Формула

План.

ЛЕКЦІЯ 7

1.. Характеристика розчинників, що використовуються в ТЛФ.
2. Готування розчинів на летких розчинниках.
3. Розчини на нелетких розчинниках.
4. Технологія приготування розчинів на комбінованих розчинниках.

У медичній практиці широке застосування знаходять розчини на неводних розчинниках у вигляді примочок, полоскань, змазувань, обмивань, інтраназальних крапель, інгаляцій.
Залежно від властивостей розчинника розрізняють неводні розчини на летких, нелетких і комбінованих розчинниках.
До летких рідин, що застосовуються як розчинники, відносяться спирт етиловий, хлороформ, етер. До нелетких - гліцерин, жирні олії (персикова, мигдальна, маслинова, соняшникова), олія вазелінова, димексид, ПЕО-400 та інші.
Готування розчинів на летких розчинниках. У даному випадку необхідно враховувати можливість значних втрат розчинника і відповідне збільшення концентрації розчину за рахунок випаровування в процесі виготовлення. Для уникнення цих втрат небажано проводити такі операції, як нагрівання, фільтрування чи проціджування. Крім того, спирт етиловий, етер вогненебезпечні, тому розчинення в даному випадку слід проводити з дотриманням правил ТБ.
Спиртові, етерні і хлороформні розчини готують безпосередньо у відпускних флаконах. Флакони повинні бути чистими і сухими, бо вода погано змішується з органічними розчинниками (крім спирту) і змінює їх розчинну здатність.
При виготовленні спиртових розчинів, на відміну від водних, у сухий флакон для відпуску вносять ЛР, що розчиняється спочатку (якщо вона об'ємна і рихла, то використовують лійку), а потім розчинник, бо всипати порошок через змочену спиртом шийку флакона важко.
Проціджування цих розчинів роблять при потребі через маленьку грудочку сухої вати за допомого лійки, прикритої склом. Проціджувати етерні розчини особливо небажано. Проціджений етерний розчин необхідно зважити| і втрату розчинника заповнити додаванням етеру. Як леткий розчинник в аптеці найчастіше використовується спирт етиловий.
Спиртові розчини. Спирт етиловий і його водні розчини застосовують для розчинення багатьох ЛР. Спирт етиловий може застосовуватися і як ЛЗ. що має дезінфікуючу, освіжаючу і подразнюючу дію, для компресів і т.д.
Готування спиртових розчинів ЛР регламентується ДФ і «Інструкцією з виготовлення в аптеках ЛФ з рідким дисперсійним середовищем».
Якщо в рецепті не зазначена концентрація спирту етилового, то використовують 90%. Виняток складає 10% розчин йоду, який виготовляють з використанням 95% спирту, а також деякі розчини, відповідно до затвердженої НТД. Якщо міцність спирту зазначена у відсотках, слід розуміти об'ємні відсотки.
Rp.: Acidi salicylici 0. З
Spiritus aeihylici 30 ml
Misce. Da. Signa. Протирати ступні ніг.
Рецепт повинен бути оформлений штампом лікувальної установи, особистою печаткою і підписом лікаря, печаткою лікувальної установи «Для рецептів».
Для виготовлення 1% розчину кислоти саліцилової використовують 70% спирт етиловий (виняток).
У чистий сухий флакон з добре підібраною пробкою вносять 0.3 г кислоти саліцилової, відміряють циліндром 30 мл 70% етилового спирту і швидко закривають пробкою, щоб попередити вивітрювання спирту. ЛП оформляють сигнатурою.
Якщо в аптеці готового 70% спирту не виявилося, його готують зі спирту наявної концентрації.
Розведення спирту етилового водою до потрібної концентрації вимагає проведення відповідних розрахунків. Для цього користуються алкоголеметричними таблицями або користуються формулою розведення

Де X - кількість міцного спирту в мл,
Б - необхідна концентрація спирту, %
V - кількість етилового спирту необхідної концентрації, мл
А - концентрація міцного спирту, мл
Для виготовлення 70% спирту за вищенаведеним рецептом кількість спирту складає 23.3 мл:

