Технологічна політика підприємства чи організації – це набір принципів та дій, на основі якого вибираються, розробляються та впроваджуються нові продукти та технологічні процеси

В сучасному міжнародному оточенні здатність компанії до технологічних нововведень стає основним джерелом її конкурентоспроможності. Під технологією в широкому розумінні маються на увазі науково-технічні, виробничі, управлінські та комерційні знання та досвід.

Задачі технологічної політики фірми наступні:

– моніторинг науково-дослідницьких досягнень та тенденцій;

– стимулювання підвищення рівня освіти та кваліфікації персоналу;

– визначення факторів, що сприяють інноваціям;

– формування організаційної структури підприємства, яка сприяє здійсненню безперервного інноваційного процесу, забезпечення мотивації персоналу;

– координація та досягнення узгодженості дій різних підрозділів компанії по проведенню НДДКР.

Особливості сучасного технологічного розвитку

Основною силою, що рухає економічний ріст фірми є розвиток технологій. Сучасні закономірності технологічного розвитку полягають у наступному:

– нова технологія приходить в поєднанні з іншими;

– набір технологій складається з взаємодоповнюючих базових технологій;

– кожна базова технологія – ядро багатьох прикладних технологій;

– прикладні технології використовуються для модернізації існуючих виробництв.

Особливостями нового етапу технологічного розвитку є розвиток наступних технологій: інформаційно-комунікаційних, біотехнологічних та пов¢язаних з новими матеріалами.

Технологічна революція, особливо в інформаційно-комунікативній сфері, сприяла процесу глобалізації економіки. З одного боку, збільшення вартості НДДКР інтенсифікувало пошук компаніями можливостей розширення ринків, щоб оправдати зростаючі витрати, а з іншого – сучасні засоби комунікації дозволяють дуже швидко розповсюджувати нові види поведінки, впливу на культуру як виробництва, так і споживання в багатьох країнах. Спроби створення державою локального внутрішнього ринку рано або пізно веде до якісного розриву між товарами, що пропонуються на національному та міжнародному ринках.

Взаємодія розглянутих факторів веде до зміни в корпоративній культурі, сприяючи переходу на децентралізоване управління БНК.

Інтернаціоналізація технологічної політики

Необхідність проведення сильної технологічної політики особливо стосується роботи багатонаціональних корпорацій.

Передовими компаніями є не ті, що бачать конкурентні переваги в розширенні масштабів своєї діяльності або вміло використовують недосконалість конкуренції на світових ринках праці, капіталів, матеріальних ресурсів, а ті, що в змозі уважно відслідковувати всі ринкові та технологічні тенденції, творчо реагувати на ті можливості і погрози, які ці тенденції несуть в собі, постійно генерувати нові ідеї та продукти і швидко та ефективно використовувати їх з урахуванням глобального масштабу.

Технологічна політика служить двоєдиній глобальній цілі фірми – по-перше, знизить ризики та вижити, по-друге, підвисити ефективність власної діяльності, стати більш прибутковою. Інтернаціоналізація НДДКР створює для цього наступні переваги:

– полегшує доступ до дефіцитних ресурсів;

– приближує компанію до її споживачів;

– полегшення доступу до ринку;

– зниження ризиків та видатки;

– обхід законодавчих обмежень.

Типи технологічної політики

Глобальний характер конкуренції не тільки робить нововведення більш значимими для транснаціональних корпорацій, але обумовлює необхідність пошуку нових шляхів створення інновацій. Традиційно БНК використовувало два типи технологічної політики: глобального центру та полі центризму.

Політика глобального центру полягає у пошуку нових технологій в країні базування для створення нових продуктів і процесів, використовуючи централізовані ресурси материнської фірми, та розповсюдження інновацій по світовим відділенням БНК.

Дата добавления: 2014-01-07