Лекція 9. Інструменти та облік операцій за безготівковими розрахунками

Тема 4. Облік розрахункових операцій

План.

1. Облік розрахункових операцій клієнтів банку за допомогою платіжного доручення.

2. Облік розрахункових операцій клієнтів банку за допомогою платіжної вимоги-доручення та платіжної вимоги.

3. Облік операцій при розрахунках акредитивами та розрахунковими чеками.

4. Облік операцій при розрахунках векселями.

1. Облік розрахункових операцій клієнтів банку

за допомогою платіжного доручення

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ 21.01.2004 року №22, установлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків в грошовій одиниці України, а саме правила використання під час здійснення розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

1. Меморіального ордера

2. Платіжного доручення

3. Платіжної вимоги - доручення

4. Платіжної вимоги

5. Розрахункового чека

6. Акредитива.

Платіжне доручення - це документ, котрий є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка. Реквізити платіжного доручення встановлюються НБУ.

Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, якщо інше не зазначено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у своєму обліку:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

Д-т 2600 «Поточні рахунки СГД;

К-т 2600 «Поточні рахунки СГД» одержувача коштів.

2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

Д-т 2600 «Поточні рахунки СГД;

К-т 1200 «Коррахунок у НБУ».

2. Облік розрахункових операцій клієнтів банку

за допомогою платіжної вимоги-доручення та платіжної вимоги.

За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб’єкти:

- постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

- платник (одержувач послуг чи товарів), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.

Платіжна вимога-доручення - це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк. Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов’язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов’язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для сплати.

В обліку здійснюються такі записи.

Банком платника:

Д-т 2600 «Поточні рахунки СГД» платника;

К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Банком постачальника:

Д-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;

К-т 2600 «Поточні рахунки СГД» одержувача коштів.

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Стягувачами можуть бути податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій. Примусове стягнення коштів із рахунків платників дозволяється тільки у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності коштів на поточному рахунку платника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприємства: поточних, депозитних, коштів у розрахунках. Якщо на час надходження на рахунках платника недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то документи виконуються частково і в несплаченій сумі повертаються стягувачу.

У разі сплати документа виконуються такі бухгалтерські записи:

Д-т 2600 «Поточні рахунки СГД» боржника;

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках СГД» боржника;

Д-т 2610 «Короткострокові депозити СГД» боржника;

К-т 1200 «Коррахунок у НБУ», якщо стягувач обслуговується іншим банком.

3.Облік операцій при розрахунках акредитивами та розрахунковими чеками.

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці НБУ. Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Строк дії чекової книжки – один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, – три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується).

Відображення в обліку операцій з розрахунковими чеками:

1. Згідно з заявою клієнта банк депонує зазначену суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» на суму ліміту чекової книжки;

К-т 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу).

Одночасно списується з позабалансу бланк виданої чекової книжки:

Д-т 9910 «Контррахунки до рахунків розділів 95-98»;

К-т 9821 «Бланки суворої звітності».

2. Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, за наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа - за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти: Д-т 2602 К-т 2600

Акредитив - це форма безготівкових розрахунків, за якої клієнт-заявник акредитива доручає банку, що його обслуговує:

·виконати платіж бенефіціару (постачальнику) за товари, виконані роботи чи надані послуги;

·надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Умови та порядок проведення акредитивної операції передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Акредитиви можуть бути депоновані у банку платника і в банку постачальника. Вид акредитива залежить від наявності грошового покриття:

а) покритий - акредитив, для здійснення платежів, за якого завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;

б) непокритий (гарантований) - акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром. Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Для відкриття акредитива підприємство-покупець подає банку-емітенту заяву. Акредитив закривається у таких випадках:

·по закінченні дії строку акредитива;

·згідно з заявою постачальника про відмову від подальшого використання акредитива, невикористана сума перераховується на рахунок, з якого депоновані кошти;

·за заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

При відкритті покритого акредитива заявник, крім заяви, подає до банку-емітента платіжне доручення на бронювання коштів на аналітичному рахунку 2602 «Розрахунки за акредитивами»:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

К-т 2602(на суму заявленого акредитива);

К-т 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу);

Банк-емітент після перевірки сплачує надіслані документи та сповіщає про платіж банк-контрагент:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

Банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»

та одночасно

Д-т 991 «Коррахунок для рахунків розділів 95-98»;

К-т 9802 «Акредитиви до сплати»

4.Облік операцій при розрахунках векселями.

Вексель - це безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій певну суму коштів у певний строк. Операції банків з векселями поділяються на два типи. До першого відносять операції, пов'язані з випуском векселів. Правила їх обліку регламентуються Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України (затверджена постановою Правління НБУ від 3 жовтня 2005 р. № 358). Другий тип операцій стосується обліку векселів. Найпоширенішим видом цього типу операцій є операція з дисконту векселів. За економічним змістом дисконтна операція з векселями є кредитною операцією, за якою банк купує вексель у векселедержателя до настання терміну платежу за ним. Передавання векселя векселедержателем у повну власність банку здійснюється через передавальний напис-індосамент на його ім'я. Кошти, що сплачуються при цьому банком, є кредитом векселедержателю. Здійснюючи операції з урахування векселів, банк керується своєю обліковою політикою. Купівля векселя здійснюється за ціною, нижчою від ціни, зазначеної на векселі, тобто з дисконтом. Дисконт є процентним доходом банку, що повинен обліковуватися за принципом нарахування. Крім процентного доходу у вигляді дисконту за цією операцією банк зазвичай отримує комісійний дохід за інкасування векселів.

Облікова процедура включає такі кроки:

1. Урахування банком векселів, що пред'являються клієнтом - векселедержателем,: Дебет 9129 Кредит 9900.

2. При пред'явленні клієнтом векселів для врахування банк оплачує його і переказує відповідну суму клієнтові: Дебет 2020 (на номінальну суму векселя);

Кредит 2026 (на суму дисконту за векселем).

Кредит 2600 (сума коштів, зарахованих на рахунок клієнта).

Бухгалтерський облік простроченої заборгованості за векселем та нарахованими доходами здійснюється за правилами обліку кредитних операцій.

Дата добавления: 2014-01-07