Поняття та предмет кооперативного права

Тема 1.1: Поняття та предмет кооперативного права

Мета лекції:

Навчальна: ознайомити студентів із поняттям та предметом кооперативного права, принципами кооперативного права.

Розвиваюча:

1)прививати любов, зацікавленість до обраної професії юриста;

2)вміння працювати з нормативними актами;

3)формувати у студентів переконання у необхідності теоретичних знань при розв'язанні практичних ситуацій, що складаються в процесі кооперативної діяльності.

Виховна:

1)формувати у студентів навики по вивченню чинної системи законодавства чи актів з питань кооперативної діяльності та вміння використовувати їх в майбутній практичній діяльності;

2)виховання поваги до законодавства України в цілому і зокрема норм, що регулюють кооперативне право.

Сприяти вихованню у студентів таких якостей як: дисциплінованість, відповідальність, справедливість.

Вид заняття: лекція

ПЛАН:

1.Поняття та предмет кооперативного права

2.Співвідношення кооперативного права з іншими галузями права

3.Функції та методи кооперативного права

4.Принципи кооперативного права

Міждисциплінарні зв’язки:

забезпечують: -Адміністративне право;

- Державне будівництво і місцеве самоврядування;

- Історія споживчої кооперації;

- Господарське право.

забезпечується: -Юридична служба у споживчій кооперації

Кваліфікаційні вимоги: формувати у студентів навики по вивченню чинної системи законодавства чи актів з питань кооперативної діяльності та вміння використовувати їх в майбутній практичній діяльності.

Забезпечення: Закон України «Про кооперацію»від 10.07.03 р.,Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17.07.97 р., Закон України "Про споживчу кооперацію" від 10.04.92 р.

Література:

1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996року (з внесеними змінами)

2.Цивільний кодекс України від 16.01.03

3.Закон України «Про кооперацію»від 10.07.03р

4.Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17.07.97

5.Закон України "Про споживчу кооперацію" від 10.04.92

6.Кооперативне право. Підручник для кооперат., сільськогосп., економ., юрид.вищих навч. Закладів і фак.\\За ред..В.І.Семчика.- с. 7 – 37

7.Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. С. 37 – 51

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Суспільне життя в Україні, згідно зі статтею 15 Конституції, ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. З цього випливає, що в нашій державі поряд з громадськими організаціями, правовий статус яких визначається Законом України «Про об'єднання громадян», можуть створюватися і діяти різноманітні кооперативи — організації громадян, які добровільно об'єднались на основі членства для спільного здійснення господарської та іншої діяльності на засадах самоврядування і самофінансування з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

В юридичній літературі висловлювалися пропозиції про відродження кооперативного права, як самостійної галузі в системі права як і науки кооперативного права — в системі правової науки. Були спроби визначити поняття кооперативного права, яке пропонувалось розглядати як сукупність правових норм, якими закріплюються принципи, форми, умови і порядок створення і функціонування кооперативів, їх союзів і об'єднань, регулюються кооперативні (членські, виробничо-господарські, трудові, управлінські та інші внутрішньокооперативні) відносини, відносини кооперативної власності і взаємовідносини кооперативів з державою.

В сукупність кооперативних правових норм входять норми, що встановлені або санкціоновані державою, з тим, щоб підкреслити регулююче значення нормативних актів, прийнятих органами управління кооперативної системи. З врахуванням цього кооперативне право можна розглядати як сукупність правових норм, встановлених або прийнятих органами управління кооперативів та їх об'єднань, санкціонованих державою відносин, які виникають всередині кооперативів, між кооперативами і членами кооперативів, з іншими юридичними особами і громадянами з приводу кооперативної діяльності, передбаченої статутами коопе­ративних організацій.

Основу кооперативного права становлять норми законів України «Про споживчу кооперацію» і «Про сільськогосподарську кооперацію». Незважаючи на те, що головним їх завданням є регулювання суспільних відносин, які виникають в споживчій кооперації і в сільському господарстві, встановлення зовнішніх господарських зв'язків, в них сформульовані кооперативні норми, що притаманні для всіх видів кооперативів. Це норми про кооперативне членство, демократичні принципи управління, функції і повноваження органів управління, формування кооперативного майна і розпорядження ним, створення і ліквідацію кооперативу, про долю майна ліквідованого кооперативу, особливості правового регулювання праці виборних працівників, прийняття на роботу і звільнен­ня з роботи керівників створених ними підприємств і структурних підрозділів. Закони, маючи на меті всебічно врегулювати господарську діяльність кооперативів, разом з тим відтворюють стосовно них принципові положення цивільного, фінансового, земельного, трудового та інших галузей права. Основне їх значення полягає в тому, що вони є свідченням наявності у кооперативному праві своїх специфічних джерел правового регулювання. Ними закріплюються характерні для кооперативного права принципи добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості та ін.

Загальною теорією права вже давно визнано, що галузь права обумовлюється наявністю самостійного предмета правового регулювання і заінтересованістю держави найбільш ефективно врегулювати певну сферу суспільних відносин (предмет). Отже, реально існують всі ці критерії для визнання кооперативного права самостійною галуззю права в системі права України.

