Післялекційне доопрацювання конспекту

Процес конспектування передбачає активну розумову роботу, завдя­ки чому запам'ятовування матеріалу відбувається більш повно і точно. Проте для того, щоб краще закріпити необхідну інформацію в пам'яті, до конспекту потрібно повертатися для подальшого опрацьовування матеріалу. Тому велике значення мають не тільки вид і структура записів, а й їх оформлення. Бажано, щоб це оформлення відображало результати того опрацьовування матеріалу, яке відбувалось й процесі конспек­тування.

Часто викладачі звертають увагу на те, що за своїм зовнішнім виглядом конспекти студенток значно відрізняються від конспектів студентів. Ця відмінність полягає в тому, що для конспектів дівчат характерне використання великої кількості різного роду підкреслювань, за­стосування кольорових ручок та маркерів, виділення певних частин тек­сту за допомогою рамочок та ін. Таке оформлення конспекту має свої і позитивні та негативні боки. Позитивні полягають у тому, що такий конспект полегшує зорове сприйняття матеріалу, сприяє кращому запам'я­товуванню і подальшому відтворенню його змісту. Негативні полягають у і ому, що таке оформлення під час конспектування відволікає увагу від процесу слухання й відбору інформації на процес обмірковування, яким саме маркером варто виділити певну фразу і в якому місці намалювати рамочку, щоб конспект виглядав гарно. В результаті послаблюється зо­середженість на процесі переробки та фіксації навчального матеріалу і виникають інформаційні прогалини в самому конспекті.

Проте помилковою буде думка, що таке «кольорове» оформлення вза­галі не потрібне. Потрібне, і навіть дуже важливе, але не безпосеред­ньо в процесі конспектування під час лекції, а в подальшому доопрацьовуванні цього конспекту. Тобто повинне відбуватись не тільки доопра­цьовування, а й дооформлення записів. Якщо при конспектуванні дру­кованого тексту записи можна одразу оформляти належним чином (часу вистачає), то при конспектуванні усної інформації це зробити значно важче. І причини тут можуть бути різні — від занадто швидкого темпу викладу лекції до відсутності в ній чіткої структури. Але те, що ми не можемо зробити безпосередньо під час лекції, ми можемо зробити піз­ніше при її доопрацьовуванні. Головне, щоб це доопрацьовування відбу­валось одразу після лекції, оскільки з плином часу думки, які виникали під час лекції і можуть виявитись корисними для доповнень та виправ­лень, втрачаються під впливом нових вражень.

В процесі післялекційного доопрацьовування конспекту різного роду підкреслювання і виділення слів, фраз, заголовків маркерами слід ро­бити безпосередньо в самому конспекті, а назви окремих частин, на які ми розбиваємо конспект в ході доопрацьовування, нумерацію різних пунктів і підпунктів варто записувати на полях. Звідси й рекомендація відділяти поля не як у шкільному зошиті — з зовнішнього краю кожної сторінки, а на кожній сторінці з лівого боку. Проте, можна вести записи взагалі на одному боці розвороту зошита — на правому, а лівий бік використовувати як поля для різних доповнень, які вноситимуться в конспект у процесі доопрацьовування.

Можливі й інші варіанти розміщення основного тексту та після лекційних записів. Проте, варто звернути увагу на те, що конспект пови­нен читатись швидко й сприйматись легко. Тому записи треба вести розбірливо, досить великими літерами, але враховувати, що для кращого зорового сприйняття тесту відстань між рядками повинна бути дещо більша, ніж висота самих літер. Звичайно, змінити почерк важко, але впорядкувати його цілком можливо. До речі, робота над почерком є водночас і роботою над своїм характером. Це один із важливих прийомів самовиховання людини, формування її дисциплінованості та волі. Чіткий та акуратний почерк полегшує роботу над конспектом, робить його справжнім помічником студента.

Дата добавления: 2014-01-07