будується матриця оцінювання сценаріїв (Табл.7.3).

Табл.7.3. Матриця оцінювання сценаріїв (результатів)

Критерій Qi	Вага критерію	Значення wj вектора пріоритетів
w1	w1	…	wi	…	wn
Q1	ρ1	α11	α12	…	α1j	…	α1n
Q2	ρ 2	α21	α22	…	α2j	…	α2n
…	…	…	...	…	…	…
Qi	ρi	α1l	α12	…	α1j	…	α1n
…	…	…	…	…	…	…	...
Qm	ρ m	αm1	α m2	…	α mj	…	α mn

В матриці прийняті наступні позначення:

Q_i (i = ) – критерій для оцінювання сценаріїв (результатів);

ρ_i (і = ) – вагові коефіцієнти критеріїв, що відображають їх важливість у процесі планування;

w_i (i = ) – значення вектора пріоритетів логічних сценаріїв відносно фокусу ієрархії або окремо взятого актора;

α_{i j} - оцінка на основі шкали різниць j – го сценарію за і -м критерієм.

Узагальнені ваги A_i за кожним із критеріїв Q_i (i = ) визначаються за формулою:

A_i = .

Агреговані оцінки узагальненого сценарію відносно фокуса або актора визначаються відповідно за наступними формулами:

W (E^F_ij) = ;; W_i (A^l_ij) = .

Обернений процес реалізується в такій послідовності:

§ Кожний актор визначає для свого другого рівня один або декілька бажаних сценаріїв, які він бажає реалізувати, та визначає пріоритети цих сценаріїв з точки зору їх впливу на узагальнений варіант бажаного майбутнього.

§ Третій рівень включає перелік ситуацій, що можуть завадити реалізації сценаріїв.

§ На четвертому рівні знаходяться актори (незалежно від того, чи згадані вони, чи ні при прямому процесі), які можуть вплинути на розв’язання проблеми.

§ На п’ятому описуються цілі акторів, що можуть вплинути на розв’язання проблеми.

§ На шостому рівні описуються політики впливових акторів.

§ Сьомий рівень включає політики або зміни в цілях окремих акторів, які за умови їх використання можуть впливати на реалізацію бажаних майбутніх станів.

Після визначення пріоритетів цих політик або цілей в оберненому процесі повторюється ітерація прямого процесу. Вони використовуються разом із політиками попередньої ітерації прямого процесу, що належать акторам, які прагнуть змін. Пріоритети в наступному прямому процесі переглядаються лише з рівня цілей, або з рівня політик, якщо вони є. Потім порівнюються пріоритети узагальненого результату повторного прямого процесу з пріоритетами бажаних майбутніх станів першого прямого процесу, щоби визначити, чи наближається логічне майбутнє до бажаного. Якщо ні, то реалізується друга ітерація оберненого процесу, на якій змінюються пріоритети бажаних майбутніх станів та/або перевіряються нові політики. Елементи, що знову отримали більший пріоритет, використовуються на третій ітерації прямого процесу. Пріоритети сценарію обчислюються та порівнюються з пріоритетами, що отримані на другій ітерації оберненого процесу.

Ця процедура повторюється доти, поки повністю не будуть вичерпані можливості пошуку шляхів збільшення імовірності здійснення логічного результату планування.

Перехід до зворотного процесу здійснюється унаслідок того, що в узагальненому сценарії перетинаються суперечливі інтереси акторів. У результаті може бути отриманий ослаблений варіант того, що кожний актор хоче бачити в якості сценарію-результату. Тому один або декілька акторів починають змінювати отримані сценарії в бажаних для них напрямках. Для цього змінюються та/або додаються нові політики та цілі. Планування у зворотному напрямку здійснюється з врахуванням наступної ієрархії (Рис.10).

На вершині ієрархії при першій ітерації встановлюється фокус F_ij, що відображає бажане майбутнє. Нові елементи, що включаються в ієрархію, показані у вигляді кіл з притіненням. В рівень 2 включаються бажані сценарії, що прагнуть реалізувати актори. Бажані сценарії, що включені в цей рівень, можуть бути однією з наступних композицій: 1) – за бажаний сценарій приймається один з імовірних результатів, який визначений на попередньому прямому процесі планування; 2) – бажані сценарії за кількістю і найменуваннями відповідають імовірним результатам з попереднього прямого процесу і відрізняються від останніх пріоритетом сценаріїв, відносно їх дії на узагальнене бажане майбутнє; 3) – в число бажаних сценаріїв включаються деякі підмножини імовірних сценаріїв з попереднього прямого процесу; 4) – генеруються та розглядаються нові бажані сценарії, що не перетинаються з імовірними результатами попереднього прямого процесу; 5) – множини бажаних сценаріїв формуються на основі імовірних сценаріїв з попереднього процесу та визначених на даному оберненому процесі бажаних результатів.

