Класифікація резервів підвищення ефективності виробництва

Ознаки групування	Види резервів
За місцем виникнення	Внутрішньовиробничі Галузеві Регіональні Загальнодержавні
За факторами процесу пращ	Покращання використання трудових ресурсів Покращання використання засобів праці Покращання використання предметів праці
За способами виявлення	Явні Приховані
За напрямками мобілізації на підставі вдосконалення	Підготовки виробництва Технології виробництва Техніки виробництва Організації управління, виробництва та праці
За терміном використання	Поточні Перспективні
За стадіями процесу відтворення	У сфері обігу У сфері виробництва У сфері матеріально-технічного забезпечення
За характером впливу на результати виробництва	Екстенсивні Інтенсивні
За стадіями життєвого циклу виробів	На передвиробничій стадії На стадії виробництва На стадії експлуатації На стадії утилізації виробів
За кінцевими результатами, на які впливають резерви	Збільшення обсягу продукції; Удосконалення структури й асортименту виробів; поліпшення якості продукції; Зниження собівартості продукції за елементами витрат, за статтями витрат, за центрами відповідальності; Підвищення прибутковості продукції; Зміцнення фінансового становища і підвищення рівня рентабельності.

За характером впливу на результати діяльності підприємства резерви поділяють на екстенсивні та інтенсивні. До резервів екстенсивного характеру відносять ті, практична реалізація яких потребує додаткового залучення ресурсів. Резервами інтенсивного характеру вважають ті, які зв’язані з найбільш повним та раціональним використанням виробничого потенціалу підприємства.

Класифікують резерви також по тим кінцевим результатам, на які ці резерви впливають. Розрізняють резерви: підвищення обсягу продукції, удосконалювання структури й асортименту виробів, поліпшення якості, зниження собівартості продукції за елементами витрат, за статтями витрат, за центрами відповідальності; резерви підвищення прибутковості продукції, зміцнення фінансового становища і підвищення рівня рентабельності.

Для раціональної організації пошуку резервів важливе значення має їхнє угруповання за стадіями процесу відтворення (постачання, виробництво і збут продукції), а також по стадіях створення н експлуатації виробів — життєвого циклу виробів (передвиробнича стадія — конструкторська і технологічна підготовка виробництва; виробнича стадія — освоєння нових виробів і нових технологій у виробництві; експлуатаційна стадія — споживання виробу; стадія утилізації — зняття виробу з виробництва).

За ознакою терміну використання резерви підрозділяють на поточні (реалізовані протягом даного року) і перспективні (які можна реалізувати в більш далекій перспективі).

За способами виявлення резерви класифікуються на явні (ліквідація очевидних втрат і перевитрат) і сховані, котрі можуть бути виявлені шляхом глибокого економічного аналізу, його особливих методів, наприклад порівняльного міжгосподарського аналізу, функціонально-вартісного аналізу й ін.

В процесі підрахунку резервів слід враховувати наступні правила:

- в резерви слід зараховувати тільки негативний вплив факторів, на які може впливати підприємство;

- при обчислені резервів збільшення обсягу виробництва:

з одного моменту праці (використання предметів праці, засобів праці та ефективності самої праці) – розраховується сукупний резерв;

з всіх трьох моментів праці — обчислюється комплектний резерв, тобто найменший з трьох груп резервів, який забезпечений всіма видами ресурсів.

Усі виявлені резерви повинно підкріпити необхідними засобами, які дозволяють їх мобілізувати та запровадити у практику діяльності підприємства.

6.3. загальна мОДЕЛЬ комплексного економічного аналізу.

Під комплексним економічним аналізом розуміють всебічне дослідження економіки підприємства на основі вивчення системи економічних показників з урахуванням факторів, які впливають на результати діяльності підприємства. Це багатоетапний процес аналітичного дослідження результатів усіх видів діяльності підприємства, який охоплює всі стадії відтворюючого процесу на підприємстві. Для проведення такого дослідження необхідно проаналізувати численну кількість показників, які характеризують різноманітні об’єкти аналізу. Для проведення точних розрахунків та одержання змістовних висновків, які відображують реальні економічні процеси на підприємстві, необхідно враховувати складні зв’язки та підпорядковуваність факторів-показників господарської діяльності.

Складність цього процесу обумовлює необхідність розробки певної послідовності та підпорядкованості досліджуваних об’єктів.

В сучасній економічній літературі є два основні підходи до послідовності проведення комплексного економічного аналізу.

