Особливості організації рухливих ігор. Загальні принципи організації рухової діяльності дітей на прогулянці

Рухливих ігор повинно бути не менше 4-5 на день узимку і 5—6 влітку.

Якщо на початку року не всі діти організовані й під час виконання рухів швидко збуджуються, то краще деякий час проводити ігри малорух­ливі, спокійніші, щоб привчати їх спокійно гратися в колективі, потім — рухливі ігри з поділом дітей на групи, де є шикування і ходьба по колу під супровід пісні або речитатив вихователя. Для тих, хто не любить рухатися, треба підібрати ігри на виявлення активності, але такі, щоб не перевтом­лювали дітей.

Під час колективних ігор несміливих дітей спочатку ставлять з дітьми, в яких рухи розвинені ще недостатньо. Це роблять для того, щоб обидва мали змогу одночасно добігти до цілі або виконати завдання й переконати­ся в тому, що вони можуть впоратися з роллю не гірше за інших. Далі мало­активних дітей можна ставити з дітьми, в яких рухи добре розвинені, щоб перші мали можливість докласти певних зусиль для виконання завдання.

Якщо діти виконують ту чи іншу вправу дуже повільно, а спочатку навіть відстають від інших, то не варто поспішати з допомогою. Коли ж вони не готові до виконання вправи і витрачають багато зусиль, слід до­помогти їм, але не відмовлятися від вправи.

До дітей слабких, які нещодавно хворіли, треба ставитися дуже уважно і тільки після консультації лікаря залучати їх до рухливих ігор чи вправ. Під час колективних ігор таким дітям частіше, ніж іншим, дають мож­ливість перепочити, зменшують кількість повторів, добирають нескладні завдання, пропонують легкі ролі.

Якщо не всі діти під час прогулянки хочуть гратися, гру можна роз­починати з невеличкою групою. Тоді інші, побачивши, що гра проходить весело й дружно, самі візьмуть у ній участь.

Нові ігри доцільно повторювати з дітьми всіх вікових груп 3-4 дні підряд. Гру треба повторювати кілька разів поспіль за одних і тих самих умов, щоб утворені рефлекторні зв'язки були стійкішими, а діти швидше запам'ятовували нові прийоми рухів.

Протягом року одна й та сама гра проводиться в різних умовах: у груповій кімнаті (якщо дозволяє площа), у фізкультурному залі, на майданчику. Тому внесення певних змін у гру (ускладнення правил, збільшення дистанції бігу, тривалості гри) дає змогу забезпечити відповідний інтерес дошкільнят до неї та підвищити рухову активність.

Організація рухливих ігор має свою методику:

1. Підготовка до гри

Вибір гри. Успіх ігрової діяльності, а також позитивний фізіологічний і емоцій­ний вплив на гравців залежить насамперед від правильного вибору гри.. Перед тим як вибрати гру, треба визначити мету, врахувати вікові можливості дітей, їхні інтереси та фізичну підго­товленість, місце і час проведення, а також погодні умови.

Визначаючи гру, слід врахувати її місце в режимі дня і дотримуватися певної послідовності в діяльності дітей.

Вибір гри залежить від місця проведення.

