Модель ключової матриці аналізу дії екстенсивних і інтенсивних факторів виробництва

	П	Ф	Т	М
П		Оф = Ф/П	Ор = Т/П	Ом = М/П
Ф	Фо = П/Ф		Фр = Т/Ф	Фм = М/Ф
Т	Ро=П/Т	РФ = Ф/Т		Рм= М/Т
М	Мо=П/М	Мф = Ф/М	Мр = Т/М

Кількісне співвідношення екстенсивності та інтенсивності розвитку виражається в показниках використання виробничих і фінансових ресурсів. Показниками екстенсивності розвитку є кількісні показники використання ресурсів: кількість працюючих, величина витрачених предметів праці, розмір амортизації, обсяг основних виробничих фондів та авансованих оборотних засобів. Показники інтенсивності розвитку – якісні показники використання ресурсів, тобто продуктивність праці (або працеємність), матеріаловіддача (або матеріаломісткість), фондовіддача (або фондомісткість), кількість оборотів оборотних засобів.

Оцінка результатів інтенсифікації включає таку систему розрахунків:

1) визначення динаміки показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів;

2) визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів у розрахунку на 1% приросту обсягу виробництва;

3) розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва продукції:

4) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів:

5) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

6.4. Методи порівняльної комплексної оцінки

До методів порівняльної комплексної оцінки, які використовують в практиці економічного аналізу належать:

- метод сум;

- метод коефіцієнтів;

- метод геометричної середньої;

- метод суми місць;

- метод суми балів;

- метод відстаней;

- таксонометричний.

Метод сум полягає у розрахунку загального інтегрального показника як суми його фактичних значень, виражених в абсолютних або відносних величинах.

Для розрахунку комплексного показника оцінки за абсолютними величинами застосовують формулу:

(6.1)

де x_ij – фактичне значення і -го показника на j -му аналізованому об’єкті (підприємстві, підрозділі), і = 1, 2,..., n; j = 1, 2, …, m.

Із відносних показників інтегральний показник визначається наступним чином:

(6.2)

де , – базове та фактичне значення і -го показника на j -му об’єкті (підприємстві, підрозділі).

Метод сум використовується лише у випадку односпрямованості досліджуваних показників (стимулятори або дестимулятори), коли збільшення часткового показника призводить до покращення інтегральної оцінки і навпаки. Однакову спрямованість показників можна досягти шляхом заміни відподних показників на обернені, розраховані як частка від ділення одиниці на прямий показник. Так, оскільки зростання доходу від реалізації продукції та операційних витрат викликає протилежну оцінку, при розрахунку комплексної оцінки необхідно показник операційних витрат замінити на обернений – економії операційних витрат (1: операційні витрати). Суттєвим недоліком методу сум є також можливість отримати високу комплексну оцінку при низьких рівнях окремих часткових показників, тобто можливе нівелювання низьких значень величин за рахунок перекриття їх іншими, вищими показниками.

Для врахування значимості показників доцільно додатково ввести вагові коефіцієнти w_і. Тоді формула (6.1) набуває вигляду:

(6.3)

де w_i – коефіцієнт вагомості (значимості) і -го показника.

Найкращим підприємством (підрозділом) за цим методом вважається те, у якого максимальна сума показників-стимуляторів або мінімальна сума показників-дестимуляторів.

Метод коефіцієнтів передбачає визначення загального інтегрального показника у вигляді добутку відповідних часткових коефіцієнтів, які показують відносну зміну досліджуваних показників:

(6.4)

Для визначення добутку показників використовують таку формулу:

(6.5)

Метод геометричної середньої передбачає визначення комплексної оцінки за допомогою розрахунку середньої геометричної із коефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників. Для цього використовується формула

, j =1, …, m. (6.6)

Проте слід пам’ятати, що цей метод використовується тоді (за умови), коли найвищий рівень показника дорівнює одиниці, тобто 0 ≤ p_ij≤ 1.

Метод суми місць передбачає попереднє ранжування досліджуваних об’єктів у порядку зростання за показниками-стимуляторами та у порядку зменшення за показниками-дестимуляторами та присвоєння їм відповідних місць (рангів). По кожному об’єкту дослідження визначається сума занятих ним місць:

(6.7)

де s_ij – місце j -го об’єкта серед інших по і- му показнику, j =1, …, m.