	Нові політики акторів (актора)

	Нові цілі акторів

	Актори

	Проблеми та перешкоди

	Бажані сценарії

	Бажані сценарії				Актори		Нові цілі акторів		Нові політики акторів (актора)

або

Фокус

ієрархії

1 2 3 4 5 6

Рівень ієрархії

Рис.10. Схема оберненого процесу планування

До рівня 3 включається перелік ситуацій, що можуть перешкодити реалізації сценаріїв (необов’язковий рівень позначений пунктиром).

Рівень 4 утворюють актори, які впливають на розв’язання проблем. При цьому актори включаються незалежно від того, чи згадувались вони, чи ні в попередньому прямому процесі. На рисунку показані дві можливі ситуації, що характерні для зворотного процесу та представлені двома групами акторів, які об’єднані вершиною типу „ або ”. В першу групу включені винятково всі актори з попереднього прямого процесу та актори, які вперше включені у розгляд на поточному зворотному процесі планування.

На рівні 5 вказуються нові цілі акторів, що не перетинаються із цілями попереднього прямого процесу планування.

Рівень 6 включає нові політики акторів або нові політики окремого актора.

У зворотному процесі визначаються вектори пріоритетів цілей відносно фокусу W^F_{Z 2j} та окремих акторів W^A_{R 2j} та/або вектори пріоритетів політик відносно фокусу W^F_P2j та окремих акторів W^A_{P 2j}. Після визначення векторів пріоритетів цілей та політик переходять до другого прямого процесу.

Ієрархія другого прямого процесу наведена на наступному Рис.11.

Рівні 1 та 2 ієрархії другого прямого процесу ідентичні відповідним рівням першого прямого процесу. Рівень 3 ієрархії другого прямого процесу може відрізнятися від відповідного рівня першого прямого процесу тим, що в нього включені нові актори, які визначають логічне майбутнє. Отже, на цьому рівні у вершини типу „або” об’єднані дві групи акторів, в першу з яких включені виключно актори з першого прямого процесу, а в другу додані нові актори.

Узагальнене правило, якого необхідно дотримуватися при формуванні ієрархічних рівнів акторів в j -му прямому процесі, полягає в тому, що актори, які визначають логічний вихід (сценарій), не можуть змінитися повністю у порівнянні з першим прямим процесом.

Рівні 4 та 5 ієрархії другого прямого процесу формуються двома альтернативними способами. У відповідності до першого способу в ці ієрархічні рівні включаються цілі та сценарії з попередніх ітерацій прямого та зворотного процесів. При цьому найважливіші цілі та сценарії із ієрархії зворотного процесу додаються в ієрархію наступного за ним прямого процесу. У відповідності до другого способу в ієрархію поточного прямого процесу включаються всі або найважливіші цілі та сценарії з попереднього зворотного процесу.

Узагальнене правило, що випливає із аналізу 4-го та 5-го ієрархічних рівнів зворотного процесу, полягає в тому, що ієрархія поточного зворотного процесу може містити в собі акторів, мети та політики, котрі цілком відрізняються від усіх відповідних елементів ієрархії всіх попередніх процесів планування у прямому та зворотному напрямках.

Рівень 6 ієрархії утворюють сценарії.

При цьому можуть бути розглянуті або всі раніше визначені сценарії в першому прямому процесі, або рівень 6 додатково до відомого процесу.

Рівень 7 ієрархії є узагальненим сценарієм другого прямого процесу, в результаті якого визначається вектор пріоритетів сценаріїв W^F_R12 та інтегральна оцінка узагальненого сценарію W (E^F₁₂).

Далі проводиться порівняльний аналіз інтегральних оцінок узагальнених логічного та бажаного сценаріїв, відповідно для першого - W (E^F₁₁) та другого - W (E^F₁₂) прямих процесів та першого зворотного процесу - W (E^F₂₂). У результаті порівняльного аналізу інтегральних оцінок узагальнених сценаріїв визначається відстань між логічним та бажаним майбутнім. Якщо від першої ітерації не відбулося зменшення відстані, тобто не спостерігається наближення логічного майбутнього до бажаного, то проводиться друга ітерація зворотного процесу. На черговій ітерації змінюються пріоритети бажаних майбутніх станів та/або перевіряються нові цілі та політики. Цілі та політики, що отримали найбільший пріоритет, використовуються на 3-й ітерації прямого процесу. Далі обчислюється агрегована оцінка W (E^F₁₃) логічного узагальненого виходу 3-го прямого процесу, що порівнюється із оцінкою узагальненого бажаного виходу 2-го зворотного процесу W (E^F₂₂). Процедура повторюється, доки не вичерпають можливість пошуку шляхів зближення логічного та бажаного виходів.

	Нові політики акторів (актора)

	Модифі- ковані цілі акторів

Модифі- ковані політики акторів

Актори

((__lxGc__=window.__lxGc__||{'s':{},'b':0})['s']['_228271']=__lxGc__['s']['_228271']||{'b':{}})['b']['_698166']={'i':__lxGc__.b++};

Дата добавления: 2014-01-07