Напрями і форми бюджетного фінансування економіки

Види фінансування національної економіки включають: пряме фінансування (субсидії, дотації, трансферти, позики) та непряме фінансування (податкові, кредитні, цінові пільги)

Субсидія - разова виплата в грошовій або натуральній формі, що надається з коштів державного бюджету, місцевих бюджетів або із специфічних фондів фізичним і юридичним особам, місцевим органам, іншим державам.

Дотація - кошти, що видаються державою підприємствам і організаціям для покриття розриву між їх видатками і доходами.

Трансферти — грошові платежі, переведення коштів державного бюджету у регіональні, що здійснюються в цілях підтримки депресивні;х регіонів.

Позика - надання однією особою грошей або матеріальних цінностей іншій особі в вигляді боргу на умовах поверненості у встановлений термін з виплатою винагороди (позичкового відсотка) за користування наданими коштами.

Пільги - переваги, додаткові права, що надаються окремим категоріям громадян або окремим організаціям, підприємствам, регіонам.

Податкові пільги - часткове або повне звільнення визначеного кола фізичних або юридичних осіб від сплати податків.

Класифікація видатків бюджетів на розвиток економіки дає змогу забезпечити їхнє належне планування та фінансування на всіх рівнях управління, а також організувати контроль за раціональним, ефективним, економним і цільовим використанням бюджетних коштів.

Класифікація видатків за функціональним призначенням наведена в табл. 8,1 ст. 160-161 підручника Фещенко.

За галузевими особливостями видатки бюджетів поділяються відповідно її відомчої класифікації та галузевої структури економіки.

За цільовим призначенням видатки на розвиток економіки поділяються на конкретні види витрат відповідно до економічної класифікації (на дослідження, розробки, державні програми; субсидії підприємствам; субсидії підприємствам і організаціям сільського господарства; субсидії на покриття збитків підприємств, державна підтримка підприємств, приріст обігових коштів: придбання обладнання і предметів довгострокового користування; капітальне будівництво; капітальний ремонт; придбання землі і нематеріальних активів; внутрішні капітальні трансферти, операційні видатки тощо).

Бюджетне фінансування економіки та фінансова підтримка підприємств державної власності здійснюються у різних формах залежно від умов і фінансового становища суб'єктів господарювання. Форми бюджетного фінан­сування:

1. Капіталовкладення;

2. Операційні витрати;

3. Кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за напрямками:

• у відомчому розрізі (загальна сума виділених бюджетом капітало­вкладень направляється міністерствам і відомствам, які розподіляють цю суму між підприємствами й організаціями);

• згідно з інвестиційними проектами (концентрація ресурсів для реалізації основних завдань).

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається такими чинниками [18]:

• можливостями бюджету;

• наявністю обґрунтованих та ефективних проектів.

Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Включення інвестиційних проектів у бюджетне фінансування має здійснюватися на конкурсній основі: на підставі певних критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків, економічна ефективність і соціальна значущість проекту) проводиться тренд (конкурс) серед потенційних виконавців того чи іншого проекту.

Операційні витрати - це видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури. (Класифікація і пояснення на ст.. 163 підручника Фещенко та в конспекті).

Державна дотація та бюджетні кредити - (Класифікація і пояснення на ст.. 164 підручника Фещенко та в конспекті).

Форми фінансової підтримки галузей економіки та окре­мих підприємницьких структур постійно розвиваються. Так, фінансова підтримка державних та інших підприємств, у май­ні яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється з бюджетних асигнувань, як правило, на пово­ротній основі під затверджені проектів використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, під бізнес-плани й проекти санації цих підприємств.

Порядок надання підтримки визначається Кабінетом Мініс­трів і Національним банком, які затверджують Положення про надання підтримки з бюджету. У ньому визначається порядок підготовки, розгляду і затвердження проектів використання кош­тів, що надаватимуться як державна підтримка, бізнес-планів і проектів санації цих підприємств, відповідальність сторін за не­додержання умов надання фінансової підтримки та вичерпний перелік випадків, коли така підтримка надається на безповорот­ній основі.

Джерелами фінансової підтримки можуть бути кредити Національного банку й кредитні ресурси, самостійно залучені комерційними банками.

Кредитування підприємств і організацій здійснюється че­рез уповноважені комерційні банки, перелік яких визначає Кабінет Міністрів за погодженням із Національним банком.

Надання підтримки не поширюється на підприємства, яким згідно з планом економічного й соціального розвитку і Держав­ним бюджетом України на відповідний рік передбачено асигну­вання на фінансування капітальних вкладень, заходів, пов'яза­них із конверсією, тощо.

Фінансова підтримка підприємств з бюджету надається від­повідно до рішень Кабінету Міністрів України на поворотній або безповоротній основі з метою запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану підприємств, забезпечення їхньої ефективної господарсь­кої діяльності й підвищення конкурентоспроможності продук­ції (робіт, послуг).

