Сутність та особливості функціонування грошового ринку

Перевірка правильності арифметичних дій

Зв’язок між компонентами та результатами арифметичних дій

а) при дії додавання: (1 клас, с. 40; 2 клас, с.11, 28, 41; 3 клас, с 9.)

На набірному полотні виставляємо 5 білих кружечків і 2 чорних.

- Скільки білих кружечків? (5)

- Скільки чорних? (2)

- Приєднайте білі кружечки до чорних.

- Яку дію виконали? (Додавання).

- Який приклад можна скласти? (5+2=7).

- Прочитайте приклад. Назвіть доданки. Суму.

- Відсуньте чорні кружечки. Яку дію виконали? (Віднімання).

- Які кружечки залишилися? (Білі).

- Складіть приклад і прочитайте його. (7 – 2 = 5).

Аналогічно складають приклад 7 – 5 = 2.

Висновок. З пркладу на додавання можна скласти два приклади на віднімання.

б) при дії віднімання:

Знаходження невідомого зменшуваного: (2 клас, с. 29).

10 – 4 = 6

6 + 4 = 10

Висновок. Якщо до різниці додати від’ємник то одержимо зменшуване.

Знаходження невідомого від’ємника: (3 клас, с. 39).

90 – 70 = 20

90 – 20 = 70

Висновок. Якщо від зменшуваного відняти різницю, то дістанемо від’ємник.

в) при дії множення: (3 клас, с. 23).

3 × 7 = 21

21: 3 = 7

21: 7 = 3

Висновок. Якщо добуток двох чисел поділимо на один із множників, то дістанемо другий множник.

г) при дії ділення: (3 клас, с. 56, 61).

Знаходження невідомого діленого (с. 56).

20: 4 = 5

4 × 5 = 20

Висновок. Якщо дільник помножимо на частку, то дістанемо ділене.

Знаходження невідомого дільника (с. 61).

21: 7 = 3

21: 3 = 7

Висновок. Якщо ділене поділимо на частку, то знайдемо дільник.

а) перевірка дії додавання: (3клас, с.8).

47 + 21 = 68

68 – 21 = 47

68 – 47 = 21

Висновок. Щоб перевірити дію додавання, можна від суми відняти один з доданків. Якщо дістанемо другий доданок, то розв’язання правильне.

б) перевірка дії віднімання: (3 клас, с. 14).

12 – 7 = 5

5 + 7 = 12

Висновок. Щоб перевірити віднімання додаваням, можна до різниці додати від’ємник. Якщо дістанемо зменшуване, то розв’язання правильне.

в) перевірка дії ділення: (3 клас, с. 136).

84: 6 = 14

84 = 14 × 6

Висновок. Ділене дорівнює добутку частки і дільника. Якщо після множення частки на дільник не дістали діленого, то в обчисленнях допущено помилку.

г) перевірка дії множення: (3 клас, с. 136).

18 × 5 = 90×

90: 5 = 18

90: 18 = 5

Висновок. Дію множення можна перевірити дією ділення.

Всі операції, що пов’язані з обігом грошей у процесі виробництва, розподілом й обміном суспільного продукту й перерозподілом національного доходу, відбуваються на грошовому ринку.

На сучасному етапі розвитку економічної теорії в літературі не існує однозначного тлумачення поняття «грошовий ринок». До 90-х років в економічній літературі грошовий ринок розглядали як ринок позичкових капіталів або як ринок короткострокових фінансових інструментів. У західній літературі його розглядають часто як фінансовий ринок.

Дане поняття можна трактувати таким чином:

грошовий ринок — це сегмент економіко-правових відносин, пов’язаних з акумуляцією та розподілом короткострокових грошових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів, короткострокових фінансових інструментів.

В інституціональному плані грошовий ринок – це сукупність відносин між ринковими фінансовими інститутами, державою, населенням та іншими суб'єктами, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.

Грошовий ринок у ринковій економіці — це система грошових відносин на фінансовому ринку, яку формують банківські та спеціальні фінансово-кредитні інститути, що забезпечують функціонування грошових ресурсів країни, їх постійне переміщення під впливом законів попиту тa пропозиції. Основним товаром грошового ринку є гроші, які переміщуються між суб’єктами ринку залежно від механізму функціонування самого ринку. Але гроші, як товар, виступають тут зовсім в іншому статусі порівняно з товарними ринками.

Передача грошей від одного суб’єкта грошового ринку до іншого набуває сенсу лише тоді, коли в одного з них вони є вільними і немає потреби їх витрачати на купівлю матеріальних благ, а в іншого їх немає взагалі і відсутні матеріальні блага, які можна було б продати.

Така передача грошей здійснюється:

— у формі прямої позички під зобов’язання повернути кошти у встановлений строк;

— у формі купівлі особливих фінансових інструментів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, векселів тощо) і її лише умовно можна назвати купівлею чи продажем. Ця умовність визначається тим, що власник грошей (продавець) при передачі їх своєму контрагенту, не втрачає права власності на них (а тільки право розпоряджатися ними) і може повернути їх у своє розпорядження на заздалегідь визначених умовах.

Таким чином, на грошовому ринку на відміну від товарного, продаж грошей, як товару, виступає у формі передачі цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на такі інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпоряджатися ними та одержати процентний дохід. Тобто грошовий ринок — це особливий сектор фінансового ринку, на якому купують і продають гроші як специфічний товар, формується попит, пропозиція та ціна цього товару з метою перетворення його в інвестиції.