Час та місце проведення	Особливості використання рухливих ігор
Навесні, влітку та восени до сніданку	ігри середньої або малої рухливості; діти здебільшого граються невеликими групками, а вихователь здійснює тільки загальне керівництво
Влітку	ігри зі швидким бігом і стрибками краще давати на початку денної прогулянки або після полудня, коли знизиться температура повітря.
Заняття з фізичної культури	ігри великої рухливості входять в основну частину, проводяться з усією групою і мають навчальний характер, бо діти вдосконалюють, а іноді, особливо в молодших групах, розучують нові рухи. У заключній частині використовуються ігри малої рухливості, щоб зменшити фізичне навантаження і привести організм дітей у відносно спокійний стан
На прогулянках, за годину до денного сну та після нього	Прогулянка — це, один з найважливіших режимних моментів, під час якого діти можуть досить повно реалізувати свої рухові потреби Враховуються пора року і температура повітря. В холодну пору року і в несприятливу погоду краще проводити ігри з нескладними рухами (ходьбою, бігом у повільному темпі). Основними завданнями, які розв'язують у ході щоденного про­ведення рухливих ігор та фізичних вправ на прогулянці, є: подальше розширення рухового досвіду дітей, збагачення його новими, більш складними рухами; удосконалення наявних у дітей навичок з основних рухів шляхом використання їх у змінюваних ігрових ситуаціях; розвиток рухових якостей: спритності, швидкості, витривалості; виховання самостійності, активності, добрих стосунків з од­нолітками. Під час прогулянок доцільно проводити ігри з тими видами рухів, які розучувалися на заняттях з фізичної культури. Перед денним і нічним сном (у цілодобових групах) проводити ігри середньої та низької інтенсивності, бо діти збуджуються і не зможуть швидко заснути. Проводити не менше 4-5 рухливих ігор. Бажано, щоб у кожній грі брали учать всі діти. Добираючи рухливі ігри на прогулянку, враховують, після яких саме занять діти гра­тимуться. Після малювання, лічби та інших занять, упродовж яких дітям доводиться сидіти, краще пропонувати такі ігри, під час проведення яких можна було б побігати, пострибати.
У непогоду (дощ, вітер тощо)	рухливі ігри проводять під навісом, у велику завірюху — в приміщенні з відкритими кватирками.

На свіжому повітрі можна прово­дити майже всі народні та рухливі ігри з великою інтенсивністю та обсягом; у невели­кому, вузькому залі можна проводити ігри з шикуванням команд у шеренги і колони, а також ігри, в яких гравці беруть участь по черзі. Звертаємо увагу, що ігри, естафети повинні проводитись у чистому, провітреному спортзалі або пристосованому примі­щенні. Вибір гри залежить від наявності інвентарю та обладнання, а також від поставлених на занятті оздоровчих, освітніх і виховних завдань.

Підготовка місця для гри. Для проведення ігор, естафет на свіжому повітрі не­обхідно підготувати майданчик з рівною поверхнею. Велике значення мають зелені насадження, які захищають його від вітру й куряви, освіжають повітря, дають тінь.

Для проведення ігор на свіжому повітрі треба підготувати майданчик: утрамбувати землю, посипати її піском, розмітити постійні лінії. Велике значення мають зелені насадження, які захищають його від вітру й куряви, збагачують повітря киснем, дають тінь. Взимку ділянку потрібно очистити від снігу, втоптати, огоро­дити сніговим валом, за участю старших дітей зробити снігові фігури, гірки.

Майданчик для проведення рухливих ігор обмежують добре помітними лініями, оскільки дітям, які захоплені грою, важко стежити за умовними або нечіткими лініями. Тимчасову розмітку в середині майданчика роблять для кожної гри окремо. Використовують палички, прапорці, булави. Взимку лінії розмічають темним порошком (дрібним вугіллям, золою) або синькою. Щоб запобігти травмам, особливо в іграх з бігом і ловленням, лінії проводять на відстані 1,5-2 м від стін, парканів та інших предметів.

Якщо гра проводиться в залі, необхідно його провітрити, помити підлогу, спор­тивні прилади розмістити так, щоб під час гри вони не заважали. Для відпочинку гра­вців, що виходять з гри, потрібно поставити кілька гімнастичних лав.

Підготовка інвентарю та обладнання. Для проведення ігор, естафет викорис­товують такий інвентар та обладнання: м'ячі малі, великі, набивні; естафетні палички, кубики, обручі, скакалки, стійки (заввишки 1,5 м), кеглі (пластмасові пляшки із само­робними малими м'ячами на закрутках), різнокольорові прапорці, лави, палиці, міше­чки з піском. Для вихователя: свисток, секундомір, крейда, магнітофон та інше облад­нання. Бажано, щоб інвентар був яскравим, кольоровим, добре помітним у грі, відпо­відав за вагою та розмірами віку гравців. Приладдя та інвентар готують заздалегідь, щоб на його розміщення й роздачу не затратити багато часу. Дрібний інвентар доцільно роздати після пояснення правил гри, інакше діти будуть неуважними. У старших групах для роздавання та розміщення інвентарю вихователь залучає дітей, спостерігаючи, щоб вони робили це організовано й швидко. Можна використовувати іграшки, які стимулюють дітей до ігрової діяльності, наприклад, вітрячки, що крутяться під час бігу, літаючого голуба, паперову стрілу для кидання.

