Поняття „інновація”. Види інновацій

Еволюція економічного розвитку країн.

Тема 3. Інновації та їх роль у розвитку технології

1. Еволюція економічного розвитку країн.

2. Поняття „інновація”. Види інновацій.

3. Інноваційні процеси і їх структура.

4. Мета і принципи державної інноваційної політики.

Революційний розвиток техніки проявляється в технологічних проривах – використанні принципово нових технологій і процесів. Коли революційний розвиток науки збігається в часі з революційним розвитком техніки, йдеться про науково-технічну революцію (НТР).

Процес розвитку НТР у світовій економіці останього століття умовно можно поділити на три етапи.

Перший етап НТР (до 70-х років ХХ ст.) характерний розвитком великих підприємств та установ у наукомістких сферах діяльності, збільшенням обсягів виробництва, залученням до сфери виробництва значних сировинних, матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів.

Другий етап НТР (70-і – 90-і роки ХХ ст.) характерний проявами перевиробництва, кризою і скороченням виробництва великих підприємств, погіршенням стану довкілля,вичерпанням ресурсів енергетичних та промислових потужностей, недостатністю фінансових і трудових ресурсів.

Третій етап НТР (початок 90-х років ХХ ст.) започаткував перехід до інноваційної моделі економічного розвитку. Інноваційна модель розвитку економіки обомувлює розробку та використання нової техніки і принципово нових енергоресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій, нових економічних та організаційних форм господарювання.

Поняття „інновація” визначено Законом України „Про інноваційну діядьність”.

Цей закон визначає правові, економічні та організаційні заходи державного регулювання інноваційної діяльності в Україні.

Відповідно до закону:

Інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

При розгляді цього питання необхідно зупинитися на розгляді основних термінів та визначень: інноваційна діяльність, інноваційний продукт, інноваційний проект.

§ Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

§ Інноваційний продукт – це результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим законом.

§ Інноваційна продукція – це нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим законом.

§ Інноваційний проект – це комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів щодо створення.

§ Пріоритетний інноваційний проект – це інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямків діяльності.

Підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг, називається інноваційним підприємством (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо).

Під інноваційною інфраструктурою розуміють сукупність підприємств, установ, об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, а також організацій, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комуникативні, юридичні, освітні).

Об’єктами інноваційної діяльності є:

§ інноваційні програми і проекти;

§ нові знання та інтелектуальні продукти;

§ виробниче обладнання та процеси;

§ інфраструктура виробництва та підприємництво;

§ організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

§ сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

§ товарна продукція;

§ механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Для систематизації інноваційної діяльності в Україні запропоновано класифікацію інновацій по таких видах:

§ за направленістю – продуктові, технологічні, організаційно-управлінські та інфраструктурні;

§ за значимістю – базові, покращуючі;

§ за сферами застосування – локальні (місцеві, галузеві), регіональні, державні, міжнародні.

Класифікацію інновацій по видах показано на рис. 3.1.

Продуктові (товарні) інновації – мають місце у випадках технологічного вдосконалення продукції (принципово нові вироби, вдосконалені вироби або вироби, створені на нових чи значно вдосконалених методах виробництва).

Технологічні інновації – мають місце у випадках повної зміни технології виробництва продукції (нові технології, матеріали, обладнання, джерела енергії).

Організаційно-управлінські інновації – це такі процеси, при застосуванні яких створюють (використовують) нові методи організації і управління виробництвом.

Інфраструктурні інновації можуть бути застосовані у всіх трьох попередніх видах. Навчання керівників методам роботи в умовах ринкової економіки є прикладом інфраструктурної організаційно-управлінської інновації.

До базових інновацій відносять такі, що носять радикальний характер по отриманню і застосуванню принципово нових рішень, методів, технологій, продукції. Прикладом є створення і введення в дію сучасних електронних систем зв’язку з використанням міжнародних мереж ІНТЕРНЕТ та супутникового зв’язку.

Покращуючі інновації є комплексним процесом вдосконалення нової ідеї (методу, технології, процесу), який дає змогу отримати принципово нові якості предмета інновації, забезпечує вимоги ринку та отримання прибутку.

Локальні (місцеві, галузеві) інновації – фінансуються і діють в локальній сфері діяльності підприємства.

Регіональні інновації – фінансуються і діють в окремих регіонах держави.

Державні інновації – фінансуються і діють на її території.

Міжнародні інновації – фінансуються міжнародними організаціями і діють в межах, зазначених міжнародними угодами.

Дата добавления: 2014-01-07