Заходи поліпшення еколого-мелюративного стану зрошуваних земель і підвищення їхньої родючості

Необхідною умовою високоефективного, екологічно безпеч­ного використання зрошувальних земель стає розробка і впровадження комплексу заходів з управління родючістю зрошуваних земель, поліпшення їх агроекологічного стану та рівня використання. Цей комплекс повинен постійно адаптуватися до мін­ливості природних та антропогенних факторів з метою одержання максимально можливого прибутку при дотриманні вимог збережен­ня земельних ресурсів, охорони ґрунтів і підтримання рівноваги при­родних процесів як у межах агромеліоративних ландшафтів, так і в біосфері в цілому. Головними елементами цього комплексу заходів повинні бути:

1) Реконструкція і модернізація зрошувальних систем з урахуван­ням їхнього еколого-меліоративного стану. Потреба у зрошенні як в цілому в Україні, так і для окремих її регіонів залежить від різних сценаріїв розвитку агропромислового комплексу України. При цьому мінімально необхідна площа зрошення в Україні має становити 1,5-1,7 млн. га. За такої площі на зрошу­вальних землях гарантовано буде вирощуватись 3,5-4,0 млн. т зерна, близько 5,0 млн. т овочів, 3,0-3,5 млн. т фруктів та ви­нограду;

2) Переведення зрошувального землеробства на адаптивно-ланд­шафтні, екологічно безпечні (компенсаційні) системи земле­робства, що максимально враховують особливості природних ландшафтів, еколого-меліоративний стан зрошувальних земель, спрямованість ґрунтових процесів і режимів. При цьому техно­логічною основою цих заходів має стати точне землеробство - диференціація агротехніки в межах поля за компонентами структури ґрунтового покриву та еколого-меліоративного стану зрошувальних земель;

3) Раціональна структура посівних площ та сівозмін, орієнтованих на ринкові умови господарювання з обов'язковим включенням у сівозміни багаторічних бобових трав;

4) Відновлення робіт з хімічної меліорації зрошувальних земель та поливних вод, на принципових нових положеннях;

5) Використання внутрішньо ґрунтових запасів кальцієвих солей (самомеліорація ґрунтів) шляхом проведення меліоративної план­тажної оранки на площі близько 500 тис. га. Позитивна післядія плантажної оранки (у т.ч. на продуктивність сільськогосподарських

культур) простежується протягом 35-50 років і закінчення її ефек­тивності на цей період дослідженнями не зафіксовано, реставрація солонцевого процесу не відбувається. При здійсненні плантажної оранки мають бути враховані не тільки вміст та глибина залягання карбонатів у ґрунтів, а й наявність важких металів;

6) Комплекс інженерних, агромеліоративних та профілактичних заходів, склад яких для кожного регіону повинен враховувати причини виникнення та особливості розвитку процесів підто­плення;

7) Поповнення ґрунту органічною речовиною за рахунок рослин­них решток, органічних добрив, сівозмін з багаторічними бобо­вими травами;

8) Ефективне застосування мінеральних добрив. На сучасному етапі впроваджуються нові ефективні агротехнології, які перед­бачають зниження доз мінеральних добрив та підвищення їх окупності в 1,5-2 рази за рахунок оптимізації строків і способів внесення. Об'єднання поливів із внесенням мінеральних добрив (фертигація), а також хімічних меліорантів і мікроелентів (хемі-гація) - один з ефективних шляхів заощадження енергетичних і матеріальних ресурсів, підвищення врожайності і поліпшення якості сільськогосподарських культур, а також охорони ґрунту від деградації;

9) Застосування різних способів поливу (дощування, краплинне зрошування, поверхневе) для зрошення різноманітних сільсько­господарських культур залежно від грунтово-кліматичних умов їхнього вирощування, наявності, конструкції та технічного ста­ну існуючої мережі зрошувальних систем;

10)Вилучення земель зі зрошення з дотриманням наступних поло­жень:

а) першочергове вилучення земель, що поливаються водами третього класу (непридатні для зрошення). Загальна площа таких земель становить 100-150 тис. га;

б) тимчасове вилучення земель, для поливу яких використовуються води II класу (обмежено придатні для зрошення) без застосування необхідного комплексу агромеліоративних заходів.