Гроші як абсолютно ліквідний актив визначають певні особливості грошового ринку:

по-перше, купівля-продаж грошей відбувається лише тоді, коли вони є вільні у наявності в одних суб'єктів і появилася потреба у них в інших;

по-друге, взаємозв'язок «товар-гроші» відбувається умовно у формі позички під зобов'язання повернути кошти у встановлений строк або у вигляді купівлі фінансових інструментів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів);

по-третє, внаслідок купівлі-продажу грошей їх власник (продавець грошей) не втрачає права власності на них, а добровільно передає право розпорядження ними покупцеві лише на заздалегідь визначених умовах;

по-четверте, у момент продажу грошей продавець не отримує еквівалента, а покупець — відповідного права власності;

по-п'яте, на грошовому ринку гроші передаються власниками у чуже розпорядження прямо, а не в обмін на товари. Куплена вартість рухається лише у грошовій формі, в односторонньому порядку з поверненням до власника. Метою цього переміщення стає отримання додаткового доходу у вигляді відсотка як плати за тимчасову відмову від користування цими грошима. Покупець, зі свого боку, також купує гроші з метою отримання додаткового доходу внаслідок розширення своєї виробничої чи комерційної діяльності.

Об'єктом грошового ринку є тимчасово чи постійно вільні грошові кошти, власники яких пропонують їх на ринку для одержання додаткового доходу. Продаж грошей виступає переважно у формі кредитування, де кредитором є продавець, а позичальником — покупець.

Таким чином, грошовий ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, і організаціями й громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, — з другого. Такий механізм сприяє поверненню власнику проданих коштів і одночасно забезпечує на ринку рух грошей. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку, так як пов'язаний з такими об'єктами фінансового інвестування, як депозитні внески термінові і до запитання. Крім того, яскраво виражені інфляційні процеси в нашій країні зробили об'єктом інвестування на цьому ринку вільно конвертовану валюту ряду країн, в яких не дуже високі темпи інфляції.

Грошовий ринок характеризується тим, що:

· фінансові активи, які обертаються на ринку, мають високу ліквідність;

· функціонування грошового ринку, як короткострокового сектора фінансового ринку, дозволяє підприємствам вирішувати проблеми щодо збільшення грошових активів для забезпечення поточної платоспроможності або ефективного використання вільних коштів;

· це ринок з найменшим рівнем фінансового ризику;

· має відносно просту систему ціноутворення;

· є важливим об'єктом державного регулювання — держава використовує ресурси ринку для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту;

· дає змогу здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки;

· ціною «товару», що продається і купується, є позичковий процент, який виступає важливим елементом усієї грошово-кредитної політики держави, яка через НБУ визначає та регулює його рівень;

· джерелами ресурсів є кошти, залучені банківською системою; основними позичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, населення.

Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб'єктів. Виділяють три групи економічних суб'єктів:

а) кредитори — володіють заощадженими тимчасово вільними коштами і здійснюють операції з продажу грошей.

Ними стають сімейні господарства (населення), фірми, урядові структури, органи місцевого самоврядування, іноземні фізичні та юридичні особи;

б) позичальники — тимчасово потребують додаткових грошових ресурсів. Ними можуть бути ті ж види економічних суб'єктів, які відносяться до кредиторів, але на перше місце за частотою та обсягом запозичень слід поставити ділові фірми, а потім — урядові структури, сімейні господарства, іноземних громадян;

в) фінансові посередники — це банки, інвестиційні, фінансові та страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства та інші установи, що здійснюють посередницькі операції, беруть участь в операціях з купівлі-продажу фінансових активів ринку, мобілізують і перерозподіляють грошові кошти.

Внутрішнім механізмом регулювання грошового ринку є попит на гроші – це запас грошей, яким економічні суб'єкти прагнуть володіти на певний момент. Попит на гроші — це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги. Попит на гроші формується із таких складових:

— попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод). Тут можна виділити такі залежності: чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим більше укладається угод і чим вищий рівень цін, тим більше необхідно грошей для укладання угод у межах національної економіки;

— попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на запасну вартість або спекулятивний попит).

Залежно від визначених складових розрізняють три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб'єктів:

· трансакційний (операційний) мотив — економічні суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримувати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути у формі готівки або вкладів до запитання;

· мотив завбачливості зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей;

· спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, що суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.

Пропозиція грошей — це та кількість грошей, що знаходиться у розпорядженні економічних суб'єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов. Пропозиція грошей — це загальна кількість грошей, що перебувають в обігу і які об'єднані у грошові агрегати M₁, М₂, М₃.

Грошовий агрегат — це будь-яке сполучення із кількох ліквідних активів, що є альтернативними вимірювачами грошової маси. Кожна країна має свої особливості щодо формування грошових агрегатів. НБУ в своїй практичній роботі розраховує три грошові агрегати: М₀ — готівка; M₁ — готівка та кошти на розрахункових і поточних рахунках у національній валюті; М₂ – M₁ плюс строкові кошти в національній валюті та валютні кошти; М₃ – М₂ плюс кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків. На пропозицію грошей впливає велика кількість факторів: зміни облікової та типової ринкової процентних ставок, тінізація підприємницької діяльності, стан довіри до банків, зростання процентних ставок за депозитами до запитання та інші.

Ціна грошей має форму відсотка на позичені чи залучені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір відсотка визначається не величиною вартості, яку містять у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їх споживчою вартістю — здатністю надавати позичальнику додатковий дохід. Чим більшою буде ця здатність і чим довше покупець користуватиметься одержаними грошима, тим більшою буде сума його відсоткових платежів. Тому розмір відсоткового платежу залежить не лише від розміру позики, а й від терміну її дії. За загальними критеріями на грошовому ринку попит має форму попиту на позики, пропозиція — форму пропозиції позик, а ціна — форму відсотка на позичені кошти.

Дата добавления: 2014-01-07