Основні елементи та загальна структура системи електронних грошей

Домашнє завдання

Перелік використаної літератури

Контрольні питання

1. Дайте визначення виробничому процесу

2. Які різновиди виробничого процесу?

3. Що таке виробнича операція, які її види?

4. Перелічите й охарактеризуйте принципи організації виробничого процесу

5. Що розуміють під типом організації виробництва?

6. Охарактеризуйте одиничний тип, серійний тип, масовий тип виробництва

1. Покропивный С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЭУ, 2005

2. Шегда А.В. Економіка підприємства. - К.: Знання - Прес, 2005

3. Вивчити матеріал лекції, закріпивши відповідями на контрольні питання. Скласти опорний конспект і вивчити матеріал по питанню для самостійного вивчення: «Виробничої цикл» Література: Шегда А.В. Економіка підприємства. - К.: Знання - Прес, 2005

У звичайній торговельній операції є принаймні два учасники: власник товару (продавець) і власник грошей (покупець). У системі з електронними грошима діють уже щонайменше три учасники: власник товару, власник електронних грошей (ЕЛГ) і банк. При цьому, як правило, на останнього покладено головну відповідальність за роботу всієї системи ЕЛГ. Банк випускає ЕЛГ і забезпечує роботу електронних автоматів для занесення грошей та їх приймання від торгівців; забезпечує торговельні точки (ТТ) спеціальним обладнанням — касово-розрахунковими терміналами (КРТ), які можуть сприймати ЕЛГ; відповідає за діяльність усіх інших елементів системи загалом, за їх взаємодію та виконання відповідних платежів.

Якщо безпосередньо використовується готівка, виконується тільки одна операція — покупець оплачує вартість товару, передаючи торгівцю певну суму грошей, яку останній може вмістити на свій рахунок у банку. Отже, у розрахунку за покупку банк безпосередньої участі не бере.

Коли йдеться про електронні гроші, банк безпосередньо бере участь у розрахунках за покупку. Обіг грошей при використанні ЕЛГ у загальному вигляді можна розбити на такі етапи (рис. 8.1):

1) оплата вартості товару покупцем — власником ЕЛГ;

2) занесення банком відповідних сум на рахунок продавця;

3) зняття зазначених сум із рахунку клієнта-покупця в банку.

Рис. 8.1. Схема обігу грошей у системі ЕЛГ

Розглянемо головні елементи системи ЕЛГ.

1. Магнітні пластикові картки — носії інформації про вартість — являють собою безпосереднє вираження грошей.

2. Касово-розрахункові термінали (КРТ), що розташовані в торговельних точках для виконання розрахунків із покупцями — власниками ЕЛГ.

3. Банківські автомати для завантаження сум на МПК.

4. Картка торгівця (КТ), де зосереджується інформація про всі операції, що їх було виконано з ЕЛГ в даній ТТ протягом певного часу.

5. Система обробки банківської інформації, зокрема розрахункові (процесингові) центри.

На кожний з елементів системи покладаються певні функції.

Так, КРТ у ТТ виконує такі головні операції:

1) забезпечує з’єднання з двома картками-носіями: МПК-ЕЛГ та карткою торгівця;

2) відображає покупцеві-власнику ЕЛГ поточну суму грошей;

3) відображає вартість покупки;

4) дає змогу власникові ЕЛГ:

а) виражати згоду щодо покупки;

б) вводити свій персональний ідентифікаційний номер (ПІН);

5) друкує та видає паперовий документ (квитанцію, рахунок) про здійснення покупки;

6) веде журнал обліку операцій для торгівця, який його надсилає до банку.

Зауважимо, що КРТ не може заносити гроші на картку. Проте він дає «добро» на продаж, якщо сума грошей достатня для покупки (не менша за вартість товару).

Система електронних грошей може бути загальнонаціональною, тоді до неї входять численні банки та розрахункові палати (центри). Створювати систему починають, здебільшого, на базі одного банку, щоб її можна було випробувати, перш ніж поширювати в національному масштабі.

Якщо система ЕЛГ складається з багатьох банків і багатьох торговельних точок, постає проблема взаєморозрахунків між банками в разі, якщо власник ЕЛГ робить покупки в ТТ, які не мають розрахункового рахунку в банку-емітенті ЕЛГ. Певною мірою ця проблема аналогічна до проблеми розрахунків між клієнтами, які обслуговуються різними банками.

Справді, нехай клієнт , котрий має картку (ЕЛГ), видану банком , який перебуває, скажімо, у Донецьку, зробив покупку на суму у торговельній точці , яка міститься у Львові і має відкритий розрахунковий рахунок у львівському банку . У такому разі потрібні міжбанківські розрахунки з перерахування суми із банку на розрахунковий рахунок у банку . Такі розрахунки можна здійснити, скориставшись системою міжбанківських електронних платежів НБУ та сформувавши відповідні трансакції банку до банку .

З огляду на масовість таких платежів і велику кількість ТТ у загальному випадку до системи крім банків і ТТ включають розрахункові (процесингові) центри. Ці структурні елементи системи ЕЛГ приймають (по каналах зв’язку або безпосередньо на картках торгівця) і групують дані від торговельних точок (ТТ), які працюють з ЕЛГ, а також формують і маршрутизують платіжні документи до відповідних банків, котрі функціонують у системі.

Зрозуміло, що заради зручності та надійності роботи такі центри можуть бути розміщені в окремих банках-емітентах, організовуватися й працювати на корпоративній основі. Загальну структурну схему системи масових платежів із застосуванням ЕЛГ (система масових електронних платежів) унаочнює рис. 8.2.

Рис. 8.2. Загальна схема масових електронних платежів

Дата добавления: 2014-01-07