Якщо отримана комплексна оцінка у декількох досліджуваних об’єктів порівняльного аналізу співпадає, першість буде мати той із них, хто при підрахунку суми місць набере більше додатних і менше від’ємних значень. Для врахування значимості показників можливо додатково ввести вагові коефіцієнти w_і.

Менша сума місць свідчить про кращі результати роботи, тому критерій оцінки найкращого об’єкта (підприємства, підрозділу):

Метод суми балів. При побудові бальних оцінок задаються шкали, що характеризуються мінімальною і максимальною кількістю балів, якими може бути оцінений кожний показник. Верхня і нижня межа шкали може мати як позитивне, так і негативне значення. Дискретна шкала задає певне число рівнів балів, з допомогою яких оцінюється показник. У випадку неперервної шкали оцінки можуть належати будь-якій точці відрізку, який визначає шкалу відповідного показника.

Якщо відомі вихідні значення показників, шкала оцінок по кожному показнику і способи оцінок, то можна розрахувати бальну оцінку кожного показника.

Використаємо неперервну шкалу бальних оцінок на відрізку [0,5]. Для розрахунку бальних оцінок показників-стимуляторів будемо використовувати наступну формулу:

; (6.8)

для показників-дестимуляторів:

, (6.9)

де b_ij – бальна оцінка і -го показника на j -му аналізованому об’єкті (підприємстві, підрозділі),

– максимальне значення і -го показника;

– мінімальне значення і- го показника, і = 1, 2,..., n; j = 1, 2, …, m.

Значення комплексної оцінки Rj аналізованого об’єкта (підприємства, підрозділу) знаходиться за формулою:

(6.10)

Критерій оцінки найкращого підприємства (підрозділу):

Метод відстаней – метод комплексної оцінки, який полягає у порівнянні результатів діяльності об’єктів аналізу з певним еталоном. У якості еталона вибирають реально не існуюче підприємство (підрозділ), яке характеризується найкращими показниками, тобто максимальними значеннями показників-стимуляторів та мінімальними – показників-дестимуляторів:

(6.11)

або

(6.12)

де – значення і -го показника об’єкта-еталона, і= 1,2, …, n; j = 1, 2, …m.

Якщо відхилення у виконанні плану не бажане (наприклад, для показника ритмічності виробництва), за еталон приймається підприємство (підрозділ) зі 100 %-им виконанням плану.

Існує декілька способів розрахунку комплексної оцінки методом відстаней, проте найчастіше у практиці порівняльного аналізу використовують функцію зваженої евклідової відстані. У цьому випадку значення комплексної оцінки для кожного аналізованого об’єкта визначають за формулою:

де w_i – – коефіцієнт вагомості (значимості) і -го показника.

– значення і -го показника об’єкта-еталона;

x_ij – фактичне значення і -го показника на j -му аналізованому об’єкті (підприємстві, підрозділі), і = 1, 2,..., n; j = 1, 2, …, m.

Розв’язок задачі методом відстаней передбачає формування умовного підприємства–еталону. Для цього вибираються максимальні значення показників-стимуляторів та мінімальні показників-дестимуляторів.

Якщо одиниці виміру показників, які використовуються при визначенні відстані, різнорідні і непорівнянні, їх необхідно стандартизувати по відношенню до відповідного показника еталонного об’єкта:

(6.13)

де – стандартизований і -ий показник j -го об’єкта (підприємства, підрозділу).

Тоді розрахунок значення комплексної оцінки буде проводитись за формулою:

Чим меншою є розрахована відстань до еталону, тим кращими були результати діяльності аналізованих об’єктів. Отже, ранжування проводиться в порядку зменшення комплексної оцінки, а критерій оцінки найкращого підприємства, підрозділу:

Таксонометричний метод є узагальненням методу відстаней. Його застосування дає змогу більш точні оцінки (результати), проте складність розрахунків суттєво зростає.

Таксонометричний метод передбачає проведення операцій з матрицями. Нехай ранжування т об’єктів ( підприємств, підрозділів) проводиться за п показниками. Тоді сукупність усіх значень показників можна представити у вигляді матриці X:

де i =1, …, n – номер показника,

j = 1, …, m – номер підприємства (підрозділу).

З метою елімінування неявної значимості показників, яка виникає за рахунок їх різної варіації, їх вихідні значення нормуються, а матриця Х переформовується у матрицю Z за наступними формулами:

де ;

- середнє значення і -го показника аналізованих підприємств (підрозділів);

- дисперсія значень і -го показника.

Далі методика розрахунку повністю співпадає з методикою методу відстаней.

Дата добавления: 2014-01-07