Вихователь завжди повинен пам'ятати про правила техніки безпеки дітейів під час проведення ігор та естафет. Для проведення естафет не мож­на використовувати малі прапорці на тоненькій палиці (прапорцем можна влучити в око, на нього під час бігу можна впасти і т.д.). Слід використовувати такий інвентар, який при падіннях дітей, необережній передачі не зашкодить їхньому здоров'ю. У сюжетних іграх використовують маски, костюми «героїв» («Вовк», «Зайчик», «Рибак», «Козак» та ін.).

Вихователь спочатку оголошує назву гри чи естафети. Потім ділить дітей на команди різни­ми способами: лічилкою на розсуд вихователя; шляхом розрахунку; фігурного марширування; за призначенням капітанів команд тощо.

ЛІЧИЛКИ
	Ляльки дві і ведмежатко, Круглий м'ячик і зайчатко - Порахуй, будь-ласка, ти! Один, два, три, чотири, п'ять - Будеш ти нас всіх шукати!
Йшла Маринка На стежинку, Загубила там корзинку, А в корзині паляниця, Хто її з'їв, тому жмуриться.	Раз, два, три, чотири, п'ять — Вийшов зайчик пострибать, Як нам бути, що робити? Треба зайчика зловити. Будем знову рахувать, Раз, два, три, чотири, п'ять.
З українських діточок Невеличкий наш гурток. Сходимося тут щодень Для забави, співанок.	Няв, няв, няв, Хто так гучно закричав? Раз, два, три, Це, напевно, будеш ти.
Печу, печу хлібчик Дітям на обідчик. Більшому — більший, Меншому — менший, Шур у піч!	Котилася торба З високого горба, А в тій торбі Хліб-паляниця, Кому доведеться, Той буде жмуриться.
Пливе качка по воді, Несе яйця золоті, По одному золотому, А ти, качко, йди додому.	На чому стоїш? На камені. Що п'єш? Квас. Лови нас.
Раз, два, три, чотири, Козі дзвоника вчепили, Коза бігає, кричить, Просить дзвоник відчепить.	Бігли коні під мостами З золотими копитами. Треба стать-погадать, Що тим коням їсти дать.
Ішов кіт Через сто воріт. До кінця дійшов, Котеня зайшов. -Няв!	Раз, два — дерева, Три, чотири — вийшли звірі, П'ять, Піість — пада лист, Сім, вісім — птахи в лісі, Дев'ять, десять — полуниця: Хто знайде, тому й жмуриться.
З українських діточок Невеличкий наш гурток. Сходимося тут щодень Для забави, співанок.	Сів метелик на травичку, І задумав він дрібничку. Раз, два, три — Ти, метелику, лети!

Вибирати команди, ведучих можна за допомогою лічилок. Важливе значення мають назви команд, які беруть участь у грі. Наводимо при­клади назв: «Сонечко» і «Місяць», «Ромашки» і «Тюльпани», «Вовки» і «Тигри», «Збірна Львова» і «Збірна Києва», «Збірна України» і «Збірна Польщі», «Динамо» Ки­їв і «Карпати» Львів тощо. Назви команд під час естафет повинні відповідати тим останнім спортивним подіям, які відбуваються в країні, світі.

2. Пояснення гри

Успішне проведення гри залежить від педагогічного таланту, артистичної майс­терності, організаторських здібностей вихователя, його вміння дохідливо, коротко, цікаво пояснити гру, вміло керувати її процесом, бути об'єктивним та уважним в оцінці ігро­вих дій дітей. Перед тим як розпочати гру, бажано зацікавити нею, щоб діти краще виконували рухи, які становлять її зміст. Наприклад, готуючись до проведення гри «Птахи у клітці», вихователь може під час прогулянки звернути увагу дітей на пташок, які стрибають по землі, дзьобають зернятка, шукають собі їжу, швидко літають.