Площа цих земель сягає 400-500 тис. га; в) консервація окремих масивів зрошувальних земель, на­самперед тих, що знаходяться в кризовому агроекологічно­му стані;

11)Заходи з детоксикації зрошувальних ґрунтів, що забруднені важ­кими металами включають промивки грунту, внесення адсор­бентів, фітомеліорацію, підбір толерантних культур;

12)Використання сучасних моделей управління меліорацією зе­мель, підвищення ролі земле- і водокористувачів в управлінні зрошенням, а також залучення приватної ініціативи у вигляді інвестицій;

13)Організація та ведення еколого-меліоративного моніторингу зрошувальних земель [3, 5].

Для наукового та нормативно-методичного забезпечення комплексу заходів останнім часом розроблено Концепцію екологічного норму­вання припустимих антропогенних навантажень на ґрунтовий покрив та сформульовано Принципи адаптивного управління родючістю зро­шувальних земель.

Метою екологічного нормування допустимого антропогенного на­вантаження на землі та ґрунти є встановлення обов'язкових норма­тивів, правил, регламентів, вимог, щодо їхнього використання та охо­рони, дотримання вимог екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки. Завдяки екологічному нормуванню держава реалізує свою функцію відносно охорони земель як основного національного багатства укра­їнського народу.

Суть концепції адаптивного управління родючістю зрошувальних ґрунтів розкривається у визнанні провідної ролі грунтово-екологічних факторів, закономірностей, спрямованості та інтенсивності ґрунтових процесів і режимів, агрогенної еволюції ґрунтів, ресурсного забезпе­чення та рівня розвитку зрошуваного землеробства. При цьому зро­шувальні землі, особливо чорноземи, плантажовані землі, мають бути віднесені до особливо цінних ґрунтів і мати пріоритет на всіх рівнях управління земельним ресурсами.

Принципи адаптивного управління родючістю зрошувальних ґрун­тів включають такі загальні положення:

1) Адаптивно-ландшафтне застосування управлінського впливу на грунт, його родючість й адаптацію до агрокліматичних ресурсів та соціально-економічних факторів;

2) Пізнання та визнання ведучої ролі закономірностей ґрунтових процесів та режимів, поетапної еволюції ґрунтів при зрошенні. Тісний зв'язок родючості з функціонуванням ґрунту як системи визначає його динамізм;

3) Адекватність. Меліоративні та агротехнічні заходи, що направле­ні на підвищення родючості ґрунтів, мають бути адекватні гене­тичним властивостям ґрунтів, грунтово-меліоративним умовам;

4) Дотримання екологічних вимог (екологічне нормування), щодо мінімізації негативного впливу зрошення на ґрунти, природно-меліоративні системи (якість поливних вод, режи­ми зрошення, норми дії техніки на ґрунт, ступінь дренованос-ті території).

Технологічний блок управління родючістю включає:

1) Формування оптимальної структури сільськогосподарських ландшафтів, відновлення біорізноманіття, що пов'язано з на­уково-обгрунтованим співвідношенням сільськогосподарських угідь, зрошувальних і богарних земель. Слід формувати висо­копродуктивні, екологічно-стійкі і естетично повноцінні агро-екосистеми і агроландшафти;

2) Переведення зрошувального землеробства на адаптивно-ланд­шафтні системи землеробства, що максимально враховують осо­бливості природних ландшафтів, еколого-меліоративний стан земель, структурно-функціональну ієрархію агроландшафтів. Впровадження цього принципу може бути реалізовано тільки на підставі детального грунтово-екологічного районування земель, з урахуванням вимог культур і агроекологічної класифікації зро­шувальних земель;

3) Підбір рослин, які адаптовані до грунтово-меліоративного стану земель (реалізація відносної родючості) з метою більш повного використання біокліматичного потенціалу. При цьому розрізня­ють пасивну адаптацію - реагування рослин на зміну середови­ща й активну - вплив системи на середовище, тобто поліпшення

негативних властивостей ґрунтів шляхом підбору і впливу рос-лин-меліорантів;

4) Впровадження енерго- і ресурсоно-зберігаючих технології управління родючістю й вирощування сільськогосподарських культур, які забезпечують баланс гумусу, стійку оптимізацію ба­зових агрофізичних, фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунтів. Вони включають ресурсно-збережувальні технології використання мінеральних і органічних добрив, хімічних мелі-орантів, найбільш ефективні способи та строки внесення агро-хімікатів. Урахування наслідків дії органічних і мінеральних до­брив та хімічних меліорантів;

5) Планування режимів зрошення сілї лкогосподарських культур на компенсаційному та адаптивному принципах. Слід впрова­джувати такі норми подивів, які виключають (мінімізують) ви­трати поливної води на інфільтрацію.