1) Виходячи з того, що основною метою функціонування кожного підприємства в умовах ринкової економіки є одержання прибутку, прихильники першого підходу вважають необхідним проведення комплексного економічного аналізу з оцінки фінансового стану підприємства, який є загальним відбитком ефективності господарювання підприємства.

2) Прихильники другого підходу вважають за доцільне проведення комплексного економічного аналізу починаючи з аналізу організаційно-технічного розвитку підприємства, аргументуючи це тим, що продуктивність праці та економічні показники взагалі залежать від технічних умов виробництва, використовуваної техніки, прогресивності технологічних процесів, технічної й енергетичної озброєності праці, ступеню концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування, тривалості виробничого циклу, ритмічності виробництва, рівня організації виробництва і керування. Від усіх цих умов залежить ступінь використання виробничих ресурсів: засобів праці, предметів праці і самої праці.

Взагалі, вирішальним значенням при складанні блок-схеми комплексного економічного аналізу є відображення реальних співвідношень між групами показників.

Узагальнюючі показники кожного блоку називаються синтетичними. Синтетичний показник одного блоку, що є виходом для цього блоку підсистеми, для іншого, субпідрядного з ним, буде відігравати роль входу. Тобто, за допомогою цих узагальнюючих показників здійснюється зв’язок між окремими блоками в системі економічного аналізу. Кожний блок як відносно відособлена система формується в систему аналітичних показників, з яких складаються ці узагальнюючі показники.

На рівні підприємства система взаємопов’язаних економічних показників включає сукупність показників ресурсного забезпечення, виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), витрат виробництва, фінансових результатів і фінансового стану.

Кожна з виділених груп містить низку показників. Які і забезпечують комплексність дослідження.

Ресурсне забезпечення включає показники наявності, динаміки і використання необоротних, оборотних активів, а також робочої сили.

До групи виробництво, реалізація товарів, робіт, послуг входять такі показники: обсяг виробництва і реалізації, виконання плану виробництв і реалізації продукції, її якість, рівень використання виробничої потужності підприємства, структура, асортимент і номенклатура продукції, ритмічність виробничої діяльності, рівень виконання договірних зобов’язань та ін.

Витрати виробництва визначають за допомогою таких показників: загальна сума витрат, а також за елементами і статтями витрат. постійні і змінні витрати, витрати виробництва на одну гривню готової продукції, повна, виробнича собівартість, собівартість окремих виробів та всього випуску продукції.

Дослідження фінансових результатів здійснюється за допомогою показників величини прибутку і рівня рентабельності в цілому та за видами господарської діяльності, джерелами формування, напрямами використання.

Фінансовий стан підприємства характеризує ціла система показників з аналізу ліквідності, платоспроможності підприємства, рентабельність господарської діяльності, активів, власного і позикового капіталу, стан на ринку цінних паперів.

Характерною особливістю проведення комплексного економічного аналізу згідно з названими групами показників є можливість робити його не тільки в логічній послідовності, починаючи від ресурсів до оцінки фінансового стану підприємства («знизу-вверх»), а й навпаки, шляхом деталізації – від загальних показників фінансового стану - до часткових, а саме до ресурсного забезпечення («зверху і донизу»).

Визначальним напрямом мобілізації резервів виробництва і реалізації продукції є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності. Сукупний вплив дії екстенсивних і інтенсивних факторів може бути оцінений з використанням методу ключової матриці. Перевага такої оцінки полягає в тому, що можуть бути встановлені міжресурсні зв’язки і визначені можливості інтенсифікації. Модель ключової матриці подана у таблиці. У моделі використані такі позначення:

П – випуск продукції, тис. грн..;

Ф – вартість основних виробничих фондів, тис. грн..

Т – вартість оплати праці, тис. грн..

М – вартість витрачених матеріалів, тис. грн..

Фо – фондовіддача основних виробничих фондів;

Ро – зарплатовіддача;

Мо – матеріаловіддача;

Оф – фондомісткість продукції;

Ор – зарплатомісткість продукції;

Ом – матеріаломісткість продукції;

Рф – фондоозброєність праці;

Мф – фондозабезпеченість обробки матеріалів;

Мр – працезабезпеченість обробки матеріалів;

Фр – забезпеченість роботи фондів робочою силою;

Фм – матеріалозабезпеченість роботи фондів

Рм – матеріалозабезпеченість праці.

Дата добавления: 2014-01-07