Єгипетське письмо

Єгипетське письмо чи не найнаочніше показує нам еволюцію первісних форм письма. У стародавніх написах на скелях, глині - це типове піктографічне письмо, пізніше ідеографічне. Ієрогліфічне письмо в Єгипті спочатку було привілеєм жерців і панівних класів, лише згодом, з винайденням папірусу, воно стає надбанням широких верств. А винайдення папірусу відносять до періоду І династії (ІІІ тисячоліття до н. є.). Матеріалом для виготовлення папірусу служила водяна трав'яниста рослина, яку греки називали раруros (папірус). Із стебел цієї рослини, висота якої досягала трьох метрів, готували тонкі пасма. їх підсушували і укладали шарами, які потім склеювали. Для того, щоб чорнило на папірусі не розпливалося, поверхню його насичували клеєм; після цього його сушили на сонці, обробляли лощильником з кістки або черепашки, усували нерівності й гладили доти, поки поверхня не ставала блискучою. Окремі оброблені аркуші папірусу склеювали у довгі смуги, які звивали у рулони. Для писання з такого рулона відмотували смугу потрібної довжини і відрізали. Довжина смуг досягала 40 м.

Єгиптяни суворо дотримували державну монополію на папірус. У Давню Грецію він потрапив у VII ст. до н. є., в Рим - у III ст. до н. є. У єгипетських ієрогліфах видимі предмети позначалися відповідними зображеннями (рука, рот, палець тощо) або символічними знаками (сонце, місяць, цар). Для дієслів вживали зображення близьких символів: скипетр - володарювати; дві ноги – ходити. Якщо не зважати на деякі "святі" книги, то можна твердити, що на папірусах вживалася зручніша скорописна форма ієрогліфічного письма, так зване ієратичне письмо. Це "священне" письмо жерців розвинулося близько III тисячоліття до н. є. і мало силабічний, тобто складовий, характер. Виникнення ієратичного письма пов'язують із застосуванням папірусу як матеріалу для письма. Спочатку переписувачі копіювали форми ієрогліфів, висічених на камені, а згодом стали скорочувати і удосконалювати деякі знаки. Так і виробилося ієратичне письмо. З винайденням папірусу змінюється не тільки зовнішня форма ієрогліфів, а й їхній зміст. Поступово значення ієрогліфів як ідеографічного письма - позначення понять, речей — замінюється хоча й примітивним, але фонетичним письмом. Для цього єгиптяни склали алфавіт, але в ньому ще зовсім не було голосних.

Розповідаючи за допомогою такого письма про навколишні події і речі, єгиптяни, зіткнулися з труднощами при записах власних імен. І тоді до сотень відомих ієрогліфів, що означали слова, єгиптяни придумали ще 24 справжні літери. Система створення їх була дуже простою.

На кам'яних стінах єгипетських храмів і в папірусових сувоях уживаються поруч ієрогліфи різного значення. Тут і знаки, що відбивають цілі слова або означають склади, і справжні літери. Пізніше, в VII ст. до н. є., у північному Єгипті виробилася друга скорописна форма єгипетського письма - демотичне. Ранні взірці цього письма спостерігалися у світських пам'ятках ще в X ст. до н. є. З VII ст. до н. є. воно остаточно перетворюється на абетково-фонетичне, але без голосних літер. Демотичне письмо було простіше і легше для швидкого писання. Єгиптяни вживали для писання косо зрізану очеретину, яку, обертаючи, можна було пристосувати до писання тонких або грубих рисок єгипетського письма. А з III ст. до н. є. почали застосовувати гостро заточену очеретину, так званий каламус.

Чорнило готували з сажі або з деревного вугілля, води і живиці. Якість його була дуже висока, характерно, що воно від тих часів зберегло свій глибокий чорний глянець. Папіруси намотували на тонкі круглі держальця й утворювали сувій. Сувої зберігали в глиняних жбанах, скриньках, шкіряних, полотняних або дерев'яних футлярах, до яких прикріплювали ярлик з назвою книги. У Єгипті папірус був не єдиним матеріалом для письма. Писали на шкірі, а для невеликих записів вживали дерев'яні таблички, вкриті пластичною масою, вапняні плитки й глиняні черепки.

Коли Єгипет втратив незалежність, єгипетське письмо, мова і культура швидко занепадають, потрапивши під грецький і латинський вплив. Від ПІ ст. до н. є. грецька мова і письмо здобувають остаточну перемогу. Єгиптяни почали використовувати тоді письмо, що базувалося на грецькій абетці, зване коптським. Перші спроби читання ієрогліфів належить ученому-синологу XVII ст. єзуїтові А. Кірхеру. Він привернув увагу вчених до єгипетських давніх пам'яток, збудив інтерес до вивчення коптської мови, мови, що походить, як відомо, від давньоєгипетської. Ключем до розкриття таємниці ієрогліфів стала білінгва - двомовний напис, висічений на відомому Розеттському камені, що тепер зберігається в Британському музеї в Лондоні.

Дата добавления: 2014-01-07