Блок забезпечення:

1) Законодавче і нормативне забезпечення управління охороною ґрунтів, їх родючістю. Перегляд або прийняття пакета нових законів, що встановлюють правовий статус ґрунтів, регулю­ють їх родючість. Аналіз і актуалізація нормативної бази, гар­монізація державних нормативних документів з міжнародни­ми. У сучасних умовах проведення земельної реформи постає питання про добровільну та в перспективі обов'язкову сер­тифікацію ґрунтів земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Сертифікації підлягають також агрохімікати й пестициди, що використовуються на зрошувальних землях. При цьому система сертифікації потенційно може об'єднати аспекти землеустрою, охорони ґрунтів і господарського їх ви­користання та сприяти залученню для цього коштів приват­них землевласників. Успіх впровадження системи сертифіка­ції земель визначально залежить від демонстрації її ефектив­ності для суб'єктів землекористування. Важливим є питання для ліцензування діяльності агрохімічного та меліоративного обслуговування зрошувальних земель, введення нормативної

плати за воду з врахуванням її якості. Переведення зрошення на дозвільний принцип його ведення, як основа високоефек­тивного та екологічно безпечного використання водних та зе­мельних ресурсів;

2) Удосконалення системи моніторингу зрошувальних земель, су­міщення наявної інформації - ґрунтової, агрохімічної, грунтово-меліоративної, гідрогеолого-меліоративної на єдиній картогра­фічній основі, щоб вона давала адекватну картину стану земель­них ресурсів;

3) Комплексне еколого-економічне та наукове забезпечення управ­лінських рішень. Всі управлінські рішення при цьому пропону­ються приймати на основі еколого-економічних критеріїв з ви­користанням інформаційних систем із застосуванням геоінфор-маційних технологій.

Інтегральним показником якості управління родючістю ґрунтів виступає урожайність сільськогосподарських культур, її відповід­ність екологічним вимогам та еколого-меліоративний стан ґрунтів. Відповідність отриманих результатів запланованим оцінюється на за­ключному етапі і враховується при коригуванні режимів управління родючістю ґрунтів.

Література:

1. Земельні ресурси України / За ред. В.В. Медведєеа, Т.М. Лактіонової. -К.: Аграрна наука, 1998. -150 с.

2. Зонн И. С. Орошаемое земледелие в странах мира //Мелиорация и водно є хазяйство. -1989. -№ 11. - С. 58-60.

3. Балюк С.А., Ромащенко М.І. Наукові засади сталого розви­тку зрошення земель в Україні // Агрохімія і ґрунтознавство. Спеціальний випуск до VIIз'їзду УТГА. К.1. Харків, 2006. - С. 10-17.

4. Ромащенко М.І., Балюк С.А. Зрошення земель в Україні. Стан та шляхи покращення. -К.: Світ, 2000. - 114 с.

5. Балюк С.А. Концепція адаптивного управління родючістб зро­шувальних земель //36. наук. Праць „Генеза, географія та еко­логія грунтів". -Львів, 2003. - С. 17-21.

6. Кирюшин В.И. Екологическне основи земледелия. - М.: Колос, 1996.-336 с.

7. Лозняк С.П. Орошаемьіе черноземьі юго-запада Украйни. -Львов: ВНТЛ, 1997. - 240 с.

Питання для самоконтролю:

1. В яких роках почалося проведення масового зрошення земель і чим це обумовлено?

2. Дайте характеристику розташування зрошуваних земель України.

3. Який відсоток становлять зрошувані землі в Україні?

4. Які адміністративні утворення Укрели характеризуються най­більшими площами зрошення?

5. Які угіддя переважають у структурі зрошуваних земель України?

6. В яких областях України є найбільші площі зрошених пасовищ?

7. Охарактеризуйте найпоширеніші деградаційні процеси на зро­шених землях України?

8. Назвіть головні елементи комплексної програми управління ро­дючістю зрошуваних земель.

9. Якою має бути оптимальна площа зрошення в Україні?

10.Яких цілей досягається проведенням плантажної оранки?

11.В якій послідовності слід вилучати землі із зрошення?

12.Дайте характеристику принципів адаптивного управління родю­чістю зрошуваних земель України.

Дата добавления: 2014-01-07