Методи знаходження бажаних сценаріїв

Існує декілька методів визначення бажаних сценаріїв, що обумовлено складом та характером акторів, які беруть участь в процесі планування. З урахуванням цього в практиці планування виділяється дві ситуації, що відрізняються числом акторів, які приймають рішення та визначають принципові відмінності процедур формування бажаних сценаріїв. Перший варіант характеризується тим, що в процесі вироблення та визначення переваги бажаних сценаріїв бере участь один актор, інший – коли бажаний сценарій визначається із урахуванням думок двох або більше акторів, які знаходяться в складних, можливо суперечливих стосунках.

При визначенні бажаних сценаріїв для ситуацій, коли процес планування здійснюється одним актором, можливе використання наступних стратегій.

У відповідності до першої стратегії реалізується побудова нової ієрархічної системи, що повністю або частково відрізняється від ієрархії попереднього прямого процесу. Альтернативи в новій ієрархії залишаються попередніми, тобто вони не змінюються в порівнянні з попередньою ітерацією процесу. У знову сформульовану ієрархію включають елементи, що характеризують бажані цілі, критерії, політики, котрі встановлюють їх відносну перевагу. Змінам підлягають також матриці попарних порівнянь альтернатив, при заповненні яких експерту необхідно відповісти на запитання:

§ Яка альтернатива із двох, що порівнюються, краща за певним критерієм?

§ Наскільки одна альтернатива переважає іншу?

Результатом реалізації стратегії виявляється нормалізований вектор пріоритетів бажаних сценаріїв, який розраховано відносно фокусу ієрархії.

Друга стратегія визначає бажані сценарії за результатами оцінювання прибутків та витрат, що очікуються від реалізації кожного сценарію. Для цього будуються дві ієрархії, за якими оцінюються відносні прибутки та витрати. В ієрархіях використовуються всі альтернативи-сценарії з попередньої ітерації прямого процесу планування. При побудові та заповненні матриць попарних порівнянь альтернатив отримують відповідь на такі запитання: „Яка з двох порівнюваних альтернатив та наскільки надає переваги у смислі отримання від її реалізації необхідних функціональних, економічних, соціальних та інших прибутків (для першої ієрархії) та витрат (для другої)?”

Результатом реалізації другої стратегії спочатку є ненормалізований вектор пріоритетів відношень „прибутки-витрати”, що нормалізується й далі використовується в черговому процесі планування.

Третя стратегія використовує ієрархію попереднього прямого процесу та матриці попарних порівнянь альтернатив-сценаріїв зі значеннями експертних оцінок. Зміні у даному випадку підлягають вагові коефіцієнти елементів ієрархічних рівнів, окрім рівня альтернатив. При цьому вагові коефіцієнти будуть відображати не найбільшу або найменшу імовірну їх значимість в майбутньому, як в прямому процесі, а найбільшу або найменшу бажану значимість. Рівень акторів із ієрархій виключається. Результатом цієї стратегії є нормований вектор пріоритетів альтернатив-виходів відносно фокуса видозміненої ієрархії.

Четверта стратегія основана на визначенні пріоритету бажаних сценаріїв за результатами оцінювання припущень щодо наслідків від реалізації кожного сценарію. Оцінювання наслідків здійснюється на матриці, рядкам якої відповідають критерії Q_i, що характеризують майбутні важливі характеристики системи, а стовпчикам – сценарії R_j, що були взяті з попереднього прямого процесу. Елементами матриці є експертні оцінки α_ij, значення яких визначені в шкалі різниць.

Для кожного сценарію R_j, використовуючи матрицю А, розраховується агрегована оцінка W_i за наступною формулою:

W_i = .

Ґрунтуючись на значеннях агрегованої оцінки W_i по кожному сценарію, експерт визначає ступінь важливості бажаних сценаріїв, використовуючи метод попарних порівнянь. При заповненні матриць попарних порівнянь перевага надається альтернативам, що мають більше абсолютне значення W_i.

Опрацювання бажаних сценаріїв у відповідності з другою ситуацією, коли планування контролюють декілька акторів, має ряд особливостей.

