Транспортні правовідносини

Система транспортного законодавства

ЦКУ

ГКУ

Загальні НПА:

ЗУ «Про транспорт» від 10.11.1994

ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004

ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000

ЗУ «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від 20.10.1998

ЗУ «Про Державну спеціальну службу транспорту» від 05.02.2004

ЗУ «Про транзит вантажів» від 20.10.1999

ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993

НПА в галузі залізничного транспорту:

ЗУ «Про залізничний транспорт»

Статут залізниць України

ЗУ «Про природні монополії»

МНПА:

Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення від 24 травня 1980 р.

Угода про міжнародне пряме змішане залізнично-водне вантажне сполучення (МЗВС) від 14.12.1959 р.

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 р.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 1 листопада 1951 р.

Угода про міжнародне залізничне пасажирське сполучення (УМПС) від 1 листопада 1951 р.

Європейська угода про міжнародні магістральні залізничні лінії від 31 травнф 1985 р.

Європейська угода про найважливіші лінії міжнародних комбінованих перевезень і відповідні об’єкти від 1 лютого 1991 р.

НПА в галузі авіаційного транспорту:

Повітряний кодекс України

НПА в галузі морського транспорту:

Кодекс торгівельного мореплавства України

Водний кодекс України

Статут внутрішнього водного транспорту СРСР

ТП – це широке коло су­спільних відносин, які відбуваються у сфері транспорту, та необхід­ність функціонування такого механізму, який відповідним чином впливав би на них, врегульовуючи та впорядковуючи такі відносини.

Суб’єкти транспортних правовідносин. Фактично, суб'єктами є всі особи, які беруть участь у цих правовідносинах, наділені від­повідним правовим статусом і вступають у відносини з метою за­доволення і реалізації власних потреб та інтересів.

1. Фізичні особи:

- громадяни України;

- іноземні громадяни;

- особи без громадянства;

- особи з подвійним громадянством.

2. Юридичні особи (колективні суб'єкти):

- підприємства, установи, організації;

- державні органи та органи місцевого самоврядування;

- суспільні об'єднання (наприклад, профспілкові організації).

3. Держава та її структурні одиниці:

- держава;

- державні утворення - органи виконавчої та судової влади, ор­гани місцевого самоврядування тощо;

- адміністративно-територіальні одиниці (АРК, область, місто, селище).

4. Соціальні спільноти - об'єднання громадян, політичні партії,
громади. Населення села, селища, міста, району, області.

Зміст транспортних правовідносин - це зафіксовані у нормах транспортного права суб'єктивні права та обов'язки їхніх учасників. Фактичносаме через зміст визначається порядок взаємостосунків між учасниками транспортних правовідносин.

Зміст тр. правовідносин кваліфікується на прос­тий та складний.

Для простих правовідносин одному учасникові транспортних правовідносин належить суб'єктивне юридичне право, а за іншим закріплено суб'єктивний юридичний обов'язок. Наприклад, у сфе­рі морських перевезень вантажів відправник має право за своїм ба­жанням отримати кілька примірників коносамента (Коносамент – це документ, що видається перевізником або його агентом відправнику вантажу як посвідчення прийняття вантажу для перевезення морським шляхом), а перевізник зобов'язаний видати їх відправникові.

У транспортних правовідносинах зі складною структурою їхні учасники одночасно володіють один відносно іншого кількома су­б'єктивними правами та обов'язками.

Наприклад, у сфері пасажирських перевезень пасажир має пра­во на якісне, безпечне перевезення і зобов'язаний дотримуватися ви­мог тих правил, які встановлені на транспорті, що регулюють про­цес перевезення. Своєю чергою, перевізник зобов'язаний виконати якісне та безпечне перевезення пасажира і має право вимагати від останнього дотримання тих правил, які встановлені на транспорті, що регулюють дане перевезення.

Іншим вагомим чинником у структурі змісту транспортних пра­вовідносин є суб'єктивні права та обов'язки їхніх учасників.

Під суб'єктивними правами можна розуміти гарантовану зако­ном міру можливої (або дозволеної) поведінки учасника для задо­волення його власних інтересів. Наприклад, отримуючи завдання на політ, кожний член екіпажу має право відмовитися від його виконання, якщо на його думку, є аргументоване побоювання за благополучне завершення польоту.

