Поняття безробітного та його правовий статус

За 2004 р. послугами державної служби зайнятості скористалися 2,9 млн не зайнятих трудовою діяльністю громадян. На обліку в державній службі зайнятості на 1 січня 2005 р. перебувало 998,9 тис. незайнятих громадян. Серед цієї категорії громадян 98,3 % мали офіційний статус безробітних, з них більш ніж двом третинам було призначено допомогу по безробіттю. З кожних 100 зареєстрованих безробітних 45 раніше обіймали робітничі місця, 25 — посади службовців, решту становили особи без професії або які обіймали місця, що не потребують спеціальної підготовки. За сприяння державної служби зайнятості в грудні 2004 р. було працевлаштоване 49,3 тис. осіб. За регіонами країни найвищий рівень цього показника спостерігався в м. Києві (18,6 %) та Севас­тополі (10,7 %), Донецькій області (6,8 %), а найнижчий — у Чернівецькій (2,2 %) і Тернопільській (2,3 %) областях.

Згідно з Законом України "Про зайнятість населення" право на працю серед іншого гарантується безплатним сприянням у доборі підходящої роботи і працевлаштуванням відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку. До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом або у вільний від навчання час. Послуги служби зайнятості для громадян безкоштовні.

Особам, які звернулися за працевлаштуванням і зареєстровані службою зайнятості, протягом семи днів підшукується підходяща робота. У разі відсутності підходящої роботи, за загальним правилом, громадянинові надається статус безробітного, який уперше був визначений Законом України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. Щоправда, поняття безробітного принаймні тричі у Законі змінювалося. Згідно з чинною редакцією статті 2 Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їхніми особистими заявами з 8-го дня після реєстрації в центрі зайнятості за місцем проживання.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) у віці до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, що не потребує професійної підготовки;

в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Громадяни, зареєстровані на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу і відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи, не можуть бути визнані безробітними. Такі особи знімаються з обліку і їм протягом 6 місяців надаються тільки консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з обліку вони можуть зареєструватися повторно у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Працівники, які втратили роботу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та які зареєстровані у державній службі зайнятості згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", але відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи в період пошуку роботи, втра­чають право на отримання статусу безробітного строком на 3 місяці з по­дальшою перереєстрацією на загальних підставах як таких, що шукають роботу.

Особи, визнані безробітними, мають право на такі види грошового забезпечення та соціальні послуги на випадок безробіття: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Безробітним також надаються такі соціальні послуги: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; інформаційні та консуль­таційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Важливо наголосити, що безробітні мають не лише права, а й обов'язки. Останні передбачені законами України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Зокрема безробітний зобов'язаний: активно сприяти своєму працевлаштуванню; брати участь у заходах, які організовує служба зайнятості (семінарах, ярмарках вакансій, презентаціях професії тощо); самостійно або за порадами спеціалістів служби зайнятості шукати роботу; інформувати спеціалістів центру зайнятості про проведену роботу щодо свого працевлаштування; відвіду­вати центр зайнятості у строки, встановлені його працівниками; повідомляти про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення. Якщо з поважних причин безробітний не може виконати останнього обов'яз­ку, потрібно наступного дня звернутися до служби зайнятості. Слід пам'ятати, що відмова від двох пропозицій підходящої роботи або професійної підготовки чи перепідготовки може потягти скорочення строку виплати допомоги по безробіттю. Якщо безробітний припинив навчання без поважних причин або відмовився працювати за отриманою спеціальністю, з нього стягується сума витрат на професійну підготовку. Так само у разі призначення матеріальних виплат на підставі документів, що містять неправдиві відомості, з безробітного стягується виплачена сума з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати.

Дата добавления: 2014-01-07