Інформаційні технології

В широкому сенсі слово технологія - це спосіб освоєння людиною матеріального світу за допомогою соціально організованої діяльності, що включає три компоненти: інформаційну(наукові принципи та обгрунтування), матеріальну(знаряддя праці) та соціальну(фахівці, які мають професійні навики). Ця тріада становить сутність сучасного розуміння поняття технологія.

Поняття інформаційної технології з'явилося з виникненням інформаційного суспільства, основою соціальної динаміки в якому є не традиційні матеріальні, а інформаційні ресурси: знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності, ініціатива, творчість і т.д. На жаль, це поняття є настільки загальним та всеохоплюючим, що до сих пір фахівці не прийшли до чіткого, формалізованого формулювання. На думку авторів, найбільш вдалим є визначення поняття інформаційної технології дане академіком Глушковим В.М., який трактував її як людино-машинну технологію збирання, обробки та передачі інформації, що грунтується на використанні обчислювальної техніки. Ця технологія швидко розвивається, охоплюючи всі види суспільної діяльності: виробництво, управління, науку, освіту, фінансово-банківські операції, медицину, побу та ін.

Кодування даних.

Для автоматизації роботи з даними, що відносяться до різних типів, важливо уніфікувати їх форму представлення. Для цього, як правило, використовується прийом кодування, тобто представлення даних одного типу через дані іншого типу. Звичайні людські мови можна розглядати як системи кодування ідей та понять для вираження думок за допомогою мовлення. Іншим прикладом загальновживаних систем кодування може бути азбука, як система кодування компонентів мови за допомогою графічних символів. Універсальні засоби кодування успішно втілюються в різноманітних галузях техніки, науки та культури - математичні вирази, телеграфна азбука, морська азбука, азбука для сліпих тощо. Своя система кодування існує й в інформатиці, і називається вона двійковим кодом. Грунтується вона на представленні даних послідовністю двох знаків: 0 та 1. Ці знаки називають двійковими цифрами або бітами (від скорочення англійських слів binary digit). Слід зауважити, що вся інформація, що зберігається та обробляється засобами обчислювальної техніки, незалежно від її типу (числа, текст, графіка, звук, відео), представлена у двійковому коді.

Одним бітом можна виразити два поняття: 0 або 1 (ні або так, хибне або істинне). Якщо кількість бітів збільшити до двох, то тоді можна вже закодувати чотири поняття: 00, 01, 10, 11. Трьома бітами кодують вісім понять: 000, 001, 010, 011, 100, 101, 110, 111. Збільшуючи на одиницю кількість розрядів в системі двійкового кодування, ми збільшуємо в два рази кількість значень, які можуть бути виражені в цій системі кодування, тобто кількість значень вираховується за формулою:

N = 2 m

де N - кількість незалежних значень, що кодуються, m - розрядність двійкового кодування.

Найменшою одиницею об'єму даних прийнято вважати байт - групу з 8 бітів. Байтом можна закодувати, наприклад, один символ текстової інформації. Наступним одиницями кодування є:

- кілобайт (Кбайт): 1 Кбайт = 1010 байт = 1024 байт;

- мегабайт (Мбайт): 1 Мбайт = 1010 Кбайт = 1024 Кбайт;

- гігабайт (Гбайт): 1 Гбайт = 1010 Мбайт = 1024 Мбайт;

- терабайт (Тбайт): 1 Тбайт = 1010 Гбайт = 1024 Гбайт.

Саме в таких одиницях вимірюється ємність даних в інформатиці.

Інформатику у вузькому розумінні можна представити як складову з трьох частин – технічних засобів (hardware), програмних засобів (software), алгоритмічних засобів (brainware). У свою чергу, інформатику як в цілому, так і кожну її частину звичайно розглядають з різних позицій: як галузь народного господарства, як фундаментальну науку, як прикладну дисципліну.

Структура інформатики як галузі, науки, дисципліни

У XIX ст; англійським математиком та інженером Чарльзом Беббіджем був розроблений проект обчислювальної машини, яка призначалася для автоматичного проведення довгих ланцюгів обчислень. Конструкція його аналітичної машини включала 50 тисяч деталей: зубчатих коліс, важелів та пружин, що взаємодіяли певним чином між собою. Удосконалюючи та уточнюючи конструкцію машини, Беббідж першим зміг виділити необхідні для її роботи части:

пристрій для збереження чисел, як вихідних, так і тих, що виходять в результаті обчислень;

· спеціальний обчислювальний блок - процесор;

· пристрій для вводу и виводу інформації.

Як засіб збереження інформації використовувалася перфокарта - картонна прямокутна пластина з рядами пробитих в ній отворів. У створеній Беббіджем аналітичній машині була присутня програма її роботи, що зберігалася в пам'яті машини. Змінюючи програмі (перфокарту), можна було змінювати порядок обчислень, тобто переходити від однієї задачі до іншої. Тобто основною особливістю цієї машини є програмний принцип роботи. Цей принцип вважається найважливішою ідеєю сучасної комп'ютерної архітектури. Суть ідеї у тому, що

1) програма обчислень вводиться в пам'ять ЕОМ (ПК) і зберігається у ній наряду із вихідними числами;

2) команди, що складають програму, представлені у числовому коді, що по формі нічим не відрізняється від чисел.

На сучасному етапі під терміном програма розуміють – набір інструкцій (команд), які читаються і виконуються процесором. Сучасну програму часто називають продуктом, це означає, що програма поширюється по законам промислового продукту. Вона має чітко визначені і відпрацьовані функції, зручні засоби взаємодії з користувачем (їх називають інтерфейсом), розроблені з урахуванням вимог ергономіки, естетики і безпеки, інструкцію по експлуатації, гарантію, навіть упаковку, і розуміється й ціну.

Використана література

1. Курс користувачів персональним комп’ютером. Автори: Г.В.Саєнко та Т.Б.Волобуєва. 2006 рік.

2. Практичний курс інформатики. Автори: В.Д.Руденко; О.М.Макарчук; М.О.Патланжоглу.

3. Караванова Т. П. Розвиток творчості учнів при вивченні інформатики: Авторська програма поглибленого вивчення інформатики.—Чернівці: ОНМІПО, 2006.—44с.

4. Рудненко В.Д.,Макарчук О.М., Патланжоглу М.О.Практичний курс інформатики / За ред. Мадзігона В.М. - К.:Фенікс, 2007. -304 с.

5. Глушаков С.В.,Персональний комп'ютер. Учебний курс.-Харків:Фомо;М.:ООО.Фирма "Издательство Аст",2004.-499с.

6. Гордієнко Г.В. Входження України у всесвітню систему інформації. // Нова політика. - 1999 р. - №5 – С. 64-67.

7. Демінський С.О. Гроші в Мережі. // Політика і культура. - 2001. - №5 (88) / 13-19 лютого. - С. 34-36.

8. Демонополізація “Інтернету”. // Молода дипломатія. - 2000. - №4 (18). – 17 с.

9. Інформаційна тривога. // Пробудись. - 1998. - 8 січня. – С. 3-12.

Дата добавления: 2014-01-07