Фор­мально вони обмежували владу імператора і короля

Після утворення Австро-Угорщини Австрія мала свій представницько-законодавчий орган - рейхсрат, Угорщина - сейм.

Aaoa Iacaa ia..iao

Періодизація історії України ХХ ст.

Українські землі на початку ХХ століття.

ТЕМА: Періодизація історії України ХХ ст.

1. Періодизація історії України ХХ ст.

1914-1917 рр. Українські землі в роки Першої світової війни

1917-1918 рр. Українська революція

1918-1920 рр. Визвольні змагання та їх поразка. Загарбання українських

земель сусідніми державами

1920-1929 рр. УСРР в умовах непу

1929-1939 рр. Радянська модернізація України

1939-1945 рр. Українські землі в роки Другої світової війни

1945-1953 рр. Повоєнна відбудова. Радянізація західних областей України

1953-1964 рр. Україна в роки хрущовської «відлиги»

1964-1985 рр. Україна в умовах наростання кризи радянської системи

1985-1991 рр. Україна в роки перебудови

1991 р.- Україна незалежна

2. Державний і адміністративно-територіальний устрій, на­селення українських земель в Австро-Угорській і Російській імперіях.

Аналізуючи нелегкий історичний шлях нашої Батьківщини, слід враховувати всі чинники, що впливали на долю українського народу впродовж того чи іншого періоду. Розглядаючи даний період, ми маємо бути обізнаними з історії таких могутніх імперій, як Росій­ська та Австро-Угорська, у складі яких на початку XX ст. перебува­ли українські землі.

Українці складали 8 % (1914)підданих імперії. Але в історично українських областях - Східній Галичині, Буковині, Закарпатті - вони становили дві третини (75 %) населення.

Адміністративно-територіальний поділ - це зумовлений суттю держави поділ її території на певні частини, які є сферою діяльності держави та основою побудови системи місцевих органів державної влади й управління.

Територія Австро-Угорщини поділялась на провінції, або коронні краї. Загарбавши під час першого поділу Речі Посполитої (1772) західноукраїнські й частково польські землі, австрійська корона штучно об'єднала їх в одну провінцію - Королівство Галичини і Лодомерії. Цей край був неоднорідний - населення східної його час­тини було українським, у західній переважали поляки.

Провінція (будемо називати її Галичина) мала права самоврядування.

- Галичина мала крайо­вий сейм - представницький орган, проте більшість у ньому скла­дали поляки. Збирався раз на рік

- Буковина з середини XIX ст. була самостійною провінцією і також підпорядковувалася Відню.

- Закарпаття входило до Угорського королівства і управлялося з Будапешта.

Проміжний підсумок.

Офіційною мовою в Галичині й Буковині була німецька, в Закар­патті - угорська, що не могло не спонукати тенденції онімечення і мадяризації.

У містах Галичини переважали поляки та євреї, на Закарпатті - угорці.

Село ж за національним складом було українське.

Адміністративно-територіальний поділ Російської імпе­рії і національного складу українських земель.

У межах дев'яти губерній на початку XX ст. жило майже 23,5 млн. чоловік, у тому числі 17 млн. українців.

Українці жили також на Північному Кавказі, в Туркестані, в Си­біру, на Далекому Сході.

Яким чином українці там опинились?

- Безземелля та малоземелля трудящої частини населення при вели­чезних, на тисячі гектарів маєтках поміщиків,

- Засилля глитаїв і лих­варів тощо.

Проміжний підсумок.

У містах переважали росіяни і євреї, населення було російськомов­ним. Офіційна влада всіляко посилювала русифікацію українців.

Дата добавления: 2014-01-07