Особисте страхування як форма страхового захисту

Особисте страхування — це форма захисту від ризиків, що загрожу­ють життю людини, її працездатності, здоров'ю. Об'єктами особистого і страхування є життя, здоров'я, працездатність людини. Конкретними j страховими подіями в галузі особистого страхування є дожиття застрахо- * ваної особи до закінчення строку дії договору страхування ^втрата здо­ров'я внаслідок нещасного випадку; закінчення страхувальником (за­страхованою особою) активної трудової діяльності у зв'язку з виходом на пенсію.

До підгалузей особистого страхування належать: страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне страхування. Страхування життя та пенсій характеризуються накопиченням коштів для здійснення страхових виплат протягом дії договору страхування та об'єднує накопичувальні види страхування. Страхування від нещасних випадків і медичне страхування — це ризикові види страхування.

Договори змішаного страхування життя об'єднують кілька зобов'язань страхової організації, що зумовлюються різними страховими подіями, а саме:

— закінчення строку страхування;

— травма, одержана внаслідок нещасного випадку, а також випадко­ве гостре отруєння, випадкові переломи, вивихи тощо;

— смерть страхувальника.

Життя або смерть не можна об'єктивно оцінити. Страхувальник мо­же лише мінімізувати матеріальні труднощі, що виникають у разі смерті чи інвалідності. Страхову суму визначають за згодою сторін. За умови сплати підвищених страхових платежів страхувальнику може бути ви­плачена подвоєна чи потроєна страхова сума у момент настання пев­них страхових подій (травма, опіки тощо). У разі смерті страхувальни­ка страхову суму виплачують особі, на користь якої укладено договір, або спадкоємцям страхувальника.

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій особі виплати, які пов'язані з виходом на пенсію (страху­вання додаткової пенсії) або віком, установленим договором страху­вання. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін.

За договорами страхування від нещасних випадків кожен громадя- I нин може застрахувати як себе особисто, так і своїх дітей від нещасних випадків, що призводять до травми або смерті застрахованої особи. J Страхову суму визначають за згодою сторін. До страхових випадків не І належать травми чи смерть застрахованої особи, якщо вони сталися і внаслідок дій, у яких слідчими органами або судом встановлено ознаки і навмисного злочину, чи у разі управління автомобілем або іншим траис- портним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Медичне страхування передбачає страхування на випадок утрати здоров'я з будь-якої причини і пов'язане із компенсацією витрат гро­мадян, спрямованих на підтримку здоров'я. Різновидом медичного стра- I хуваиня є медичне страхування туристів.

Існують характеристики, що відрізняють особисте страхування від майнового. У цьому разі страхування визначає особистість як об'єкт, що піддається ризику і перебуває у безпосередньому зв'язку із життям, рівнем фізичної працездатності, станом здоров'я або пенсійним забез­печенням. Застрахована особа має бути персоніфікованою особою, що піддається дії визначених ризиків. Страхові суми при цьому не є точ­ним матеріальним еквівалентом вартості можливих матеріальних збитків, а визначаються відповідно до побажань страхувальника, виходячи з його матеріальних можливостей.

Договір особистого страхування може бути обов'язковим на підставі закону або добровільним, довгостроковим і короткостроковим.

Відповідно до Закону України «Про страхування» до обов'язкових видів особистого страхування належать: медичне страхування; особис­те страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання служ­бових обов'язків, спортсменів вищих категорій, від нещасних випадків на транспорті тощо.

Деякі види особистого страхування, зокрема страхування життя, мо­жуть бути особливо тривалими, іноді розрахованими на все життя застра­хованої особи. Під час страхування майна договір укладається, як прави­ло, на один рік і може бути поновлений або розірваний однією із сторін у встановленому порядку.

Класифікація особистого страхування здійснюється за різними кри­теріями.

Залежно від обсягу ризику:

• страхування на випадок дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або на випадок смерті;

• страхування на випадок непрацездатності, інвалідності або недієздат­ності;

• страхування непередбачених медичних витрат.

Залежно від виду особистого страхування:

• страхування життя;

• страхування від нещасних випадків;

• страхування на випадок захворювання;

• довгострокове медичне страхування.

Залежно від кількості осіб, зазначених у договорі:

• індивідуальне страхування (страхувальником є одна окремо взята фізична особа);

• колективне страхування (група фізичних осіб).

Залежно від тривалості дії страхового зобов'язання:

• короткострокове (менше одного року);

• середньострокове (1... 9 років);

• довгострокове (10 і більше років).

За формою виплати страхової суми:

• з одноразовою виплатою страхової суми;

• з виплатою страхової суми у формі ренти.

За формою виплати страхових премій:

• з одноразовою виплатою страхових премій;

• зі щорічною виплатою страхової премії;

• зі щомісячною виплатою страхової премії.

