Систематизація документів

Порядок нарахування та терміни сплати податку

Ставка податку, порядок та терміни сплати

1. Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

2. Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування:

- прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива;

- прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

- прибуток підприємств, отриманий ними від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ, що здійснюється відповідно до Закону України "Про газ (метан) вугільних родовищ".

3. Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня
2011 року звільняються від оподаткування:

а) прибуток суб’єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях категорій "п’ять зірок", "чотири зірки" і "три зірки", у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд;

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості, крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.

1. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

2. Платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: 1-й квартал, 1-2-й квартал, 1-3-й квартали та
1-4-й квартали.

3. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Систематизація – один із найпоширеніших і найдавніших наукових методів обробки документів, оскільки відповідає потребам користувачів у розподілі знань за галузевою ознакою.

Систематизація – це визначення класифікаційного індексу документа відповідно до його змісту за таблицями певної системи класифікації. Систематичні класифікації завжди будуються на основі класифікації наук, а класифікація наук визначає місце кожної науки в загальній системі наукових знань. Тому розрізняють класифікацію наук, яка систематизує науки, і класифікацію документів, яка класифікує документи. Основна мета документних класифікацій – забезпечити зберігання і пошук інформації, а також сприяти вивченню накопичених людством знань, культурному розвитку суспільства. Документні класифікації мають певні розбіжності з класифікаціями наук. Документні класифікації мають лінійну форму: всі класи, підкласи та більш дрібніші ділення представлені в лінійній послідовності. Саме так розташовуються документи на полицях і бібліографічні записи в пошуковому масиві. Класифікація наук може мати будь-яку форму: трикутника, кола, схеми. У документних класифікаціях створюють комплексні класи, які виходять за межі однієї науки, чого немає в класифікації наук. Це пов’язано з особливостями запитів користувачів і особливостями змісту окремих документів.

Документні класифікації втілюються у різноманітних системах класифікації, які для зручності в практичному використанні оформлюють у вигляді таблиць класифікації. Таблиці класифікації – це практичний посібник для систематизаторів, в якому розкриваються принципи побудови та зміст певної класифікаційної системи. Вони призначені для визначення місця конкретного документа.

Основні таблиці – це систематичний перелік усіх класів, підкласів та більш дрібних ділень класифікації, які в таблицях називаються класифікаційними діленнями. Кожне класифікаційне ділення складається з класифікаційного індексу і словесного формулювання.

Класифікаційний індекс – це умовна позначка ділення класифікації. Саме індекси виступають лексичними одиницями ІПМ документних систематичних класифікацій. Словесне формулювання дозволяє перекладати відомості про документ з природної мови на мову індексів і навпаки.

В таблицях використовують посилання: загальні, сполучні, у формі методичних вказівок. Загальні посилання (зі словом «див.») розмежовують ділення таблиць, відсилають від можливого місця знаходження теми до її дійсного місця.

22.161 Математичний аналіз;

Основа аналізу див. 11.121

Сполучні посилання (зі словами «див. також») пов’язують між собою споріднені ділення, доповнюють дане ділення матеріалами з іншого ділення.

22.382.3 Сильні та електромагнітні взаємодії елементарних часток

Див. також: 22.315.4 Квантова електродинаміка

Посилання у вигляді методичних вказівок визначають зв’язки одного ділення з великою кількістю інших однотипних ділень.

Крім основних таблиць, є допоміжні таблиці. Це таблиці типових ділень, деталізують основні таблиці і підвищують пошукові можливості системи, зменшуючи обсяг таблиць класифікації.

Алфавітно-предметний покажчик (АПП) полегшує і прискорює пошук потрібного класифікаційного ділення в основних або допоміжних класифікаційних таблицях. АПП – це алфавітний перелік усіх понять, що увійшли до таблиць. Поняття представлені у вигляді предметних рубрик, які складаються зі словесного формулювання і відповідного індексу таблиці (Ботаніка 58).