X=V^.Б/А

= 23.3 мл

Кількість води, необхідну для виготовлення 70% спирту, не можна визначати різницею між об'ємом 90% спирту і загального об'єму розчину, тому що необхідно враховувати контракцію - зменшення в об'єму. Знайдену кількість 90% спирту (23.3 мл) відмірюють мірним циліндром при 20⁰С, додають приблизно 7 мл води, розчин переміщують і охолоджують до 20⁰С, потім доводять водою до потрібного об'єму 30 мл. При відсутності необхідного мірного посуду кількість води для розведення спирту етилового розраховують по таблиці №3 ДФ.
КЗО при розчиненні порошків, прописаних у кількостях більше 3% у спиртових розчинах не враховують.
Rp: Acidi salicylici 1.5
Laevomicetini 3.0
Camphorae 1.0
Spiriius aethylici 50 ml
Tincturae Calendulae 10 ml
Misce. Da. Signa. Протирати шкіру обличчя.
У флакон для відпуску вносять 3 г левоміцетину, 1.5 г саліцилової кислоти, 1 г камфори, додають 50 мл 90% спирту і збовтують. Після розчинення речовин додають 10 мл настоянки календули.
Готування розчинів на нелетких розчинниках. Розчини ЛР на нелетких розчинниках готують за масою, тому що значна в'язкість розчинів приводить до великих втрат при відмірюванні. Маса таких розчинів складається з суми кількостей ЛР і розчинника. З огляду на те, що розчинення у розчинниках відбувається повільно, доцільно проводити його при нагріванні з урахуванням властивостей ЛР. Проте, в цьому випадку необхідно уникати виготовлення насичених розчинів, бо при охолодженні такого розчину розчинна речовина може випасти в осад. Розчини на в'язких розчинниках готують безпосередньо у флаконах для відпуску, а проціджують лише в крайньому випадку і тільки через марлю.
Гліцеринові розчини широко використовують як змазування. У вигляді гліцеринових розчинів прописують кислоту борну, натрію тетраборат, йод, танін, іхтіол та ін. Гліцерин має значну в'язкість, тому виготовлення гліцеринових розчинів може відбуватися при нагріванні або без нього, що цілком залежить від термолабільності вихіднних ЛР. При підігріві до 40-50°С в'язкість гліцерину зменшується і процес розчинення прискорюється. Натрію тетраборат і кислоту борну краще розчиняти в підігрітому гліцерині, при розчиненні вони утворюють гліцероборну кислоту, що додає розчинам кислу реакцію. Для нейтралізації гліцероборної кислоти часто поряд з кислотою борною прописують натрію гідрокарбонат. Додавати його слід обережно, невеликими порціями, тому що реакція протікає бурхливо і можливе розбризкування розчину.
Rp .: Acidi borici 1.0
Glycerini 90.0
Misce. Do. Signa. Для змочування тампонів.
У сухий флакон для відпуску з підібраною пробкою поміщають кислоту борну, тарують на технічних вагах і відважують 90 г гліцерину, підігрівають на водяній бані при температурі 50-60°С до повного розчинення борної кислоти. Оформляють до відпуску.
Rp .: Natriі tetraboratis 1.0
Aquae ptirificatae
Glycerini ana 5.0
Misce. Da. Signa. Змазування.
Розчинність натрію тетраборату у воді 1:25, у гліцерині 1:2.5. Отже, у флакон для відпуску вносять 1 г тетраборату натрію (через суху лійку), тарують його (без лійки) і туди відважують гліцерин, закривають пробкою і підігрівають на водяній бані шляхом занурення флакона у теплу воду до повного розчинення натрію тетраборату. Потім додають 5 мл води очищеної.
При виготовлені гліцеринових розчинів йоду підігрівання небажане.
Rp: Iodi 1,0
Kalii iodidi 2.0
Aquae purificatae 3ml
Glycerini ana94.0
Misce. Da. Signa. Для тампонів прн вульвовагініті.
Спочатку виготовляють концентрований розчин калію йодиду. У відпускний флакон з жовтогарячого скла відмірюють воду очищену і розчиняють у ній калію йодид, потім йод, флакон тарують на технічних вагах, відважують гліцерин, збовтують до одержання розчину й оформляють до відпуску. Якщо в рецепті не виписана вода, її необхідно взяти в мінімальній кількості (що дорівнює кількості калію йодиду).
Олійні розчини. Жирні олії, а також масло вазелінове – гарні розчинники багатьох ЛЗ, які досить широко застосовують у вигляді вушних та інтраназальних крапель.
