Психологічна експертиза здатності усвідомлювати значення своїх дій, і (або) керувати ними

Відповідно до частини 1 ст. 225 Цивіль­ного кодексу України, прийнятого Верхов­ною Радою 16 січня 2003 року (далі — ЦК), «правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усві­домлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені».

Психологічним змістом цієї правової норми є (не)здатність усвідомлювати зна­чення своїх дій і (або) керувати ними. У психологічному значенні йдеться про підструктуру особистості, яка стосується во­льової довільної регуляції поведінки.

Психологічна оцінка особливостей во­льової регуляції поведінки в момент укла­дання угоди дозволяє відповісти на пи­тання щодо «вільного волевиявлення». У частині 3 ст. 203 ЦК зазначено, що «во­левиявлення учасника правочину має бу­ти вільним і відповідати його внутрішній волі».

Зупинимося на аналізі психологічного змісту поняття «воля». Воля — це здат­ність людини здійснювати свідомі дії, що забезпечує регуляцію суб'єктом своєї поведінки, діяльності та психічних процесів щодо значущих для особи мотивів і відпо­відно до свідомо поставленої мети. Психо­логічна структура вольової дії складається зі спонукання до здійснення вольової дії, уявлення й осмислення мети дії, усвідом­лення способів, що потрібні для досягнен­ня поставленої мети, наміру здійсни­ти конкретну дію та її виконання. Отже, істотними характеристиками вольової ре­гуляції поведінки в момент укладення уго­ди є усвідомленість, цілеспрямованість, навмисність та довільність, тобто дія вчи­нюється за власним свідомим рішенням.

Вольова регуляція – це завжди довіль­на дія. Довільна активність має набуте життєве значення, завжди є усвідомленою, формується і виявляється тільки в ситу­ації актуальної потреби чи життєвої необ­хідності, однак не є вимушеною і може бу­ти замінена за власним вибором людини на іншу з таким самим життєвим значенням. Отже, довільна дія – це усвідомлений про­цес із набутим новим життєвим значенням (особистісним смислом), спрямованим на досягнення свідомо обраного людиною ре­зультату. Істотним є те, що дія саме спону­кається, а не змушується життєвою необ­хідністю. Отож, свідомий, цілеспрямова­ний, довільний вибір людиною мети здійс­нення правочину, поведінка в момент його вчинення відповідно до свідомого рішен­ня – це істотна ознака здатності повною мірою усвідомлювати й керувати своїми діями.

Предметом цього виду психологічної експертизи є оцінка:

1) здатності повною мірою усвідомлюва­ти значення своїх дій і (або) керувати ними в момент здійснення правочину; 2) тимча­сової нездатності свідомо приймати рішен­ня; 3) впливу афекту, стресу й інших пси­хічних (непатологічних) станів у співвід­ношенні з особистісними властивостями, які не виходять за межі психічної норми. Встановлення зазначених особливостей на­лежить до компетенції психологічної екс­пертизи, її завдання полягає в тому, щоб відповісти на запитання щодо здатності психічно здорової особи усвідомлювати сповна значення своїх дій і (або) керувати ними.

Для розуміння нездатності усвідомлю­вати свої дії (дефекту довільної регуляції) та (або) керувати ними доречним є психо­логічний аналіз зовнішніх і внутрішніх де­термінант дії щодо вчинення правочину. Знання цього дозволяють правильно ква­ліфікувати (недійсність правочину, адек­ватно оцінити відповідні правові наслідки.

Дата добавления: 2014-01-07