Правила пожежної безпеки в лісі

Пожежі в лісах, степах та на торфовищах

Масові пожежі можуть виникати у спеку та при посухах від ударів блискавки, необережного поводження з вогнем, очищення поверхні землі випалюванням сухої трави та з інших причин. Вони можуть викликати ураження людей та тварин, спалах будівель в населених пунктах, дерев'яних мостів, дерев'яних стовпів ліній електромереж та зв'язку, складів нафтопродуктів та інших матеріалів, що горять.

Ви опинилися у осередку пожежі:

• Не панікуйте та не тікайте від полум'я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а долайте вогонь проти вітру, закривши голову і обличчя одягом.

• 3 небезпечної зони, до якої наближається полум'я, виходьте швидко, перпендикулярно напрямку поширення вогню.

• Якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться низько над поверхнею землі — повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини.

• Гасити полум'я незначних низових пожеж можна, забиваючи полум'я гілками листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим грунтом та затоптуючи ногами, будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та травмувати вас.

• Під час гасіння пожежі не відходьте далеко від доріг та просік, не випускайте з уваги інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв'язок за допомогою голосу.

• Особливо будьте обережні у місцях торф'яних пожеж, враховуйте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому пересувайтеся, якщо змога, перевіряючи палицею глибину прошарку, що вигорів.

• Після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Пожежі лісові поділяються на низові, верхові. Низова пожежа найчастіше виникає в листяних лісах, при цьому висота вогню сягає 1,5-2м, швидкість поширення звичайно не перевищує 0,3-1км/год., температура вогню в зоні пожежі складає 400-900 ⁰C. Верхова пожежа частіше виникає у хвойних лісах. Швидкість її поширення в безвітряну погоду може досягати 3-4км/год., у вітряну 25-30км/год. і більше. Температура в зоні вогню підвищується до 1100 ⁰C. У більшості випадків лісова пожежа виникає через необережність людей: не до кінця погашеного вогнища, кинутого недопалка, тліючого патронного пижа, який впав у суху траву після пострілу, тощо (приблизно 70% всіх лісових пожеж), рідше — у результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15%). Найбільш пожежонебезпечні ліси в середині і в кінці весни - на початку літа, коли на поверхні грунту багато торішнього листя, трави. У суху пору року і в пожежонебезпечних місцях слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем: очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового сміття; не розкладати вогнищ поблизу звисаючих крон дерев, у хвойних молодняках, серед сухого очерету, на торфовищах тощо; не залишати вогнище без нагляду; не залишати місць відпочинку, не впевнившись, що вогнище погашено. Розкладаючи вогнище, потрібно розмістити його так, щоб із підвітряного боку від багаття, тобто там, куди летять іскри, розташовувалась водойма, велика калюжа або відкрита місцевість. При штормовому вітрі бажано з навітряної сторони вогнище захистити стійкою спорудою з жердин, вбитих у землю і вкритих плитами дерну. Категорично забороняється підпалювати ліс із метою подачі сигналу порятунку. По-перше, сигнальна пожежа, так само як і звичайна, вкрай небезпечна для потерпілих. По-друге, пожежа утруднює орієнтування і виявлення потерпілих із повітря і землі, ускладнює, а іноді й робить неможливою роботу рятувальників. По-третє, будь-яка пожежа — це стихійне лихо, що згубно впливає на ліс, звірів, людей. У суху пору року біля багаття завжди повинен бути черговий. Незначні займання, наприклад, які виникли в результаті викиду з вогнища жаринок, необхідно гасити негайно, заливаючи водою, засипаючи піском, землею, покриваючи брезентом, затоптуючи взуттям, збиваючи мокрими ганчірками, віниками, в крайньому випадку — одягом. Бити краще збоку, за напрямком вогню, з незначним притисканням після удару. Зупинити поширення вогню значно легше, ніж загасити велику пожежу. Ознаками наближення фронту лісової пожежі можуть бути: стійкий запах згарища, туманоподібний дим, який стелиться над лісом, неспокійна поведінка тварин, птахів, комах та їхня міграція в одну сторону, нічний переліт і гучні крики птахів, нічна заграва в одній із точок горизонту, яка поступово розширюється в усі боки, відблиски світла на низьких хмарах тощо.

