Стратегія освіти для екорозвитку. Тема: Екоосвіта ХХІ століття

Лекція 9.

Тема: Екоосвіта ХХІ століття. Екологічне просвітництво.(2 год.)

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ:

1. Стратегія освіти для екорозвитку.

2. Концепція екологічної освіти України.

3. Формування екологічних знань, екологічного мислення і свідомості.

4. Екологічне просвітництво як важливий компонент неформальної екологічної освіти.

5. Традиції природокористування корінних етносів в Україні.

6. Основні стратегії виживання людства.

Модель стійкого людського розвитку займає значне місце в су­часній науковій літературі завдяки своєму поширенню у світовій теорії і практиці соціального розвитку. Поняття «стійкий роз­виток» (sиstаіпаblе dеvеlортепt), що активно увійшло в суспіль­не життя на порозі XXI століття, часто асоціюється перш за все з екологічними проблемами та розв'язанням глобальних проблем людства.

Стійкий розвиток — це союз людини не тільки з природою, а ще й із самою собою. Під стійким розуміють такий розвиток, що задо­вольняє потреби часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти власні потреби. Тобто система стійкого розвитку має будуватися таким чином, щоб людство, розв'язуючи свої сьогоденні проблеми, було б не в змозі нашкодити прийдеш­нім поколінням. Підґрунтям цього мають бути не тільки морально- етичні принципи, а й істотні здібності самої системи. Під стійким розвитком розуміють таку модель розвитку суспільства, за якої за­довольняються основні життєві потреби як нинішнього, так і всіх наступних поколінь.

Світовий рух за стійкий розвиток ставить за мету створення екологічно сприятливих умов на всій земній кулі як єдиному про­сторі, у межах якого може жити й розвиватися людство.

Культура взагалі, й екологічна зокрема, залежить від багатьох чинників, серед яких одним із головних є екологічна освіта. Освіта в найширшому розумінні — від дошкільної до професійної, від ма­сової до наукової. Тому можна стверджувати, що саме екологічній освіті сьогодні належить провідне місце серед складових принци­пів створення фундаменту екологічної безпеки України. Оскільки примусово неможливо підвищувати культуру людини, то вини­кає запитання, чи підготовлені наші співвітчизники до змін. Чи відчуває хоча б значна їх частина необхідність підвищувати увагу до екологічної освіти, екологічних проблем в умовах економічного занепаду? Саме це є завданням екологічної освіти, на відміну від інженерної чи іншої професійної освіти, мета якої — забезпечення саме знань і вмінь, тобто першого рівня «піраміди освіти». Еколо­гічні знання потрібні людині не тільки під час виконання профе­сійних обов'язків, а постійно — і в побуті, і на відпочинку, і на ро­бочому місці. Таке можливе лише за умови, коли знання перейшли в найвищу форму — у звичку, у культуру поведінки. Особливістю екологічної освіти є її безмежність (усеосяжність). Екологічні про­блеми не можна розв'язати лише зусиллями фахівців-екологів — проблеми, які створюються гуртом, і розв'язувати треба гуртом. А для цього кожен повинен мати хоча б якийсь мінімум екологіч­них знань.

Найважчим в екологічній освіті є завдання поступової (але не довготривалої, бо в людства залишилося лише декілька десяти­літь) зміни уявлення людей про зміст їхнього існування, їхнього життя. Більшість учених упевнені, що порятунок людства від са­мознищення внаслідок глобальної екологічної катастрофи можли­вий лише шляхом принципової зміни понять про людські цінності, а саме: шляхом переходу від споживацьких ідеалів до ідеалів мате­ріальної помірності, обмеженості, до пріоритету духовності над ма­теріальними благами. Людство впритул підійшло до необхідності взяти на себе відповідальність за збереження життя на планеті, про що ще на початку століття наголосив В. І. Вернадський. Простим обмеженням техногенної діяльності, як це пропонують деякі фа­хівці, докорінно ситуацію на Землі не змінити. Як це не важко, але людям доведеться відмовитися від уже звичних для нас атрибутів сьогодення — фактично необмеженого використання енергії, при­родних ресурсів та ін.

Дата добавления: 2014-01-07