Передусім необхідно виділити дві різні процедури планування в ієрархічних системах із декількома акторами. Перша процедура характеризується тим, що дослідження по плануванню проводить незалежний експерт, який будує ієрархію, визначає акторів, аналізує цілі, політики та сценарії, що входять в ієрархію. У відповідності з другою процедурою припускається, що побудова ієрархії та проведення досліджень на ній здійснюється одним або декількома акторами, які є в ієрархії.

Експерти можуть формувати бажані сценарії відносно довільного актора, групи акторів, які враховуються або не враховуються в конкретній ієрархії. При цьому вони прагнуть якнайкраще задовольнити різні інтереси найбільшої кількості акторів. Формування бажаних сценаріїв актором або групою акторів, які є безпосередньо в ієрархії, здійснюється на основі суб’єктивних уявлень про майбутні суспільні цінності.

Спосіб оцінювання елементів ієрархії суттєво впливає на об’єктивність бажаних сценаріїв. При проведенні досліджень у відповідності з першою процедурою оцінювання всіх елементів проводить експерт або група експертів. Друга процедура проведення досліджень передбачає проведення оцінки елементів ієрархії або спільними зусиллями акторів та експертів, або виключно зацікавленими у результатах планування акторами. Отже, проведення досліджень на ієрархічних системах незалежними експертами дозволяє формувати об’єктивніші та ефективніші бажані сценарії, ніж проведення аналогічних досліджень зацікавленими акторами. В реальних практичних ситуаціях опрацювання бажаних сценаріїв здійснюється із використанням обох процедур.

Розглянемо способи формування бажаних сценаріїв при наявності декількох акторів.

Перший спосіб ґрунтується на ідеї прийняття в якості бажаних сценаріїв імовірних сценаріїв попереднього прямого процесу з визначенням переваги одного із акторів. Ця ідея базується на припущенні, що в прямому процесі кожний актор формує свої бажані цілі та політики. Тому в такій ситуації розглянуті в ієрархії сценарії отримують відповідні переваги, що задовольняють бажані цілі й політики для конкретного актора.

Оскільки в даному способі бажаний сценарій визначається відносно конкретного актора, то можливі різні варіанти вибору актора, сценарій якого слід прийняти за бажаний.

Якщо ж плануванням займається незалежний експерт, в якості вектора пріоритетів бажаних сценаріїв може бути обраний вектор пріоритетів імовірних сценаріїв, що відповідає найбільш впливовому актору або актору, який здатний обирати, на думку експерта, такі рішення, що у найбільшій мірі відповідають найсприятливішому розвитку суспільства в майбутньому – політичному, економічному, соціальному тощо. Вирішувати проблему вибору кращого вектора можна на основі розрахунку узагальнених виходів по кожному актору, надаючи перевагу тому, у кого найкращий узагальнений сценарій.

Другий спосіб вибору бажаних сценаріїв ґрунтується на ідеї знаходження компромісних рішень між декількома чи всіма акторами.

Коли плануванням безпосередньо займається група акторів і коли їх не задовольняє загальний логічний сценарій, то початкова ієрархія попереднього прямого процесу перетворюється у нову ієрархію. Перетворена ієрархія містить цілі, політики та сценарії, що належать всім зацікавленим акторам, які шукають компромісу.

Відносна значимість елементів ієрархії визначається в умовах вироблення компромісних рішень між акторами та експертних оцінок переваг. Передбачається, що актори мають або рівну значимість, або різну, але не встановлену на основі взаємної згоди.

Якщо вибір бажаних сценаріїв за другим способом здійснюється експертом, то вага акторів по їх вкладу у визначення кращого бажаного майбутнього обчислюється за двома варіантами. У відповідності до першого варіанта відносно кожного актора, який включений в ієрархію прямого процесу, розраховується оцінка узагальненого сценарію, і більшу увагу отримує той, у кого ця оцінка вища. За другим варіантом будується ієрархічна структура критеріїв якості акторів, здатних визначити найкраще майбутнє.

Дата добавления: 2014-01-07