Залежно від підготовленості дітей правила можна спростити або ускладнити. Наприклад, у грі «Вовк у рові» відстань між лініями «рову» можна трохи збільшити або, навпаки, зменшити; у грі «У ведмедя у бору» в старшій та підготовчій до школи групах замість одного «ведмедя» призначити двох. Це ускладнить дії гравців, буде вимагати більшої уваги, швидкого бігу.

Під час пояснення гри не рекомендується ставити дітей обличчям до сонця або іншого джерела світла, бо це негативно впливає на зір і розпорошує увагу.

При поясненні гри вихователь повідомляє ще раз назву гри, розповідає про роль кожного гравця, мету і хід гри, завдання ведучих і гравців, правила гри. Коли вихователь проводить гру з шикуванням дітей у коло, то сам стоїть у колі. Якщо гравці розподілені на дві команди і розміщені одна проти другої, то вихователь стоїть між ними.

Пояснювати зміст гри треба виразно, дохідливо, коротко, щоб не стомлювати дітей. Розповідь повинна викликати у дитини яскраве уявлення про дійових осіб, яких вони зображатимуть.

Для кращого засвоєння гри рекомендується, особливо у молодших групах, найскладніші моменти пояснювати жестом і показом деяких рухів. Перед цим бажано нагадати дітям, як треба бігати, стрибати, кидати м'яч тощо. Іноді основний рух можна виконати кілька разів до початку гри. Наприклад, у грі «Снайпери» з метанням м'ячів у ціль діти спочатку виконують кидок м'яча, а потім починають гру. Пояснюючи правила, виконання яких викликає труднощі у дітей, треба показати, як вони виконуються. Так, у грі «Зроби фігуру» можна для прикладу показати який-небудь рух – «маятник годинника», «зайчик з довгими вушками» та інше. У ході гри пояснення доповнюються деякими деталями.

Правила гри пояснюють докладно лише у випад­ку, коли гру проводять уперше. Повторюючи гру, тільки нагадують основний її зміст. Коли вводяться ускладнення, тоді потрібно пояснити додаткові правила і способи виконання ігрових дій.

Перед поясненням гри, наприклад, «Вудочка», вихователь проводить вступну бесі­ду: яких ви знаєте рибок? чи любите ви ловити рибу? як варять юшку в туристському поході?, тобто вчитель здійснює міжпредметні зв'язки.

Для гри вихователь використовує великий солом'яний бриль, «вудочку» — скакал­ку або мотузку, на кінці якої прив'язаний мішечок з піском.

Якщо гра становить певні труднощі, під час прогулянок її краще проводити з меншою кількістю учасників. Коли правила засвоюють усі діти, гра проводиться з усією групою.

У разі організації відомих ігор вихователь може надати дітям можливість самостійно згадати й розповісти зміст гри, уточнити її правила. Вихователь звертає увагу тільки на важливі моменти, від яких залежать хід гри та виконання правил.

Після пояснення гри вихователь перевіряє, чи всі гравці розуміють її правила (для дітей шостого року життя).

3. Проведення гри

Після розміщення гравців на майданчику, пояснення гри і її правил гра почина­ється за умовним сигналом вихователя (свисток, сплеск у долоні). Сигнал подається після того, як вихователь переконався, що всі діти добре засвоїли правила гри й зайняли відповідні місця.

Ігри сюжетного характеру («Кіт і мишка», «Гривеньки»), де немає змагального моменту, не потребують особливо чітких команд. Такі ігри можна розпочинати за вказівкою, висловленою спокійним голосом: «Раз, два, три — гру почали!» Під час гри вчитель уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців.

Завдання вихователя: керувати грою; подавати команди, розпорядження, звукові та зорові сигнали; робити вказівки по ходу;

• самому брати участь у грі, виконувати головну або другорядну роль; • спостерігати за загальним станом і самопочуттям кожної дитини.
Вказівки слід робити у позитивній формі, підтримуючи радісний настрій дітей.