Головне — при виявленні пожежі не слід впадати у паніку, не метушитись, не намагатися втекти від вогню, Втекти від пожежі доволі важко. Необхідно швидко, але ретельно проаналізувати обстановку, визначити шлях евакуації, для чого піднятися на підвищену точку місцевості або залізти на високе дерево й уважно роздивитися довкола. На що слід звертати увагу в першу чергу? На погоду, особливо на напрямок і силу вітру, на розташовані поблизу ріки, озера, болота з відкритою водою, високі голі скелі, галявини та інші відкриті місця. Слід з'ясувати межі пожежі, напрямок і приблизну швидкість її поширення. Якщо є карта і точно відоме місце перебування, можна відшукати на ній близько розташовані пожежобезпечні місця. Ховатись від пожежі слід на голих островах і мілинах, розташованих серед великих озер, на оголених ділянках боліт, на скелястих вершинах хребтів вище від рівня лісу. Меншою мірою захистом від пожежі є широкі ріки і галявини. Утікати від пожежі необхідно в навітряний бік (тобто йти на вітер), намагаючись обійти пожежу боком, із тим, щоб вийти до неї в тил. Людину, яка йде за вітром, вогонь швидко наздоганяє. Почуватися у відносній безпеці можна лише опинившись з навітряної сторони пожежі. Але і в цьому випадку зупинятися на місці не можна, бо вітер може змінитись, тому, використовуючи відпочинок, слід відшукати безпечне місце. При наближенні фронту пожежі необхідно лягти у воду або сильно змочити одяг. При цьому потрібно стежити, щоб поруч не було заростів очерету, щоб до місця укриття не діставали вершини дерев при їх падінні. На мілководді необхідно загорнутись з головою в спальний мішок, змочивши перед тим його і одяг. Знаходячись в зоні пожежі, слід періодично перевертатися, змочуючи ділянки матеріалу мішка і одягу, які висохли. На обличчя треба надіти багатошарову пов'язку — маску, виготовлену зі шматка марлі, бинта, бавовняно-паперової тканини, яку періодично змочувати водою. Якщо пожежа застала людину в місцевості, де немає води, необхідно вийти на відкрите місце (галявину, просіку), зняти весь нейлоновий, капроновий одяг, який легко плавиться, скинути горюче і легкозаймисте спорядження, очистити довкола якомога більшу площу від листя, трави, гілля, заритися у вологий грунт на достатню глибину, захистити дихальні шляхи пов'язкою із тканини. Голову, кінцівки, відкриті ділянки тіла слід захистити від вогню, обмотавши, але не надто тісно, щоб можна було швидко зняти, будь-яким негорючим матеріалом, непотрібним одягом, при можливості змочивши водою, в крайньому випадку навіть сечею. У деяких випадках можна спробувати втекти від пожежі, покинувши частину речей і спорядження для збільшення швидкості руху і залишивши лише аварійний рюкзак, медичну аптечку, сигнальні засоби, недоторканий запас продуктів і предмети, які можуть знадобитись у зоні пожежі (лопату, сокиру, шматки щільної тканини тощо). По ходу необхідно запам'ятовувати відносно безпечні місця (невеликі ріки, озера, болота, скелі), до яких у випадку необхідності можна буде повернутися.

Пожежі степових та хлібних масивів виникають на відкритій місцевості за наявності сухої трави або дозрілих хлібів. Швидкість степових пожеж сягає 25-30км/год, а хлібних масивів — у 2-3 рази менша. Для виникнення пожежі достатньо єдиної іскри. У степу вогнище краще розводити на ділянках голої землі — такирах, сухих солончаках.

Дата добавления: 2014-01-07