При систематизації документів потрібно пам’ятати про загальні правила систематизації:

1) Правило співвідношення загального і часткового передбачає надання документу того індексу ділення, яке максимально точно збігається зі змістом документа.

2) Правило систематизації за використанням полягає в тому, що в індексі перевага надається сфері використання об’єкта, про який йдеться в документі. Наприклад, книги про використання зварювання у машинобудуванні слід віднести до ділення машинобудування, а не зварювання.

3) Правило систематизації за об’єктом впливу передбачає, що якщо в документі йдеться про вплив одного об’єкта на інший об’єкт, то цей документ отримує індекс об’єкту впливу. Наприклад, книга про вплив метеоумов на врожай зернових культур має одержати індекс ділення «Зернові культури».

Велике значення для повного і точного відбиття документів в пошуковому масиві має його багатоаспектне відображення. Для цього використовують метод багаторазового відображення і метод комбінаційної побудови індексів. Суть методу багаторазового відображення в тому, що документ відносять не до одного, а до більшої кількості ділень основної таблиці класифікації. При цьому індекси різних ділень поєднуються знаком «+». Наприклад, книга «Радіоприймачі і телевізори» отримає два індекси 621.396.62 + 621.397.62.

Методика систематизації складається із загальної і спеціальної методики. Загальна включає положення і правила, що використовуються при обробці документів різних видів і будь-якої галузі знання. Спеціальна – правила, які стосуються обробки документів з окремих галузей знань.

Загальна методика систематизації будується на таких принципах:

1) провідний принцип – це пріоритет змісту документа над його формою та призначенням;

2) принцип наукової об’єктивності, який вимагає всебічного розкриття змісту документа;

3) принцип профілювання передбачає, що при систематизації слід враховувати тип і вид установи, для якої вона здійснюється, а також склад і зміст фонду.

Процес систематизації включає декілька операцій: аналіз об’єкта систематизації, відбір ознак документа, прийняття класифікаційного рішення, оформлення класифікаційного рішення, редагування класифікаційного рішення.

У бібліотеках різних типів і видів в Україні здебільшого використовують документі класифікації УДК і ББК.

Історія створення ББК

У 1918 – 1929 рр. у пресі з’являються статті, в яких є ідеї, пропозиції зі створення ББК. Деякі автори публікують власні проекти зі створення нової класифікаційної системи, яка б відображала літературу класиків марксизму-ленінізму. У 1930 р. в журналі «Библиотековедение и библиография» публікується стаття Л. Троповського «Задачи советской библиографии», в якій визначались умови розробки нової системи. У 1937 р. у відповідь на статтю журналу «Советская библиография» публікують кілька статей про єдину радянську ББК. У 1946 – 1951 рр. іде робота над проектом бібліографічної класифікації – єдиної для всіх бібліотек країни. Був підготовлений проект, проведено експеримент у декількох невеликих бібліотеках і опублікований варіант системи.

У 1959 р. утворено редакційну колегію з видання ББК. З 1959 – 1974 рр. були розроблені та видані таблиці ББК для наукових бібліотек у 25 випусках у 30 книгах; скорочені таблиці в 5 випусках у 6 книгах; зведений бібліографічний покажчик; таблиці для масових бібліотек у 4-х випусках.

З 1975 р. іде впровадження ББК в практику роботи бібліотек країни, перекладається на мови народів СРСР та іноземні (німецька, словацька, болгарська, в’єтнамська та ін.). У цей час видають таблиці для масових бібліотек, дитячих бібліотек, обласних бібліотек, шкільних, для краєзнавчих каталогів.

Першими у використанні ББК були бібліотеки-автори, а також великі бібліотеки України (Києва, Харкова, Одеси), і до кінця 1980-х рр. на всій території були закінчені планові роботи з впровадження ББК. У 1990-х рр. ББК опинилася в стані глибокої кризи. Відділ 1 «Марксизм-ленінізм» (у таблицях для наукових бібліотек А «Марксизм-ленінізм») був закритий.

Дата добавления: 2014-01-07