Особливості туристично-рекреаційих ресурсів

Сучасний туризм неможливий без врахування особливостей розміщення рекреаційно-туристських ресурсів та їх якості. Туризм, як жодна інша галузь, зацікавлений в постійному збереженні та покращенні природного середовища — найважливішого свого ресурсу. До того, як стати сформованою галуззю, туризм використовував те, що „лежить на поверхні", - місця легкодоступні, осередок „туристських благ". Проте внаслідок свого посиленого росту туризм захоплював у сферу свого використання все нові й нові види ресурсів, тому їх вивченню належить важливе місце.

Як зазначалося вище, туристська індустрія належить до галузей із виразною ресурсною орієнтацією. Разом із тим, туризм називають „індустрією без труб". Ресурси, задіяні в рекреаційно-туристській діяльності, при дотриманні елементарних природоохоронних і ресурсозберігаючих правил і технологій, можуть використовуватися тривалий час без істотних процесів деградації природних і соціально-культурних комплексів навіть за умови значних антропогенних навантажень. Вплив туризму на природу не йде ні в яке порівняння із тиском, що чинить на довкілля металургія, хімічна промисловість, лісове чи сільське господарство.

Найважливішими характеристиками рекреаційно-туристських ресурсів є:

1) обсяг запасів, необхідний для визначення потенційної ємності територіальної рекреаційної системи, рівня освоєності, оптимізації навантаження (дебіт джерел мінеральних вод, площа рекреаційних територій, екскурсійний потенціал туристських центрів і маршрутів);

2) площа поширення ресурсів, яка дозволяє визначити потенційні рекреаційні угіддя, встановити межі санітарної охорони (розміри водоносних горизонтів, пляжів, лісистість, наводненість, межі стійкого снігового покриву);

3) період можливої експлуатації, який визначає сезонність рекреаційних процесів і ритмічність туристських потоків (тривалість сприятливого погодно-кліматичного періоду, купального чи лижного сезону);

4) територіальна зосередженість, яка обумовлює тяжіння рекреаційної інфраструктури і туристських потоків до місць їх концентрації;

5) порівняно низька капіталоємність і невисока вартість експлуатаційних затрат, що дозволяє досить швидко створювати інфраструктуру й отримувати соціальний та економічний ефект, а також самостійно використовувати окремі види ресурсів;

6) багаторазовість використання при дотриманні норм раціонального природокористування та проведення заходів із рекультивації та благоустрою.

Дата добавления: 2014-01-07