Аналіз військового потенціалу блоків

СРСР

Демократичний блок

Блок агресорів

Причини і періодизація війни. Співвідношення основних блоків.

Основу коаліції, що розв'язала Другу світову війну, склали Німеччина, Італія і Японія. Кожна із цих країн переслідувала цілком певні геополітичні цілі.

Германія ще в передвоєнні роки майже повністю розв'язала завдання по ревізії Версальської системи. На шляху до об'єднання німецької націй стояла лише Польща. Але перші успіхи дозволили нацистам розраховувати й на подальшу територіальну експансію в Європі.

Італія прагнула до закріплення своєї військово-політичної й економічної переваги на Балканах і в Північно-Східній Африці.

Політика Японії була орієнтована на територіальну експансію в Тихоокеанському регіоні й на Далекому Сході.

Крім конкретних територіальних домагань усі країни гітлерівського блоку були орієнтовані на радикальну перебудову світового політичного простору, створення «нового порядку».

Агресивному блоку протистояли держави, зацікавлені в збереженні статус-кво в системі міжнародних відносин - Франція, Великобританія, США. Окрім захисту своєї економічної й геополітичної переваги ці держави виступали за знищення будь-яких диктаторських режимів, утвердження принципів ліберальної демократії як основних для цивілізованого розвитку людства.

Певною подвійністю відрізнялася позиція СРСР. З одного боку, Радянський Союз був зацікавлений у створенні системи колективної безпеки, що дозволяла блокувати потенційну загрозу капіталістичного оточення. Тому в передвоєнні роки він послідовно виступав проти нацистської й фашистської агресії. Але з початком глобального конфлікту СРСР одержав можливість гнучкого вибору стратегічної лінії, у тому числі участі в переділі сфер впливу в Східній Європ і. У перспективі це відкривало шлях до поширення комунізму за межі СРСР.

Таким чином, крім безпосереднього військового й геополітичного суперництва провідних світових держав Друга світова війна була породжена гострим ідеологічним конфліктом. Перемога кожної із трьох сторін - нацизму, комунізму або ліберальної демократії, відкривала шлях до радикальної перебудови світової політичної системи.

країнам гітлерівської коаліції вдалося в цілому завершити мобілізацію ресурсів.

Японська армія досяглася в 1939 р. 1,2 млн чіл. Відмітною рисою японських збройних сил був високий ступінь підготовки особового складу, ретельно розроблена стратегія поетапного настання на величезному просторі Тихоокеанського регіону.

Ступінь готовності італійської армії до ведення великомасштабних бойових дій була меншої, незважаючи на значну чисельність особового складу (1,7 млн чіл.). Пріоритетне значення надавалося розвитку військово-повітряних і військово-морських сил.

боєздатну армію вдалося створити й нацистам. В 1939 р. у її складі перебувало 2,8 млн чіл. На озброєння починали надходити найсучасніші види техніки. Сильної стороною германської армії була новаторська тактика ведення бойових дій. Її основу склали плани «бліцкригу» («блискавичної війни») - раптового стрімкого нападу при тісній взаємодії всіх пологів військ, посиленому бомбардуванню міст і комунікацій у перші ж дні війни, широкім використанні диверсійних груп і десантних підрозділів у тьглу супротивника, з концентрованими танковими ударами, оточенням і знищенням великих з'єднань супротивника. У комбінації з ретельною розробкою оперативно-стратегічних планів кожної кампанії, високим професіоналізмом офіцерського корпусу, високому рівнем морально-психологічної підготовки особового складу й швидким нарощуванням військового виробництва вермахт одержував шанс ефективно вести воєнні дії на широкій території, у тому числі й на два фронти.

Дата добавления: 2014-01-07