Пруський“ шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві

Німеччина

Промисловий переворот в Німеччині розпочався на 100 років пізніше ніж в Англії і на 50 років пізніше ніж у Франції. Головними причинами такого перебігу подій були:

1). Державна роздробленість. У 18 ст. в країні нараховувалося декілька сотень, а на початку 19 ст. – декілька десятків незалежних держав. Таким чином внутрішній ринок було перегороджено митними бар’єрами. І хоча у 1833 році було створено германський Митний союз, до якого ввійшли 18 держав, це було частковим рішенням даної проблеми. Тільки у 1871 році відбулося політичне об’єднання Германії.

2). В Німеччині перехід до капіталістичної економіки відбувався шляхом реформ, а не революцій, як в Англії та Франції. Тому влада феодалів не ліквідувалася раз і назавжди, а дуже повільно обмежувалася реформами, перетворюючись на затяжний процес.

3). Німеччина не мала відкритого виходу в море чи океан, що привело до часткової ізольованості від світових торгівельних шляхів та слабо розвинутого флоту (майже не було).

4). За часів роздробленості кожна держава будувала власні транспортні шляхи (головним чином залізниці). Тому після об’єднання з’ясувалося, що держава не має єдиної транспортної системи.

5). В той час, коли в Англії та Франції розвивалася фабрично-заводська система, в Німеччині панували середньовічні ремісничі цехи. Тільки наприкінці 18 ст. з’явилася мануфактура, але переважним чином змішана. Тільки в 60-х роках 19 ст. офіційно були ліквідовані цехове право, привілеї та обмеження. Таке положення речей дуже негативно відобразилося на економіці Німеччині і цехове виробництво промислових товарів було надзвичайно дорогим і тому не могло конкурувати з дешевим масовим виробництвом англійських та французьких фабрик. Внаслідок цього Німеччина могла експортувати тільки продовольчі товари та сировину, поставивши себе в положення аграрно-сировинного додатка промислових країн.

1807 р. – ліквідована особиста залежність селянина від землевласника-феодала;

1811 р. (з додатком у 1816 р.) – селяни отримують можливість викупати землю для власного користування. Але викуп складав суму рентних платежів за 25 років чи 1/3 частину землі. Зрозуміло, що переважна кількість селян не мала достатньої суми грошей і віддавала землю. Враховуючи, що господарства з самого початку були малими, то після зменшення на 1/3 ставали майже мізерними. Юнкера (феодали-землевласники) в результаті реформ навіть розширили свої володіння. У 60-х р. 19 ст. 71,4% усіх господарств володіли 9% усієї площі, а 28,6% - 91%. Посилюється також диференціація і всередині селянства – переважну кількість складають батраки. У 1854 р. виходить закон, згідно якому за стачки селян карали 3 роками в’язниці.

Але слід зауважити, що пережитки феодалізму у сільському господарстві Німеччина компенсувала інтенсивним використанням мінеральних добрив, вдосконаленням агрокультури та застосуванням сільгоспмашин. У другій половині 19 ст. Німеччина займає перше місце по збору картоплі та цукрового буряку. Широке застосування в господарстві отримали також технічні культури (льон, конопля). На базі сільського господарства отримує значний розвиток переробна та харчова промисловість.

Як вказувалося раніше перехід від мануфактурної стадії до фабричної в Німеччині розпочався тільки у 50-60 р. 19 ст. Але, як виявилося, така затримка мала свої позитивні наслідки. Індустріалізація Німеччини відбувалася на основі досвіду промислового перевороту Англії і Франції, а також спираючись на останні досягнення науки та техніки. В той час коли англійське та французьке промислове обладнання значно зносилося. Крім того, на відміну від Франції, яка імпортувала машини з Англії, Німеччина здійснила промислову революцію на базі вітчизняного машинобудування. Саме тому германська промисловість розвивалась майже фантастичними темпами: 40-х р. – приріст промислової продукції складав приблизно 13%, у 50-х р. – більш 100%, у 60-х р. – 150%.

До того ж треба зауважити, що індустріалізація Німеччини була більш широкою по масштабам, а структура промисловості більш вдалою. Наприклад у 1856 р. німецькі фахівці винайшли спосіб отримувати барвник (анілін) з кам’яного вугілля, що дало поштовх розвитку хімічної промисловості країни, яка відразу захоплює світове лідерство.

Необхідно вказати також, що серед факторів, стимулюючих розвиток германської промисловості, була зростаюча мілітаризація країни. Спочатку з метою об’єднання країни під егідою Пруссії, а потім з метою підготовки до війни з Францією.

Про темпи розвитку Німеччини свідчить той факт, що розпочавши індустріалізацію в 50-60-х роках вона змогла випередити Францію і майже досягла рівні Англії у 70-80-х роках.

Звичайно, що стрімкий розвиток промисловості змінив зовнішню торгівлю Німеччини і тільки у 50-ті роки німецький експорт збільшився в 2,5 рази, а імпорт у 2 рази. Причому доля промислових товарів в експорті різко зростає.

Дата добавления: 2014-01-07