2. Умови виплати сум страхового відшкодування в особистому страхуванні

При виплаті страхових сум страховики виконують свої договірні зобов'язання перед страхувальниками та застрахованими особами. Реалі­зація цих зобов'язань пов'язана з дотриманням умов того чи іншого виду особистого страхування, а також чинниками, які впливають на прийняття рішення стосовно виплати страхової суми.

Перший чинник — це факт настання страхового випадку в період дії договору страхування. Відповідно до умов страхування страхова

сума виплачується або у разі настання страхового випадку, або за його наслідками, про що в договорі йдеться окремо. Наприклад, при страху­ванні на випадок дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування чи на випадок смерті підставою для виплати страхової суми є факт дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії страхування життя або обумовленої події, або факт настання смерті страхувальника чи застрахованої особи.

При страхуванні від нещасних випадків існує обмеження обсягу страхової відповідальності, що зумовлено наслідками страхового випад­ку. У разі виплати страхової суми при страхуванні від нещасного випад­ку виникає проблема документального підтвердження факту настання страхового випадку, який відбувся в період дії договору страхування, та його наслідків.

Другий чинник — встановлення причини і обставин, за яких відбувся страховий випадок. У разі обмеження обсягу страхової відповідаль­ності виплата страхової суми здійснюється тільки тоді, коли смерть або втрата здоров'я внаслідок нещасного випадку відповідають переліку страхових подій, які наведено у правилах страхування.

Третій чинник — відповідність між страховим випадком і встанов­леним обсягом страхової відповідальності.

Четвертий чинник пов'язаний з тими наслідками страхового нещасного випадку, про які йдеться окремо в договорі. При страху­ванні від нещасного випадку ці наслідки пов'язані або з порушенням функцій ушкодженого органа, або з тривалим безперервним лікуван­ням протягом 15 і більше днів. У цьому разі потрібне документальне підтвердження лікувальним закладом факту і причинного зв'язку між нещасним випадком і втратою здоров'я.

П'ятий чинник — страхова сума підлягає виплаті у разі, якщо у день страхового випадку страховий договір мав юридичну чинність. Оскільки дія договору пов'язана зі сплатою разових або періодичних страхових внесків, то вирішення питання про виплату страхової суми пов'язане з документальним підтвердженням сплати страхових внесків. При обов'язко­вому страхуванні пасажирів цей чинник пов'язаний з підтвердженням то­го, що страховий випадок відбувся під час перебування пасажира в дорозі.

Шостий чинник — необхідність документального підтвердження того, що нещасний випадок відбувся саме щодо застрахованої особи, а одержу­вачем страхової суми при дожитті застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування є особа, передбачена умовами договору.

Сьомий чинник — це встановлення розміру виплати та вигодоиабува- ча. Залежно від умов страхування здійснюється виплата повної або часткової страхової суми. Наприклад, повна страхова сума виплачується у зв'язку з дожиттям застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування, настанням смерті або повною втратою здоров'я. Часткова страхова сума підлягає виплаті у разі часткової втрати здоров'я від нещасного випадку.

Отже, вирішення питання щодо виплати страхової суми пов'язане з документальним підтвердженням розглянутих чинників, які впливають на можливість здійснення виплати. Документи для врахування всіх чин­ників розглядають у такій послідовності: період дії договору страхуван­ня; дата настання строку дії договору; сплата страхових внесків; прізви­ще, ім'я та по батькові страхувальника, застрахованої особи або вигодона- бувача; дата та обставини нещасного випадку, його причинний зв'язок із втратою здоров'я; дата, причини і обставини смерті страхувальника або застрахованої особи; вирішення питання поширення страхової відпові­дальності на страховий випадок; розмір та одержувачі страхової суми.

3. Поняття й особливості страхування життя

Згідно із Законом України «Про страхування» страхові компанії поділяють на дві гру пи — страхові компанії, що здійснюють ризикові види страхуваніїя, і страхові компанії, що здійснюють довгострокове страхування життя. Компаніям, які здійснюють довгострокове страхуваи- ня жйття, не дозволяється займатися ризиковими видами страхування.

Страхування життя, як і будь-який інший вид страхування, оформ­ляють договором, відповідно до якого одна із сторін — страховик — бере на себе зобов'язання за допомогою одержаних страхових премій, що сплачуються страхувальником, виплатити обумовлену страхову суму, якщо протягом строку дії страхування відбудеться передбачений страхо­вий випадок у житті застрахованої особи. Страховим випадком є смерть або дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування чи визначеної події в житті.

