Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів

Конфесійний стиль

Епістолярний стиль

Сфера використання - приватне листування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів, наприклад, художньої літератури, публіцистики (“Посланія” І. Вишенського, “Листи з хутора” П. Куліша та ін.).

Основні ознаки:

- наявність певної композиції;

- початок, що містить шанобливе звернення;

- головна частина, у якій розкривається зміст листа;

- кінцівка, де підсумовується написане;

- іноді постскриптум. (Р.S. - приписка до закінченого листа після підпису).

Основні засоби - поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів.

До епістолярного стилю зараховують не тільки листи видатних письменників, громадських і культурних діячів, а й щоденники, записи, мемуари.

Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним (телеграфним), скоротився обсяг обов'язкових раніше вступних звертань та заключних формувань увічливості.

Сфера використання — спілкування в конфесіях, культових установах, релігійних громадах, духовних навчальних закладах, віруючих родинах.

Призначення — обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль утілюється (реалізується) в релігійних відправах (літургіях), проповідях, молитвах (усна форма); в Біблії та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).

Основні засоби:

- суто церковна термінологія, мовні формули із сакральним значенням (дар праведности, гріховність тіла, усі люди — Божий храм);

- непрямий порядок слів у реченні та словосполуці (Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити);

- значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруйную цей храм рукотворний, — за три дні збудую інший, нерукотворний);

- наявність архаїзмів (уста, живіт, зріти);

- стандартність стильової форми.

Конфесійний стиль від інших відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражальних засобів і поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній. Повернення до загальнолюдських і давньонаціональних цінностей зобов'язує нас уважніше ставитися до конфесійного стилю як до складової частини загальнонаціональної культурно-духовної скарбниці та складової частини нашої історії.

ПРИКЛАД:

«Як до Одушевленого Божого Кивоту, хай ніяк не доторкнеться рука скверних; уста ж вірних. Богородиці невпинно голос Ангела співаючи, з радістю хай виголосять: Радуйся, Благодатная, Господь з Тобою» (Великий молитовник, 23).

Із часу введення курсу «Ділова українська мова» у вищих навчальних закладах (1992) відбулася певна переорієнтація щодо розуміння самого предмета викладання.

Формулюючи поняття «мова професійного спілкування», слід мати на увазі принаймні три сучасні стилі — офіційно-діловий, науковий, розмовний, оскільки ділова та фахова мова містять близькі й навіть спільні мовні засоби різних рівнів. Уміле використання цих засобів — необхідна умова досягнення успіхів у професійній сфері.

Професійна сфера репрезентує офіційно-діловий та науковий стилі у єдності спільних мовних засобів досягнення комунікативної мети, адже кожна людина, незалежно від фаху, віку, статі, соціального становища, стикається з проблемою написання заяви, листа, доповіді тощо.

Для цих стилі характерні спільні метатекстові одиниці, за допомоги яких можна:

1) наголосити на чомусь важливому, привернути увагу читача до важливих фактів: слід, варто, розглянемо(наведемо) приклад, перейдемо до питання, зауважимо насамперед, тільки, аж нiяк не;

2) пояснити, уточнити, виділити щось: наприклад; приміром, зокрема; а саме; тільки так, це значить, передусім(передовсім);

3) висловити впевненість або сумнів (оцінку повідомлюваного): очевидно; зрозуміло, зрозуміла (ясна) річ, напевно, без усякого сумніву, беззаперечно, безумовно, не викликає сумнівів той факт, що…, не потребує доведення...;

4) вказати на порядок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з другого боку, спочатку, спершу, почнемо з того, що…, перейдемо до питання.

5) поєднати частини інформації: і (й), також, інакше кажучи, згідно з цим, відповідно до цього, як зазначалося раніше, як було показано, разом з тим.

6) відобразити зіставлення й протиставлення, вказати на причину (умову) і наслідок: і, а, але, проте, однак, не тільки (не лише), а й, на противагу цьому, в такому разі (випадку), попри те, а отже, незважаючи на те, як з’ясувалося.

7) узагальнити, зробити висновок: отже, словом, зрештою, що й треба було довести, можна зробити висновок проте, що…, є підстави стверджувати що..., сутність викладеного дає підстави потвердити...;

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови у суспільно-виробничій сфері. Основний критерій – знання мови свого фаху, рівень володіння професійною термінологією. Разом з підвищенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються вимоги до мовних знань – уміння грамотно висловлюватись, оформляти ділові папери, вести переговори тощо.

Для забезпечення комунікативної досконалості мовлення (грамотності,, стислості, точності викладу) кожен фахівець має доцільно послуговуватися мовними засобами різних рівнів. З цією метою студенти мають навчитися:

 правильно використовувати різні мовні засоби відповідно до комунікативних намірів; влучно висловлювати думки для успішного розв’язання проблем і завдань у професійній діяльності;

 сприймати, відтворювати, редагувати тексти офіційно-ділового й наукового стилів;

 скорочувати та створювати наукові тексти професійного спрямування, складати план, конспект, реферат тощо, робити необхідні нотатки, виписки відповідно до поставленої мети;

 складати різні типи документів, правильно добираючи мовні засоби, що репрезентують їх специфіку;

 послуговуватися лексикографічними джерелами (словниками) та іншою допоміжною довідковою літературою, необхідною для самостійного вдосконалення мовної культури.

Основою професійної підготовки є комунікативна компетенція, тобто уміння запитувати, відповідати, переконувати, зрозуміло і лаконічно висловлювати свою думку. Особливі труднощі у студентів виникають під час монологічних висловлювань – безсистемність, непослідовність, відсутність орієнтації на адресата. Тому їх активна участь в різноманітних тренінгах, діалогах, дискусіях, публічних виступах є запорукою успіху в навчанні та професійній кар’єрі. Володіння засобами розмовного стилю, зокрема розмовно-професійного, допоможе добирати й ефективно використовувати систему мовних засобів відповідно до умов спілкування.

Отже, слово − це робочий інструмент інженера, мовлення − компонент його професійної майстерності. Від правильності, точності, логічності, зв’язаності, переконливості, емоційності, доступності висловлювань залежать ефективність та результативність роботи з підлеглими.

Дата добавления: 2014-01-07