Функції та методи кооперативного права

Активна роль права проявляється в його функціях. Під ними розуміють напрями правового впливу на суспільні відносини. У них виражена службова роль та одне з основних завдань права. Соціальним же призначенням права є організація суспільних відносин.

Функції кооперативного права разом з властивими йому методами регулювання суспільних відносин і галузевими принципами визначають соціальне призначення права й показують, яка предметна діяльність, які відносини організуються і регулюються правом. У теорії права найбільш поширеним є поділ функцій права на регулятивні (статична і динамічна) та охороні. В окремих джерелах ці функції доповнюються запобіжно-виховними і запобіжно-стимулюючими.

За допомогою регулятивної функції досягається реалізація конституційного права на об'єднання громадян, забезпечення суб'єктивних прав та обов'язків кооперативів та їх членів у сфері майнових, господарських, організаційно-управлінських і трудових відносин, забезпечується врегулювання нормами кооперативного права відносин власності у кооперативах, створення об'єднань кооперативів (асоціацій, спілок) та їх органів управління, а також забезпечується самостійність економічної і соціальної діяльності кооперативів. Ця функція дозволяє виявити інтегрованість окремих правових інститутів кооперативного права, яка втілюється у спільності принципу самостійного визначення кооперативами напрямів їх виробничо-господарської діяльності. Більшість кооперативно-правових норм виконує регулятивну функцію. Завдяки їм в основному реалізується правосуб'єктність кооперативів.

Охоронна функція в юридичній літературі характеризується як напрям правового впливу, спрямованого на охорону суспільних відносин і витіснення чужих суспільству відносин. Вона поряд з регулятивною функцією дозволяє конкретизовано і детальніше розкрити соціальне призначення кооперативного права, показати його роль стосовно до кооперативних правовідносин. Наявність охоронної функції забезпечує захист порушених суб'єктивних прав кооперативів та їхніх членів.

Запобіжно-виховна функція за своїм призначенням і змістом тісно пов'язана з охоронною, доповнює її. Вона має на меті запобігати правопорушенням, а коли ж їх вчинено, то кооперативи повинні вживати заходів, щоб до правопорушників було застосовано компетентними органами відповідне кримінальне покарання чи адміністративне або дисциплінарне стягнення й покладено на них обов'язок відшкодувати завдані кооперативам збитки.

Суть запобіжно-стимулюючої функції в кооперативному праві полягає в стимулюванні різними правовими засобами бажаної для суспільства і держави правомірної поведінки кооперативів та їхніх членів (пайовиків). Згідно з п. 1 ст. 32 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» держава гарантує дотримання прав і законних інтересів кооперативів (об'єднань) та їх членів, максимально сприяє розвитку і зміцненню господарської самостійності кооперативів.

Наявність свого власного методу є показником самостійності галузі права, а тому галузі права розрізняються між собою не лише за предметом, але й за методом правового регулювання. Отже, кожна галузь права має свій специфічний метод, що являє собою сукупність способів, засобів, за допомогою яких регулюються відповідні суспільні відносини.

Кооперативне право має не тільки самостійний предмет (специфічну сферу суспільних відносин), специфічні джерела (витоки) правого регулювання (закони України «Про споживчу кооперацію» «Про сільськогосподарську кооперацію»), свої специфічні принципи правового регулювання, але й також самобутній метод правового регулювання — метод кооперативної демократії. Окремі автори вважають, що доречно вживати термін «кооперативний або статутний метод правового регулювання», підкреслюючи цим своєрідність поєднання (кооперування) державної правової регламентації основних питань з широкою правотворчістю самих кооперативів через свої статути і вирішення конкретних соціальних та правових питань їх життя. Такі форми і зміст способу (методу) регулювання обґрунтовано розглядають як єдине ціле. Об'єктивно форма правового регулювання, будучи єдиним цілим, стає його методом.

Метод кооперативної демократії в юридичній літературі розглядається ще як метод координації. Його ядром є самоврядування, засноване на кооперативній демократії. Виборність керівників і колегіальність у вирішенні основних питань господарювання значною мірою визначає риси діяльності кооперативів взагалі. Виключна добровільність членства є істотним компонентом методу кооперативного права.

Кооперативні правовідносини у принципі є господарськими, а тому для їх регулювання застосовується також метод автономних рішень суб'єктів таких відносин, що є характерним для господарського права. Його суть полягає в тому, що кооператори уповноважені з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України

Суб'єкти кооперативних відносин, як суб'єкти господарських відносин взагалі, самостійно: а) планують свою господарську діяльність; б) в межах законодавства вільно виражають основні напрями діяльності, обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання сторін.

У кооперативних відносинах проявляються також такі загальні методи: а) імперативні вказівки і б) рекомендації. Метод імперативної вказівки або владних приписів полягає в тому, що компетентні державні органи у законах та інших нормативно-правових актах формулюють обов'язкові для дотримання кооперативами правила з питань безпеки виробництва та праці, пожежної безпеки санітарно-екологічних вимог. З приводу їх дотримання здійснюється державний контроль (п. 8 ст. 17 Закону «Про споживчу кооперацію», п. 2 ст. 32 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію»). В кооперативних організаціях державні органи здійснюють контроль також за витрачанням виділених їм бюджетних коштів.

У кооперативному праві метод рекомендацій проявляється в тому, що держава рекомендує кооперативам запроваджувати відповідні форми організації виробництва і праці, застосовувати прийнятні для них форми оплати праці. Органи управління кооперативів можуть обговорити такі рекомендації й упроваджувати їх в життя, а якщо вони є неприйнятними, то їх з належним обґрунтуванням відхиляють.

Автори, які досліджували проблеми методів правового регулювання, у залежності від питомої ваги групи засобів, що становлять зміст даного методу, розрізняють:

а)метод заборон;

б) метод субординації або владного наказу;

в) диспозитивний метод;

г) договірно-заохочувальний метод;

д) метод рекомендацій.

Специфічним для кооперативів, інших об'єднань громадян є метод делегу­вання функцій і повноважень. Так, у відповідності із ст. 8 Закону «Про споживчу кооперацію», права спілок споживчих товариств делегуються споживчими товариствами, які можуть делегувати спілкам частину своїх прав і повноважень. Конкретний обсяг функцій і повноважень, в тому числі управління, як визначається статутами районних, Кримспоживспілки, обласних спілок і статутом Центральної спілки споживчих товариств («Укоопспілки»).

Дата добавления: 2014-01-07