З метою прискорення розчинення застосовують легке підігрівання. Якщо в олійному розчині прописана летка речовина, наприклад, камфора, ментол, то для попередження втрат, розчинення проводять у попередньо підігрітій олії при температурі не вище 40⁰С.
Rp: Mentholi 0.1
Olei Vaselini 10.0
Misce. Da. Signa. Краплі в ніс.
У сухий флакон для відпуску відважують 10 г олії вазелінової, підігрівають водяній бані не вище 40-50 °С і потім розчиняють у ньому 0.1 г ментолу. Проціджують у разі потреби.
При виготовлені олійних розчинів необхідно звернути увагу на виготовлення вушних крапель з карболовою кислотою.
У НТД є два препарати фенолу: кристалічний і рідкий. Якщо в рецепті не зазначено, який треба застосувати, то застосовують кристалічний. Рідкий застосовується лише для виготовлення водних розчинів.
Rp.: Acidi carbolici 0.4
Olei Helianthi 20.0
Misce. Da. Signa. Вушні краплі.
У сухий флакон для відпуску вносять 0.4 г фенолу кристалічного, відваженого на ручних вагах на кружку з пергаментного паперу (намагаючись не торкатися руками, щоб уникнути опіків). Флакон тарують на технічних вагах, куди відважують 20 г олії соняшникової, закривають раніше підібраною пробкою з прокладкою і збовтують до повного розчинення фенолу.
До неводних розчинів належать також евтектичні суміші, які одержують в результаті взаєморозчинення двох твердих речовин, що мають, високі кріоскопічні константи або низькі температури плавлення, чи те та інше.
Готують евтектичні суміші шляхом внесення прописаних ЛР у флакон для відпуску, який добре закривають пробкою і ставлять у теплу воду (40 °С) до повного їх розплавлення. При виготовленні значних кількостей рідких евтектичних сплавів іноді застосовують розтирання і перемішування в ступці.
Rp: Camphorае
Chloralі hydrati ana 1.5
Misce. Da. Signa. Зубні краплі.
У сухий флакон для відпуску вносять камфору і хлоральгідрат, закривають пробкою, переносять у теплу воду (40⁰С) і витримують до повного розплавлення - утворюється рідина.
Rp: Iodi 10.0
Dimexidi ad 100.0
Misce. Da. Signa. Змазувати нігті, стопи ніг.
У сухий флакон для відпуску вносять 10 г йоду, тарують флакон, відважують 90 г димексиду і збовтують до розчинення (розчинність йоду в димексиді 1:1).
Готування розчинів на комбінованих розчинниках. Якщо в рецептах прописуються комбіновані розчинники (вода очищена, спирт етиловий, гліцерин), то насамперед орієнтуються на розчинність ЛР, а також враховують властивості окремих розчинників - леткість, в'язкість - і відповідно вибирають найбільш доцільні технологічні прийоми та їх послідовність. У розрахунках беруть до уваги різні способи дозування етилового спирту, ефіру, гліцерину, димексиду та ін. розчинників. Крім того, об'єм, що витісняється ЛР, у разі потреби віднімають від об'єму того розчинника, що має найбільшу розчиняючу здатність стосовно даної ЛР.
Rp.:Acidi salicylici 1.0
Resorcini 2.0
Acidi borici 1.5
Aetheris medicinalis 30.0
Spiritus aethylici 70%
Aquae purificata ana 50 ml
Misce. Da. Signa. Протирати шкіру обличчя рано і ввечері.
Із прописаних ЛР кислота борна легко розчинна в гарячій воді (1:3), кислота саліцилова мало розчинна у воді (1:500), але легко у 70% етанолі (1:5,5) і ефірі (1:2), резорцин дуже легко розчинний у воді. З розчинників етер найбільш леткий. Його дозують за масою, воду і спирт етиловий - за об'ємом.
Об'єм ЛП з урахуванням щільності ефіру (0.716 г/см³) складає: 50+50+30:0.716=141.8мл.
У сухий флакон для відпуску вносять кислоту саліцилову і розчиняють у 50 мл 70% спирту етилового. Додають приготований у підставці розчин кислоти борної і резорцину у 50 мл води очищеної. В останню чергу додають 30 г етеру.
Оформляють до відпуску сигнатурою.
Rp. Analgini 2.0
Buladioni 0.5
Furacilini 0.3
Dimexidi 30.0
Spiritus aethylici 50 ml
Misce. Da. Signa. Змазувати уражені ділянки шкіри.
Розчинність анальгіну і фурациліну в димексиді значно вища, ніж в етиловому спирті. Бутадіон, навпаки, легко розчиняється в етиловому спирті і гірше в димексиді.
У флакон для відпуску відважують 30 г димексиду і розчиняють у ньому анальгін і фурацилін. У підставці в 50 мл 90% етанолу розчиняють бутадіон. Обидва розчини зливають разом і збовтують. При необхідності проціджують.

Дата добавления: 2014-01-07