Єдність поступовості збільшення навантаження і тенденції до максимальних навантажень

Безперервність тренувального процесу

Закономірності становлення різних сторін підготовленості спортсмена (технічної, фізичної, тактичної, психічної) і пов'язане з ними розширення функціонального резерву систем організму вимагають регулярних тренувальних впливів протягом тривалого часу. Це висуває необхідність виділення в якості одного з принципів спортивної підготовки - безперервність тренувального процесу. Цей принцип характеризується наступними положеннями:

• спортивна підготовка будується як багаторічний процес, що триває протягом усього року, усі ланки якого взаємозалежні, взаємообумовлені і підлягають завданню досягнення максимальних спортивних результатів;

• вплив кожного наступного тренувального заняття, мікроциклу, етапу і т.д. «нашаровується» на результати попередніх, закріплюючи і розвиваючи їх;

• робота і відпочинок у спортивній підготовці регламентуються таким чином, щоб забезпечити оптимальний розвиток якостей і здібностей, що визначають рівень спортивної майстерності в конкретному виді спорту. Це припускає, що повторні заняття, мікро- і навіть мезоцикли можуть проводитися як при підвищеній або відновленій працездатності, так і при різних ступенях втоми спортсменів.

Дані положення знаходять різні відображення в практиці підготовки спортсменів різного віку і кваліфікації. Так, у процесі тренування юних спортсменів це може бути забезпечено щоденними одноразовими заняттями при відносно рідкому застосуванні занять з великими навантаженнями, (1-2 протягом тижневого мікроциклу). При підготовці спортсменів високого класу подібний режим у кращому випадку призведе до підтримки наявного рівня тренованості - для них необхідне проведення щодня 2-4 занять і щотижня 4-7 занять з великими навантаженнями.

Закономірності формування адаптації до факторів тренувального впливу і становлення різних складових спортивної майстерності передбачають на кожному новому етапі удосконалення вимог до організму спортсменів, близьких до межі їхніх функціональних можливостей, що має вирішальне значення для ефективного протікання пристосувальних процесів (Платонов, 1986). Це визначає важливість дотримання зазначеного принципу.

Основні закономірності збільшення тренувальних навантажень з'ясовані ще не до кінця. Існує точка зору, що навантаження повинні зростати поступово щорічно, досягаючи максимальних для кожного спортсмена величин на етапі підготовки до вищих досягнень. Допускається також стрибкоподібне збільшення навантажень (Вегgеr u. a., 1982). Однак це робиться лише на етапі багаторічної підготовки, коли ставиться завдання досягнення найвищих результатів. З цією метою на етапах початкової, попередньої базової і спеціалізованої базової підготовки у спортсмена повинний бути створений різнобічний функціональний і руховий фундамент. Виділяють наступні напрямки інтенсифікації тренувального процесу:

• збільшення сумарного річного обсягу роботи від 100—200 до 1300—1500 год;

• збільшення кількості тренувальних занять протягом тижневого мікроциклу від 2—3 до 15—20 і більше;

• збільшення кількості тренувальних занять протягом одного дня від 1 до 3—4;

• збільшення кількості занять, з великими навантаженнями протягом тижневого мікроциклу до 5-7;

• збільшення кількості занять вибіркової спрямованості, що викликають глибоку мобілізацію відповідних функціональних можливостей організму спортсменів;

• зростання частки роботи в «твердих» режимах в сумарному обсязі, що сприяють підвищенню спеціальної витривалості;

• використання різного роду технічних засобів і природних факторів, що сприяють додатковій мобілізації функціональних резервів організму спортсмена (спеціальні тренажери, тренування в умовах гіпоксії та ін.);

• збільшення об’єму змагальної діяльності;

• поступове розширення застосування додаткових факторів (фізіотерапевтичних, психологічних і фармакологічних засобів) з метою підвищення працездатності спортсменів у тренувальній діяльності і прискорення процесів відновлення після неї.

Розумне використання вище перерахованих можливостей інтенсифікації тренувального процесу дозволяє забезпечити планомірний прогрес і досягнення високих результатів в оптимальній віковій зоні. З іншого боку, при підготовці спортсменів підліткового та юнацького віку надмірне захоплення великими тренувальними навантаженнями, спеціально-підготовчими вправами, засобами прискорення відновлювальних процесів та ін. призводить до відносно швидкого вичерпання адаптаційного ресурсу організму, перевтоми і перенапруги найважливіших функціональних систем.

Дата добавления: 2014-01-07