Життєві цикли паразитів

Принципи взаємодії паразита і хазяїна.

Принципи класифікації паразитів.

За способом життя паразити поділяються:

· облігатні – організми, які не здатні вільно жити у природі, тому паразитичний спосіб життя обов’язковий;

· факультативні – організми, які вільно живуть у природі, але при потраплянні в організм ведуть паразитичний спосіб життя;

· псевдопаразити несправжні – вільноживучі організми, які при випадковому проникненні в інший організм можуть перебувати там певний час (личинки мух), викликаючи патологічні зміни.

· омеопаразити – подібні до паразитів утвори (згустки слизу з кишечнику), які можуть нагадувати, наприклад аскариду;

· ксенопаразити – паразити, які випадково потрапляють до нетипового для них хазяїна і ведуть властивий їм паразитичний спосіб життя.

Залежно від терміну паразитування:

· тимчасові – паразити, що живуть поза організмом хазяїна і використовують його для живлення кров’ю певним терміном;

· стаціонарні – паразити, які не залишають хазяїна протягом свого існування.

За місцем локалізації:

· Ектопаразити: зовнішні – паразитують на зовнішніх покривах хазяїна (воши, блохи, комахи); внутрішньошкірні – паразитують у товщі шкірного покриву і на його поверхні; порожнинні – паразитують у порожнинах (у порожнині носа).

· Ендопаразити: порожнинні – живуть у порожнинах тіла внутрішніх органів (аскарида, гострик); тканинні – у м’язовій, нервової тканинах (трихінела); внутрішньоклітинні (споровики, деякі джгутикові).

Вплив паразитів на хазяїна є різноманітним:

· механічним: порушення структури, дисфункція органів;

· трофічним: використання паразитами готової перетравленої їжі, що зумовлює виснаження організму хазяїна.

· токсичним: використання паразитами отруйних хімічних речовин – токсинів; наприклад аскариди виробляють речовини, які руйнують еритроцити.

· алергічним: прояв патогенної дії паразитів в алергічних реакціях.

Залежно від стадії розвитку паразита хазяїн буває:

· проміжним, у якому відбувається розвиток личинок та безстатеве розмноження паразитів.

· додатковим, якщо проміжних більше, ніж один;

· остаточним, або дефінітивним, у якому паразит стає статевозрілим і розмножується статевим шляхом;

· резервуарним, у якому личинки паразита локалізуються в інвазійному стані і не розвиваються.

Способи зараження та механізми передачі паразита:

· фекально-оральний: паразит на певної стадії свого розвитку виводиться з фекаліями хазяїна назовні, а його інвазійна стадія заноситься в організм хазяїна через рот немитими руками, забрудненою їжею;

· трансмісивний: паразит передається через кровосисного переносника, так відбувається зараження людини малярійним плазмодієм;

· контактно-побутовий: поверхня тіла стикається з безпосереднім джерелом інвазії.

Шляхи проникнення паразита в організм людини:

· аліментарний, при якому збудник заноситься з їжею;

· водний, коли зараження відбувається при питті води, в якій можуть бути паразити;

· статевий – таким шляхом передається піхвова трихомонада;

· транс плацентарний, коли паразит проникає з організму зараженої вагітної жінки в організм плода через плаценту.

Дата добавления: 2014-01-07