Предметом кооперативного права є певна сфера суспільних відносин, притаманних тільки цій галузі права. Цим пояснюється потреба визначення кола і структури суспільних відносин, що регулюються кооперативним правом, їх взаємозв'язків з іншими галузями суспільних відносин, що становлять предмет правового регулювання, державного, цивільного, адміністративного, трудового та інших галузей права.

Предметом кооперативного права є внутрішньокооперативні відносини, засновані на кооперативному членстві, що обумовлює особливості організаційно-управлінських, майнових, трудових та інших правовідносин. На засадах членства будуються перш за все відносини між членами кооперативу і самим кооперативом, між кооперативом та асоціаціями (об'єднаннями) кооперативів.

Друга група відносин, що охоплюється кооперативним правом, — це відносини кооперативної власності як різновиду колективної форми власності. Кожний кооператив є власником належного йому майна, що формується за рахунок грошових і речових внесків його членів, виробленої ними продукції, доходів від її реалізації, надходжень від продажу випущених ним цінних паперів, грошових коштів, одержаних за кредитними договорами від установ банку. Внаслідок цього кооператив та й кожний член кооперативу, який має право на майновий пай, наділяються економічною свободою в господарській діяльності.

Іншими особливостями суспільних відносин, що включаються до предмета кооперативного права, є те, що кооператор, з одного боку, виступає як роботодавець, а з іншого — працівником кооперативу чи спільного підприємства, набуваючи двоякого статусу; власника-господаря і трудівника — учасника виробничих про­цесів, виконавця відповідної трудової функції.

Усі ці групи відносин мають ряд спільних ознак, що відрізняють їх від суміжних адміністративних, цивільних і трудових. Засновуючись і розвиваючись на основі членства, вони виступають як єдиний цілісний комплекс відносин, що включають організаційно-управлінські, майнові, трудові та інші відносини. Ці відносини властиві усім кооперативам, вони виникають між громадянином (членом кооперативу, пайовиком) і кооперативом, а також між кооперативом та асоціацією (об'єднанням) кооперативів.

Кооперативи вважаються створеними і набувають статус юридичної особи з моменту їх державної реєстрації.

Кооперативи наділені спеціальною (статутною) правоздатністю, що відповідає специфіці членських відносин. їх створення не обумовлюється якимось спеціальним дозволом державних органів. Вони організуються за бажанням не менше трьох громадян виключно на добровільних засадах в явочно-реєстраційному порядку. Загальні збори громадян, які вирішили заснувати кооператив, приймають статут, що реєструється виконавчим комітетом відповідної ради.

У статуті визначаються положення про предмет і цілі діяльності, порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права й обов'язки членів кооперативу, його органи управління і контролю, їх компетенція, умови реорганізації й припинення діяльності кооперативу. У статуті містяться також положення, що стосуються майнових і трудових правовідносин. Зокрема, у ньому передбачається порядок утворення майна кооперативу і розподілу доходів (доходу), особливостей прийняття на роботу керівників галузевих підприємств, що мають статус юридичної особи і входять до складу кооперативу (наприклад, споживчого товариства), керівників стру­ктурних підрозділів та ін.

Вивчення предмета кооперативного права неодмінно передбачає потребу з'ясувати саме поняггя «кооперація». У широкому розумінні поняттям кооперації охоплюється будь-яка організована колективна (групова) діяльність. Таке розуміння відображає кооперацію як метод побудови економічної організації. За іншими підходами кооперація розглядається як об'єднання громадян чи громадян і юридичних осіб, покликаних задовольняти економічні, культурні та інші інтереси своїх членів, тобто як соціально-економічна структура. Окремі автори ще на початку XX сторіччя обґрунтовано розглядали кооперацію як добровільну і самоврядну спілку осіб, засновану для досягнення спільних або господарських цілей та побудовану на демократичних і трудових засадах. Такий погляд на кооперацію відображає суть створення і господарської та іншої діяльності усіх кооперативів.

Розкриття змісту внутрішньокооперативних правовідносин пов'язується з поняттям суб'єктів (їх носіїв, учасників) та об'єктів правовідносин.

Суб'єктами кооперативних правовідносин виступають трудові колективи кооперативу, до якого входять як члени кооперативу, так і наймані працівники. У споживчих товариствах, наприклад, одні і ті ж особи можуть бути одночасно членами колективу пайовиків і членами трудового колективу. Цей факт свідчить про спільність суб'єктного складу названих двох колективів, але не про їх організаційну тотожність. Підставою належності громадян до трудового колективу кооперативу виступає трудовий договір, який є правовою формою реалізації конституційного права на працю. Підставою ж належності громадянина до кооперативу як кооперативної організації є факт членства в ньому, що виступає правовою формою реалізації іншого конституційного права громадян: права на об'єднання громадян.

Об'єктами кооперативних правовідносин є господарська та інша діяльність, задля якої їхні суб'єкти вступають у відносини для забезпечення своїх інтересів. Ними є господарська, управлінська та інша діяльність, відносини членства, власності, відносини з громадянами, юридичними особами і державою, що виникають у відповідності з кооперативним законодавством.

Дата добавления: 2014-01-07