Поряд із суб'єктивними правами, учасники транспортних пра­вовідносин також наділяються юридичними обов'язками. Під юридичними обов'язками можна розуміти встановлену зако­ном і забезпечувану державою міру належної (або такої, що вима­гається) поведінки учасника транспортних правовідносин для за­доволення інтересів тієї сторони, яка в цих відносинах визнається носієм суб'єктивного юридичного права. Наприклад, згідно зі ст. 103 Повітряного кодексу України на повітряного перевізника покладе­но обов'язок страхувати свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам.

За вольовою ознакою, юридичні факти поділяються на:

дії - це така вольова поведінка суб'єктів права, з якою пов'язані виникнення, зміна або припинення транспортних правовідносин (напри­клад, прийняття командиром цивільного повітряного судна остаточно­го рішення про виліт, політ і посадку цього судна (ст. 38 ПК України);

події - це ті юридичні факти, які виникають, змінюються або припиняються незалежно від волі людей (поза їх волею) (наприклад, настання несприятливих метеорологічних умов, внаслідок яких повітряний перевізник прострочив доставку вантажу (ст. 94 ПК України)

Транспортні правовідносини охоплюють широкий спектр взаємних стосунків між усіма учасниками транс­портного процесу і характеризуються кількісним розмаїттям та багатоплановістю.

Це, своєю чергою, обумовлює необхідність класифікації транс­портних правовідносин. Така класифікація дозволяє краще зрозу­міти їхні характер, суть і особливість, які виявляються у процесі реалізації норм транспортного права.

1. Залежно від кількості суб'єктів їх можна класифікувати на:

- прості (ті, що відбуваються між двома суб'єктами);

- складні (ті, що відбуваються між трьома та більше суб'єктами).

2. Залежно від волевиявлення сторін транспортні правовідно­сини можна класифікувати на:

- договірні (виявляється воля обох сторін);

- управлінські (достатньо виявлення волі однієї (уповноваже­ної) сторони).

Так, наприклад, до договірних транспортних правовідносин мож­на віднести згадуваний вище договір перевезення пасажира. При­кладом управлінських є положення, визначені ст. 89 КТМ України. Згідно з приписами цієї статті, розпорядження капітана морського порту з питань безпеки мореплавства і порядку в порту, що вхо­дять до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, які перебу­вають в акваторії морського порту.

3. За строком дії:

- короткочасні;

- довгострокові.

Від моменту здобуття незалежності Україна активно й цілеспрямовано інтегру­ється до світової спільноти.

Не оминає цей процес і транспортної галузі, причому в цій галузі він набуває особливої динаміки і розвитку, що пов'язано з «інтер­національним» характером транспорту. Своєю чергою, такий ха­рактер передбачає неможливість функціонування транспорту лише в межах національних рамок та обумовлює його спрямованість на міжнародну співпрацю.

Наведене, безперечно, передбачає те, що в такій схемі виника­ють ситуації, коли в транспортних правовідносинах за участі ук­раїнських суб'єктів також беруть участь суб'єкти іноземні, тобто відносини вважаються опосередкованими іноземним елементом. Така схема ускладнює відповідні відносини і передбачає особли­вий механізм їх правового регулювання.

У транспортному праві України передбачено такі способи ре­гулювання відносин опосередкованих іноземним елементом.

Регулювання за допомоги норм прямої дії.

Надання в нормах «автономії волі». У цьому випадку внутріш­ньодержавним правом учасникам транспортних правовідносин, ускладнених іноземним елементом, надається можливість за пого­дженням сторін обрати те чи інше національне право для регулю­вання своїх взаємовідносин.

Прикладом дії таких норм є ст. 8 КТМ України, за якою майно­вий спір, пов'язаний з торговельним мореплавством, у якому бере участь іноземна юридична або фізична особа, може бути за згодою сторін передано на розгляд іноземного суду або арбітражу.

Колізійні норми - це сукупність правових норм, які містяться в національному праві (транспортному) і мають відсильний харак­тер. Вони складаються з указівок (випадки застосування цих норм) та прив'язки, яка називає законодавство, що підлягає застосуванню.

Особливе поширення колізійні норми здобули в Кодексі торго­вельного мореплавства України, де ст. 14 називається «Колізійні норми». Згідно з цією статтею, Правила КТМ України застосовую­ться у главі 1 «Межі відповідальності судовласника» розділу X - до судновласників, судна яких плавають під Державним Прапором України. Своєю чергою, межі відповідальності судновласника, суд­но якого плаває під прапором іноземної держави, регулюються законом держави, під прапором якої плаває це судно.

Дата добавления: 2014-01-07