Договір страхування життя передбачає виплати, що зобов'язується зробити страховик. Він також регулює права й обов'язки страхувальника та інших осіб, які можуть бути об'єктами прав і обов'язків, що виплива­ють із договору страхування. Це — застрахована особа і вигодонабувач. Страхувальник — особа, що укладає і підписує договір про страхуван­ня та виплачує премію. Застрахована особа за договором страхування життя — фізична особа. У більшості операцій зі страхування життя застрахована особа і страхувальник є однією особою. У разі, якщо за­страхована особа не є страхувальником, вона повинна підписати поліс при страхуванні на випадок смерті, підтверджуючи у такий спосіб свою згоду на укладання договору зі страхування власного життя. Вигодо­набувач — фізична особа, призначена для одержання страхової суми внаслідок страхового випадку зі страхувальником чи застрахованою особою.

Основним чинником під час відбору ризиків при страхуванні життя є вік і стан здоров'я застрахованої особи. Беруться до уваги також ін­ші чинники: професія, захоплення, моральні якості, кошти і т. д. При страхуванні життя на випадок смерті відбір здійснюється на підставі заяви про стан здоров'я і медичного обстеження майбутньої застрахо­ваної особи. Заява про стан здоров'я — це анкета, що містить відпові­ді майбутньої застрахованої особи про перенесені інфекційні захворю­вання, оперативні хірургічні втручання, травми тощо. Попереднє медичне обстеження проводять у разі укладання договорів на значні страхові суми.

Існують такі різновиди страхування життя: тимчасове страхування, довічне страхування, ощадне страхування, страхування житлової ренти, пенсійне страхування, змішане страхування життя. Ризики, що покри­ваються цими видами страхування, — це смерть застрахованої особи внаслідок будь-якої причини (хвороба, травма або нещасний випадок).

Тимчасове страхування. Страхова сума виплачується вигодонабувачу одразу після смерті застрахованої особи у разі настання смерті протя­гом строку, зазначеного в договорі страхування. Якщо застрахована особа доживає до строку закінчення договору, то страхова сума не випла­чується, а виплачені премії залишаються у розпорядженні страховика.

Договори довічного страхування укладають громадяни віком від 16 до 60 років. Якщо страхова сума є значною, то страховик має право провести медичне обстеження страхувальника чи застрахованої особи. У разі укладання договору без медичного обстеження протягом пер­ших двох років страхування застосовується обмеження страхової відпо­відальності на випадок смерті. На першому році страхування страхову суму виплачують, якщо смерть настала внаслідок нещасного випадку, передбаченого договором, гострого інфекційного захворювання або патологічних пологів. Якщо причина смерті протягом першого та другого років страхування пов'язана із захворюванням, яке було приховане страхувальником, то страхова сума не виплачується. Якщо приховане захворювання стає відомим за життя застрахованої особи, то договір підлягає розірванню на першому або другому році страхування. Стра­хову суму також не виплачують, якщо смерть або втрата працездат­ності пов'язані зі здійсненням страхувальником злочину.

У багатьох зарубіжних країнах великого поширення набуло страху­вання тільки на випадок смерті. Договори укладають на довгий строк — 20, 25 років або до досягнення 85-річного віку. Страхування на випадок смерті дає змогу вирішити проблему відшкодування витрат, пов'язаних з похованням, а також зі зменшенням доходів сім'ї у зв'язку зі смертю годувальника.

Ощадне страхування — це страхування на випадок життя, за яким страховик в обмін на виплату премій зобов'язується виплатити капітал або ренту застрахованій особі (вигодонабувачу), якщо останній доживе до зазначеного строку або віку. Ризики, що покриваються ощадним страхуванням, — це тривалість життя застрахованої особи з урахуванням чинника можливого зменшення прибутків у зв'язку з похилим віком. При укладанні договору ощадного страхування медичне обстеження та заява про стан здоров'я не обов'язкові.

Страхування яситлової ренти — це операція зі страхування, яка полягає в тому, що страхова компанія в обмін на нерухоме майно гарантує виплату довічної ренти власнику. За допомогою цього виду страхування одержувач ренти зменшує свої витрати на утримання нерухомого майна.

Пенсійне страхування — це створення приватного резерву з виплата­ми з нього у формі капіталу або ренти у випадку, якщо відбувається одна з таких подій: вихід на пенсію; повна або часткова інвалідність; смерть.

Змішане страхування життя — це комбінація страхування на випа­док життя і на випадок смерті. Перевага змішаного страхування полягає в тому, що воно пропонує застрахованій особі за меншу ціну укласти договір на покриття ризику і на забезпечення заощаджень за допомо­гою одного поліса. На підставі договору змішаного страхування життя страховик зобов' язується:

— виплатити страхову суму негайно після смерті застрахованої особи, якщо вона настане раніше закінчення строку дії договору (тимчасове страхування);

— виплатити страхову суму в момент закінчення строку дії договору, якщо застрахована особа продовжує жити.

Дата добавления: 2014-01-07