Методичні форми і прийоми роботи з текстом

На першому етапі аналізу художнього твору здійснюються такі завдання:

- виділити найважливіші епізоди, ситуації, вчинки персонажів, їх настрої, переживання в той чи інший момент дії;

- встановити причинно-наслідкові, часові, просторові зв’язки між подіями;

- уточнити систему образів, поділ на групи, виявити взаємозв’язки між ними;

- визначити конфлікт твору, розібратися у своєрідності композиції та сюжету.

Основними видами аналітико-синтетичної роботи з твором є спостереження над текстом, переказ, складання планів тощо. Обов’язковий їх компонент – бесіда яка є основним способом контактування вчителя й учнів при виконанні всіх навчальних завдань.

Практика виробила такі види переказу: простий, докладний (близький до тексту), вибірковий, творчий (зі зміною особи, наприклад), стислий.

Простий переказ передбачає передачу змісту так, як учень запам’ятав його у процесі першого читання або після певної роботи над текстом. Наприклад, запитання для бесіди: який епізод запам’ятався і чому? Що вразило чи схвилювало у творі? Які почуття виникли, які образи чи події їх підсилювали? Хто з героїв твору сподобався і чому?

Докладний чи близький до тексту переказ має відтворити всі важливі деталі твору, зберегти його мовні особливості. Роботу доцільно проводити так: 1) повторно перечитати текст, перед тим зробити настанову запам’ятати точно, повно зображені події, якомога більше слів, поетичних висловів, зворотів; 2) продумати майбутній переказ; 3) переказувати твір, використовуючи якомога більше фактичного й мовного матеріалу, а також зберегти авторський тон викладу (співчутливий, насмішкуватий, поважний тощо).

Стислий переказ передає найважливіше у творі у найкоротшій формі. Уміння робити його передбачає виконання таких розумових операцій: 1) відділяти головні епізоди від другорядних; 2) встановлювати логічні зв’язки між відібраними; 3) стисло (кількома реченнями) передати зміст кожного епізоду; 4) об’єднати їх у зв’язний текст.

Вибірковий переказ найчастіше становить розповідь про одну якусь дійову особу. Для цього потрібно: 1) вичленувати із тексту місця, що стосуються персонажа (участь у подіях, вчинках, реакції на різні явища, роздуми, переживання тощо); 2) скласти план; 3) переказати усно (при потребі письмово), докладно чи стисло.

Найскладнішим є переказ зі зміною особи (оповідь ведеться від 1-ої особи, когось із персонажів) і навпаки. Практикують у старших класах. Проводять найчастіше після аналізу твору, коли в учнів склалося достатньо повне уявлення про образ-персонаж, від імені якого буде вестися переказ.

Найменш використовуваним видом є комбінований переказ: одні частини твору передаються докладно, інші – вибірково, ще інші – стисло. До такого переказу учні готуються групами.

До різних видів переказів вдаються, коли вивчають епічні твори. Переказувати ліричні твори методисти не рекомендують.

План також активно використовують учителі-практики у роботі над епічним твором. За стилістичним оформленням плани бувають такі: запитальні речення, прості поширені, називні, прислів’ями, цитатні, змішаний. За будовою – простий і складний.

Практикується складання плану ще з 5-го класу, від простого до складного різних видів за стилістичним оформленням.

Для цього необхідно у школярів сформувати такі вміння:

- членувати твір на завершені частини-епізоди;

- виділяти в епізоді головне;

- виявляти основний зміст епізоду;

- формулювати підпункти плану у певній синтаксичній формі;

- правильно оформляти план у зошиті.

Складний план вимагає оволодіння ще й такими операціями:

- членування великих частин твору на дрібніші (події на епізоди);

- добір до низ заголовків-пунктів, які детальніше розкривають зміст основного пункту.

Школярі уміннями оволодівають поступово – від простого до складного. На перших етапах участь учителя важлива, але поступово зводиться до мінімуму.

Дата добавления: 2014-01-07