Вихователь може робити підказки про доцільність виконання того чи іншого руху. Зауваження слід робити, не заважаючи ходу гри, не зупиняючи дітей. Гру зупиняють лише тоді, коли більшість учасників допускають грубі помилки і необхідно додатково пояснити правило.

Повторення вивчених рухливих ігор проводиться з деякими ускладненнями правил. Наприклад, у грі «Квач» застосовують варіанти, що поступово ускладнюють основне ігрове завдання – не піддатися квачу: діти ховаються від квача в певному місці – «будиночку»; щоб квач не спіймав, потрібно стати за ким-небудь з гравців у пари; коли квач наближається, діти швидко присідають тощо.

Особливої уваги потребують малоактивні й ослаблені діти, які недостатньо орієнтуються в завданні, бояться перестрибнути через «рів», підійти близько до «ведмедя» або «вовка»; їм треба своєчасно допомогти (підтримати за руку під час переходу через «місток» та ін.), підбадьорити, щоб вони були впевненішими.

У грі, естафетах дітям дозволяється голосно кричати, стрибати, радіти.

При проведенні рухливих ігор набагато важче визначити фізичне навантаження, ніж під час виконання фізичних вправ, не пов'язаних з ігровими діями. Фізичне наванта­ження у грі рекомендуємо регулювати такими прийомами: зменшенням або збільшен­ням часу, відведеного на гру, кількістю повторень гри, розмірами майданчика і дов­жиною дистанції, яку пробігають гравці, масою предметів, що використовуються дітьми, введенням короткочасних пауз-бесід для відпочинку.

Ігрова діяльність своєю емоційністю захоплює дітей, і вони не відчувають втоми. А тому, щоб дошкільнята не перевтомилися, потрібно своєчасно припинити гру або знизити інтенсивність рухів. Отже, дозування фізичного навантаження у грі визначається методикою прове­дення її, місцем та умовами, в яких перебувають гравці. Навантаження визначають за зовнішніми ознаками гравців та пульсом.

4. Підведення підсумків гри

Закінчити її треба своєчасно, коли дошкільнята одержать належне навантаження. Крім того, закінчення гри не повинно бути несподіваним для її учасників, бо це може спричинити негативну реакцію дітей. Коли гра не має певного закінчення, вихователь може припинити її після того, як змінити ведучого. Якщо гра командна (у старших групах), учасників повідомляють, скільки разів вона повторюватиметься.

Досягнення дітей, найменший вияв їхньої самостійності вихователь повинен відзначати під час гри або відразу після її закінчення.

До обговорення результатів гри доцільно за­лучати самих дітей, треба привчати їх оцінювати власну поведінку та вчинки своїх товаришів. Надалі це сприятиме більш усвідом­леному виконанню завдань і правил гри, а також налагодженню стосунків у ході спільних дій. Під час проведення ігор і вправ на прогулянці варто створити такі умови, щоб усі діти могли бути самостійними, активними й почувалися невимушено.

Вихователь допомагає дітям усвідомити важливість рухових дій відповідно до правил для досягнення позитивного результату. Якщо хто-небудь з гравців порушив правила (неправильно передав м'яч, почав бігти до сигналу), команді зараховується штрафне очко.Значними порушеннями правил вважаються такі, які можуть істотно позначитися на ході та результатах гри (грубощі, на­вмисна затримка гравця-суперника, початок бігу до сигналу).

Об'єктивна оцінка поведінки дітей під час гри важлива для виховання позитивних моральних і вольових якостей. Тому потрібно чітко аргументувати своє ставлення до тих чи інших вчинків дітей, переконувати в правильності оцінки. Це попереджує негативні прояви в поведінці дітей, знижує занадто емоційну збудженість, виключає бажання деяких з них отримати перемогу нечесно.

Пам'ятаючи про педагогічне значення гри, вихователь відзначає тих, хто правильно виконував рухи, виявляв спритність, рішучість, кмітливість, дотримувався правил, виручав товаришів тощо.

Дата добавления: 2014-01-07