Фінансова підтримка за строками її надання може мати коротко- і довгостроковий характер.

Короткострокову фінансову підтримку надають підприємс­тву протягом одного року і з урахуванням можливостей її ефек­тивного використання розподіляють на визначені розрахунка­ми частини. Для цього складають план-графік надання коштів.

Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2—5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціонування економіки.

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається:

—якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених чинним законо­давством про обов'язкове страхування;

—для відшкодування збитків конкретним підприємствам у випадках, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, за яких не забезпечується відшкодування витрат на виробництво товарів (робіт, послуг), що може приз­вести до їхнього банкрутства;

— для фінансування витрат на відновлення платоспромож­ності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з надз­вичайними суспільними інтересами.

У всіх інших випадках фінансова підтримка надається ли­ше на поворотній основі.

Органи, уповноважені управляти державним майном, на основі даних, одержаних у результаті аналізу фінансово-гос­подарського стану підприємств, який здійснюється відпо­відно до Положення про порядок проведення санації дер­жавних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, визначають підприємства, які потребу­ють фінансової підтримки. Основні критерії відбору підприємств для надання фінансової підтримки такі:

—потенційна прибутковість;

—достатня підготовленість управлінського персоналу;

— наявність ринків збуту на продукцію підприємства в Україні та за її межами;

— конкурентоспроможність продукції;

—стійкий фінансовий стан підприємства на момент розгляду та в перспективі;

—відповідність продукції, що випускається підприємством, державним пріоритетам.

Підприємства, які потребують фінансової підтримки для за­побігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздо­ровлення фінансового стану, складають проекти використання коштів у вигляді проекту санації та бізнес-плану. В інших ви­падках проекти використання коштів складають у вигляді біз­нес-плану.

Фінансову підтримку у вигляді бюджетної позики надає Міністерство фінансів на договірній основі.

Умовами договору мають передбачатися зобов'язання сто­рін стосовно обсягів, строків надання позики, її цільового ви­користання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повер­нення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також розміри і порядок сплати процентів за використання бюджетних позик.

Застосовуються такі форми надання фінансової підтримки галузей економіки і підприємств:

— надання відстрочок і розстрочок зі сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету;

— списання і реструктуризація податкової заборгованості;

— звільнення від податків галузей економіки або окремих підприємств, використання спеціальних режимів оподаткування.

Особливе значення має надання пільг за окремими вида­ми податків, зборів, обов'язкових платежів.

З економічної точки зору на­дання пільг є формою державного регулювання економічного і соціального розвитку.

В економічному житті держави нерідко трапляються ви­падки, коли для підтримки окремих виробництв доцільніше знизити розмір сплачуваних податків, ніж покривати збитки і здійснювати виплати із бюджету на соціальні цілі. Можна стверджувати, що виплати дотацій збитковим підприємствам можуть бути значно більшими, ніж втрати бюджету у зв'язку з наданням пільг за податками. До позитивних аспектів піль­гового оподаткування слід віднести ще й те, що господарські структури, одержавши пільги, можуть зміцнювати свій фінан­совий стан, оновлювати виробництво, підвищувати конкурен­тоспроможність своєї продукції.

У цілому пільги щодо оподаткування можна поділити на три групи:

— пільги соціальні, тобто пільги, які надаються окремим юридичним і фізичним особам, котрі не можуть рівноправно конкурувати в ринковому середовищі при виробництві тієї чи іншої продукції. Тут ідеться про підприємства, на яких зайня­ті громадяни з обмеженими фізичними можливостями;

— пільги окремим підприємствам, які перебувають у гірших економічних умовах порівняно з основною кількістю виробни­ків. Йдеться про виробництва, які мають важливе значення для економіки держави, але перебувають у несприятливих економіч­них, природних та інших умовах, що не дають їм можливості рівноправно конкурувати як на внутрішньому, так і на зовніш­ньому ринках. Це підприємства гірничодобувної промисловості;

—пільги підприємствам, які тимчасово перебувають у не­сприятливих економічних умовах і мають нестійкий фінансо­вий стан, що виник не з їхньої вини, наприклад, із причини стихійного лиха, підвищених транспортних витрат, застарілих технологій.

З метою упорядкування надання пільг за окремими вида­ми платежів насамперед необхідно ліквідувати пільги, які не мають належного економічного обґрунтування, особливо за прямими податками і передовсім за податком на прибуток, податком на землю і податком з доходів фізичних осіб.

Надання пільг за податками має проходити жорстку ек­спертизу незалежних експертів і тільки після їхніх виснов­ків рішення про надання пільг має виноситися на розгляд Верховної Ради.

Доцільно здійснювати надання пільг лише у формі подат­кових знижок із чинних ставок оподаткування. Більшість пільг повинна мати обмеження в часі.

Дата добавления: 2014-01-07