Психологічна експертиза у справах про зґвалтування

Психологічна експертиза неповнолітніх

Психологічна експертиза виправданого ризику

Ще одним напрямом експертного дослідження є психологічна експертиза виправданого ризику. Ризик, як психологічне поняття, є ситуативною характеристикою дії, що складається з невизначеності її результату і можливих несприятливих наслідків у разі неуспіху. Ризик – це міра очікуваного неблагополуччя за неуспішних дій. Він може бути обумовлений імовірністю неуспіху й ступенем несприятливих наслідків; дією, що загрожує суб'єкту втратою, травмою чи збитком; ситуацією вибору суб'єктом небезпечної для себе, але соціально корисної дії.

При цьому виді експертизи необхідно дослідити мету і мотиви ризикованої поведінки; інтелектуальні та прогностичні здібності, пов'язані з умінням оцінювати і прогнозувати ситуацію, передбачати очікувані наслідки; властивості нервової системи; особливості самосвідомості й самооцінки; індивідуальну схильність підекспертного до ризикованої поведінки.

Психологічна експертиза неповнолітніх обвинувачених передбачає психологічне дослідження таких обставин, що підлягають установленню: загальний психічний розвиток, ознаки розумової відсталості, не пов'язаної з психічною патологією, здатність усвідомлювати значення своїх дій і визначення міри здатності неповнолітніх підекспертних керувати своєю поведінкою.

Обов'язковим компонентом експертного психологічного дослідження є співвідношення даних про стан і особливості психічного розвитку підлітка з результатами аналізу ситуації й поведінки підекспертного в конкретних умовах.

Експертиза повинна встановити, чи адекватно неповнолітній розумів ситуацію правопорушення, зокрема, чи усвідомлював наявність альтернативних виходів із неї, чи усвідомлював об'єктивний зміст цілей своїх дій, чи передбачав прямі й непрямі наслідки вчинків, чи здатний був оцінювати власну поведінку з погляду чинних правових норм і загальноприйнятої моралі, чи міг вільно вибирати мету і способи її досягнення, довільно регулювати свою поведінку.

Крім цього вивчається загальна характеристика особистості, умови життя й виховання, обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, визначення ступеня впливу осіб, які втягли підекспертного в злочинну діяльність.

Однією із кваліфікуючих ознак зґвалтування є безпорадний стан потерпілої. Безпорадність (чи беззахисність) характеризується нездатністю підекспертної особи адекватно сприймати й розуміти значення ситуації і дій оточуючих людей, а також довільно керувати своїми діями. Безпорадність може бути пов'язана з фізичним чи психічним станом жертви (малолітній чи похилий вік, фізичні вади, нервово-психічне виснаження, сильний ступінь наркотичного чи алкогольного сп'яніння тощо). У більшості випадків слідчі органи та суди самостійно вирішують питання про наявність безпорадного стану потерпілої.

Винятки становлять справи про зґвалтування неповнолітніх, особливо в тих випадках, коли жертва (через особливості свого психічного стану, індивідуально-психологічні властивості) не здійснювала реального опору насильницьким діям і у слідства (суду) виникає версія про те, що її поведінка обумовлена наявністю безпорадного стану: нездатністю до ефективного захисту.

Однак є ситуації, коли крім експертизи жертви зґвалтування доцільно одночасно провести психологічне дослідження неповнолітнього обвинуваченого. Застосування спеціальних знань тут необхідно для з'ясування того, наскільки він, із врахуванням вікових і індивідуально-психологічних особливостей, міг повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати ними; як обвинувачений у цих обставинах сприймав поведінку потерпілої, чи міг він сприйняти її як згоду на вступ до статевого зв'язку. Йдеться про дослідження, в рамках психологічної експертизи, здатності обвинуваченого правильно оцінювати, розуміти й інтерпретувати стан потерпілої.

Дата добавления: 2014-01-07