Конституційні обов’язки громадян України

Обов'язки — складова частина правового статусу особи. Вони пов'язані з правами і свободами людини і громадянина, і цим можна пояснити ту обставину, що обов'язки закріплені в розділі II Конститу­ції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Важко уявити людину, яка має тільки обов'язки, як неможливим є й права особи без обов'язків. Конституційні обов'язки законодавцем встановлюються для забезпечення інтересів інших людей, держави і суспільства, самих носіїв обов'язків.

Конституція України виходить із принципу рівності обов'язків, який означає, що жоден громадянин не повинен звільнятись або ухи­лятися від обов'язків, вони рівномірно мають поширюватися на всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства. Однак деякі обов'язки на останні дві категорії осіб не поширюються (зокрема, захист Віт­чизни).

Поява в Конституції України нових основних обов'язків громадян, самостійна цінність конституційних обов'язків (поряд із суб'єктивними правами) у регулюванні суспільних відносин як елемента конститу­ційного статусу людини і громадянина уможливлює їх самостійну класифікацію. У літературі конституційні обов'язки людини і грома­дянина класифікують за різними критеріями: 1) за характером зв'язку особи і держави — обов'язки людини і обов'язки громадянина; 2) за основними сферами життєдіяльності особи — особисті, політичні, соціально-економічні, культурні, екологічні; 3) за способом закріплен­ня — а) прямо закріплені в Конституції України; б) що випливають із тлумачення положень Основного Закону; 4) за функціональною спря­мованістю (дією) — а) дія яких спрямована на охорону й захист кон­ституційного ладу України та його основ; б) що спрямовані на забез­печення законності і правопорядку в державі; в) що спрямовані на розвиток економічної системи, на забезпечення екологічної безпеки країни; 5) за їх адресатами (дестинаторами) — обов'язки щодо: а) держави; б) суспільства, інших людей, своїх близьких; в) себе; 6) за характером здійснення — а) реалізуються в конкретних правовідноси­нах; б) здійснюються в загальних (конституційних) правовідносинах; 7) за формою здійснення — індивідуальні і колективні; 8) за часом реалізації — постійні й тимчасові; 9) за характером забезпечення — обов'язки, для здійснення яких із боку держави: а) вимагається ство­рення певних матеріальних благ, правозастосовна діяльність; б) не вимагається особливої активності, достатньо підтримання громадсько­го порядку й законності. Вважаємо доцільним коротко охарактеризу­вати конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.

Обов'язок додержуватися Конституції України і законів Укра­їни

є одним із найважливіших обов'язків людини і громадянина. Він передбачений ст. 68 Основного Закону і стосується всіх осіб, які пере­бувають на території України. Цей конституційний обов'язок не об­межується виконанням тільки Конституції і законів, а означає, що кожний повинен додержуватися і підзаконних актів, актів органів міс­цевого самоврядування. Йдеться про дотримання принципу законності. У Конституції містяться заборонні норми у вигляді заборони для гро­мадян здійснювати ті чи інші дії. Так, у ст. 37 Конституції передбачена заборона утворення і діяльності політичних партій та громадських об'єднань, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію неза­лежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки тощо. Встановлюється, що на території України забороняєть­ся створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Обов'язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, шанувати її державні символи встановлений ст.

65 Конституції України. Більш детально обов'язок захисту Вітчиз­ни врегульовано Законом «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р. Порядок проходження військової служби встановлений Законом Укра­їни «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року. Альтернативна служба існує для тих громадян, які за своїми світоглядними та релігійними переконаннями не можуть нести військову службу. У цих та інших установлених законом випад­ках громадяни України мають право на заміну військової служби аль­тернативною громадянською службою, порядок проходження якої врегульовано Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Військова служба є почесним обов'язком кожного громадя­нина. Тому за ухилення громадян від чергового призову на дійсну військову службу, а також за ухилення від військової служби встанов­лена кримінальна відповідальність.

Шанування державних символів уперше закріплюється як кон­

ституційний обов'язок громадян України. Державні символи — прояв суверенітету нашої держави, і тому вони підлягають особливій охоро­ні з її боку.

Обов'язок не заподіювати шкоду природі і відшкодовувати за­

вдані їй збитки встановлений ст. 66 Конституції України. Збереження навколишнього середовища визнається світовою спільнотою як основ­не завдання і обов'язок не тільки кожної держави, а й кожної людини планети. Екологічні обов'язки громадян України деталізовані в по­точному законодавстві, зокрема в Законі України «Про охорону нав­колишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. Проблема охорони цього середовища в Україні після катастрофи на Чорнобиль­ській АЕС є досить важливою. У зв'язку з цим у ст. 16 Конституції України закріплено, що забезпечення екологічної безпеки і підтриман­ня екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. Обов'язок дотримання вимог екологічної безпеки, раціонального при­родокористування й охорони навколишнього середовища — це завдан­ня не тільки державних інституцій, а й кожного громадянина.

Обов'язок охороняти культурну спадщину, що передбачений ст. 66

Конституції України, спрямований на збереження матеріальних і духовних цінностей Українського народу, його історичних надбань.

Порядок здійснення цього обов'язку врегульовано Основами законо­давства України про культуру, законами «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р., «Про вивезення, ввезення та повер­нення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 року.

Обов'язок набуття повної загальної середньої освіти, встанов­

лений ст. 53 Конституції України, означає обов'язок кожного мати таку освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчаль­них закладах. Загальна середня освіта є обов'язковою основною скла­довою безперервної освіти. Її набуття спрямоване на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегра- гивності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демокра­тії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Обов'язок поважати честь і гідність людей, не посягати на їхні

права і свободи, що закріплений у ст. 68 Конституції України, є важ­ливою умовою свободи, її необхідним обмеженням і фундаментальним принципом забезпечення правопорядку. Повага до прав інших осіб потребує високої правосвідомості громадян. Реалізація своїх прав за рахунок інших є одночасно порушенням як норм права, так і моралі. Додержання цього конституційного обов'язку мінімізує конфлікти між людьми або навіть унеможливлює їх.

Обов'язок піклування про дітей та непрацездатних батьків

передбачено ст. 51 Конституції України. Батьки зобов'язані утримува­ти дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Цей обов'язок громадян відображає особисту відповідальність кожної людини за долю своїх батьків і дітей, коли вони вже або ще не в змозі забезпечити свої життєві потреби. Більш детально ці питання регламентуються Сімейним кодексом Укра­їни та нормами поточного законодавства.

Обов'язок сплати податків і зборів вперше в Україні закріплю­ється на конституційному рівні (ст. 67). Конституція зобов'язує кож­ного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на яких, згідно із законами України, покладено обов'язок сплачувати податки. Громадяни сплачують податок зі своїх доходів відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року та інших нормативно-правових актів

Дата добавления: 2014-01-07