Розповідна лекція

Розповідний виклад лекцій є найбільш поширеним методом викладання історії.

Термінологія методу:

Розповідь — «оповідання про дії, вчинки, події» (Словарь русского язьїка. — Т. 3. — С. 158);

«функціонально-змістовий тип мови, в якому говориться про развиток дій, стани, процеси, події» (Педагогическое речеведение. — С. 154).

Оповідання, розповідь — «розповідь про події, що розуміються у широкому значенні слова» (Там же. — С. 262);

«те, що розповідається,

словесне повідомлення про щось» (Словарь русск яз. — Т. 3. — С. 663).

Розповідь носе монологічний характер характер.

Мо­нолог — «вид зовнішнього мовлення у формі послідовного викладання точки зору, концепції, цілісної сукупності ідей, системи знань одним лектором перед слухачами у вигляді доповіді, лекції, виступу... при цьому реакція слухача не передбачується» (Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. — С. 364); «усне чи письмове висловлення однієї людини» (Педагогическое речеведение. — С. 116).

Розповідна лекція — це послідовне викладання (теми) у вигляді монологу без застосування зовнішнього діалогу. В такій лекції «викладач дає глибоке, цілісне, логічне викладання основного фактологічного й теоретичного матеріалу теми, в основному в монологічній формі» (Вязем-ский Е.Е., Стрелова О.Ю. Как сегодня преподавать историю в школе. т- С. 31).

Головне в лекції — висвітлити навчальний матеріал теми, але з урахуванням нових досягнень історичної науки.

Студенту, викладачу необхідно також пам’ятати, що лекції розповідного характеру е читаютья, а викладаються Інформація подається в тому числі і в значній мірі своїми словами на основі вихідного тексту.

Розповідна лекція може бути ефективною за умов:

• лектор впевнений, що він використовує відомі терміни;

• в лекції чітко простежується сюжетна схема подій, вчинків особистостей і т. п.;

• лекція виглядає як малюнок певної дії, подій в їх развитку;

• матеріал лекції конкретний і динамічний;

• присутня аргументація, доказовість, висновки;

• матеріал лекції впливає на почуття, пробуджує ін­терес, стимулює уявлення.

Структура і особливості розповідної лекції.

План проведення лекції розповідного характеру вклю­чає:

1) номер теми, назву лекції, рік і місяць підготовки;

2) цільові установки лекції: загальну й функціональну (освітню, виховну, практичну, методичну);

3) текст лекції (вступ, основна частина, висновки);

4) методичні рекомендації з подальшого вивчення те­ми, в яку входить лекція;

5) питання для повторення лекції і організації самокон­тролю за якістю засвоєння лекційного матеріалу (з урахуванням питань і завдань);

6) перелік історичних джерел для самостійної роботи.

Обсяг роботи викладача з підготовки лекції дуже великийале лише таким чином забезпечується ефект лекції.

Розповідний темп лекції повинен мати певний темп мови.

Оптимальний темп мови залежить від:

• перед якою аудиторією виступає лектор;

• яка здатність аудиторії сприймати матеріал

Спеціалістами підраховано:

• середній темп мови на українській мові складає 100 слів в хвилину;

• норми навчальної мови в 11 класі — не больше 75 слов в хвилину, студентів - більше.

Монологічна мова інколи може переходити у діалогічну, це зумовлено деякими причинами:

• необхідністю підтримки контакту з аудиторієй;

• встановленням, чи сприймається аудиторією матеріал.

Важливе місце в розповідній лекції приділяється дикції викладача «1) произношение, манері викладання слів; 2) чистота мовлення, чіткість

Дикція потребує тренування.

Вправа 1. Проговорення скороговорок и чистоговорок.

Вправа 2. Виконання пісень у швидкому темпі и т.д.

У розповідній лекції важливу роль відіграє художність – це здатність до естетичного впливу на слухача.

Головний вид діяльності студентів на лекції — це прослуховування. Для того щоб прослуховування носило продуктивний характер, лектор визначає і передбачає в тексті лекції три складові цієї роботи.

1. Орієнтуюча складова. Вона включає доведення до свідомості студента мети і завдань лекції та очікуваних результатів.

2. Процес сприйняття лекції. На цьому етапі студенти прослуховують нову для них інформацію та проводять записи (конспекти, тези).

3. Реалізація виконавчої та контролюючої функцій. На цьому етапі засвоюється новий матеріал, усвідомлюється основний зміст.

Викладач дає студентам певний час, говорячи: «Поміркуйте, у чому основний зміст...»; «Дайте оцінку...» і т. д. По закінченню питань викладач може задати декілька контрольних питань.

Дата добавления: 2014-01-07