Водні ресурси України і їх особливості

Лекція 2

Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

Головні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201 км, у межах України 981 км; середній річний стік 53,5 км³), Дністер (загальна довжина 1362 км, у межах України 705 км; стік 8,7 км³), Південний Буг (довжина 806 км; стік 3,4 км³), Сіверський Донець (загальна довжина 1053 км, у межах України 672 км; стік 5 км³). Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км³ — переважно транзитний.

Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загальна кількість — 1057; здатні вмістити 55 км³ води).

Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро—Донбас — 550 км, Сіверський Донець—Донбас — 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).

Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км². Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся — Світязь. Синевир — найбільше озеро Карпат. Загальна площа боліт становить 12 тис. км². Розташовані вони переважно в Поліссі. Розрахункові запаси прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км³, з яких 8,9 км³ не пов'язані з поверхневим стоком.

В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік.

За визначенням Європейської економічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тисячі м³ річного стоку на людину, вважається водонезабезпеченою. За запасами води, доступними для використання в Україні, у середньоводні роки на людину припадає 1,09 тис м³, а у маловодні — 0,62 тис. м³ води. По областях ця величина дуже коливається, зокрема, найбільше сумарного стоку на одного жителя припадає в Херсонській області - 2620 м³, найменше - в Харківській - 160, найбільше місцевого стоку на одного жителя формується в Закарпатській області - 3720 м³, найменше - в Херсонській - 20 м³ і Дніпропетровській - 40 м³ областях.

Централізованим водопостачанням забезпечено 65% українців: 83% — у містах, 26% у сільській місцевості. Водою з колодязів користується близько 11 млн громадян України. За офіційними даними, 1,8 млн колодязів забруднені. Понад 800 тисяч людей у 13 областях та АР Крим користуються привізною водою, часто низької якості.

Централізованим водовідведенням забезпечено 53% населення України, з них: 74% — у містах, та 9% — у сільській місцевості

Річний об'єм стоку, який формується в межах України, становить в середній за водністю рік - 47,8 км³, в рік 75% забезпечення - 35,8 км³, а в рік 95% забезпечення лише - 25,9 км³. При врахуванні притоку з прикордонних країн досягає відповідно - 87,1, 71,1, 55,9 км³. В середньому з 1 км² території України стік складає 2,7 л/с км², тоді як у багатьох країнах він значно вищий, наприклад, у Бразилії-47,7, Югославії - 31,7, Фінляндії - 26,3, Грузії - 24,4, Таджикистані - 11,3, Франції - 10,1, Білорусії - 5,6 л/с-км².

За рівнем водозабезпечення Україна відноситься до країн з напруженим водогосподарським балансом, таких як Молдова, Узбекистан, Казахстан, Туркменистан.

Водні ресурси України формуються за рахунок атмосферних опадів, стоку з прикордонних країн, а також підземних вод, які гідравлічно не зв'язані з поверхневими, в межах таких основних басейнів:

- р.Вісли (притоки Сян, Західний Буг), охоплює річки північного заходу України;

- р.Дунаю, куди належать річки басейнів Тиси і Прута, а також кілька річок, що впадають у Дунай або Придунайські озера нижче гирла Прута (Сирет, Черемош, Ялпух, Великий Катлабух, Киргиж-Китай і ін.);

- р.Дністра, включає річки східних схилів Українських Карпат, а також річки Подільської височини (Стрий, Бистриця, Серет, Збруч, Мурафа, Кучурган і ін.);

-р.Південного Бугу, охоплює річки Подільської та Придніпровської височин (Соб, Кодима, Синюха, Гнилий і Гірський Тікіч, Велика Вись, Ятрань. Інгул, Чичиклея, Чорний Ташлик і ін.);

- р.Дніпра, що перерізує Україну з півночі на південь і охоплює річки ба­гатьох геоморфологічних областей (р.Прип'ять з притоками Турія, Стохід, Іква, Горинь, а також Тетерів, Ірпінь, Десна, Трубіж, Рось, Сула, Тясьмин, Псьол, Ворскла, Орель, Самара, Конка, Базавлук і ін.);

- між Дунаєм і Дністром, а також Дніпром і Південним Бугом є близько 70 річок, що течуть у Причорноморській низовині і впадають у лимани Чорноморського узбережжя або у море (Когильник, Тилигул і ін.);

- р.Сіверського Дінця, правобережної притоки річки Дону (р.Уда, Великий Бурлук, Берека, Оскіл, Казенний Торець, Айдар, Лугань, Дергул і ін.);

- річки Азовського моря (Молочна, Кальміус, Міус, Великі Сірогози та ін.);

- річки Криму (Західний і Східний Булганак, Альма, Кача, Чорна, Бельбек, Дерекойка, Улу-ізень, Су-індол, Салгир, Біюк-Карасу і ін.).

Запаси підземних вод оцінюються в 8,9 км³. На території країни вони розподілені нерівномірно. Більше їх на території Чернігівської, Київської, Харківської і Полтавської областей, а на території Миколаївської, Одеської, Кіровоградської, Тернопільської і Чернівецької областей їх значно менше.

Пересічнобагаторічний стік Дніпра складає 53,4 км³, у маловодний рік -32,3 км³, причому 60-80% стоку припадає на весняну повінь.

Кількість річок України перевищує 25,5 тисяч із загальною довжиною 240 тис.км. Річки на території України розподілені нерівномірно, що зумовлено різноманітними кліматичними особливостями, характером рельєфу, геологічною будовою і іншими факторами. Взагалі, кількість і водність річок зменшується з північного заходу на південний схід.

Середня густота річкової мережі на території України складає 0,25 км/км². Найбільша густота річкової мережі спостерігається в Карпатах, зокрема в басейнах Тиси і Дністра, у верхів'ях яких вона досягає 1 км/км². У південних областях України густота річкової мережі не перевищує 0,1 км/км², а у Херсонській області менше 0,02 км/км².

Річки живляться, в основному, атмосферними опадами, причому на 50-80% із них - зимовими опадами у вигляді снігу, виняток складають гірські річки, які живляться дощовими водами. Стік річок нерівномірний протягом року і 60-70% його припадає на весняний період. За уточненими даними (Яцик і ін., 1991), більша частина країни (98% площі) належить до басейнів Чорного і Азовського морів і 2% її площі - до басейну Балтійського моря.

Дата добавления: 2014-01-07