Принципи тренінгу

Принципи тренінгової роботи не відрізняються від мораль­них принципів психологічної допомоги взагалі. Вони базують­ся на гуманістично спрямованому та демократичному підході К. Роджерса, але їх застосування саме в роботі групи може спричинити як технічні, так і міжособистісні проблеми. Зупи­німося докладніше на кожному з принципів.

Добровільність. Учасники тренінгової групи та її ведучий беруть участь у роботі групи свідомо та з власної волі. Для ба­гатьох психологів-тренерів на сучасному етапі це радше мрія, аніж реальний принцип. Інколи його порушують щодо тренера: "Ви — шкільний психолог і зобов'язані провести тренінг з про­філактики правопорушень!", "Ви — психолог нашого підпри­ємства — негайно зробіть щось для мотивації праці". Але час­тіше проблеми, пов'язані з дотриманням цього принципу, виникають в учасників: адміністрація підприємства змушує їх прийти на тренінг (часто у свій вільний час) та набувати яки­хось умінь, що здаються керівникові корисними. Зрозуміло, що в таких випадках не лише порушується принцип добровіль­ності, а й ефективність тренінгу стає неприпустимо низькою. Тому, складаючи угоди із замовниками, слід врахувати практи­чні способи реалізації зазначеного принципу.

Рівноправність. Усі учасники тренінгу мають однакові пра­ва й обов'язки. Проблеми з дотриманням цього принципу ви­никають у корпоративних тренінгах, коли учасники мають різ­ний професійний статус і переносять цю систему стосунків у межі тренінгу. У групах особистісного зростання також вини­кає неформальна структура, яка порушує початкову рівноправ­ність. Профілактикою подібних проблем може стати підбір од­норідної групи й рефлексія того, як розподіл ролей впливає на рівноправність. Окрема проблема — нерівність учасників у разі роботи в системі "акваріум": частина групи бере активну участь у роботі групи, частина — займає позицію спостерігача. Важли­во, щоб вибір власної позиції був свідомим і добровільним.

Активність відрізняє тренінгову роботу від інших форм навчання, зокрема лекції. Тренер має створювати відповідні умо­ви для прояву активності групи, а учасники — спрямовувати власні зусилля на отримання практичного, емоційно-чуттєвого досвіду. Активність групи залежить від кількох факторів: рів­ня зацікавленості проблемою, рівня обізнаності, досвіду тренін-гової роботи, стосунків у групі та між групою та ведучим. Ак­тивність групи має природні коливання протягом дня.

Дослідницька позиція тісно пов'язана з принципом актив­ності. Вона зумовлює відкритість до нового досвіду, здатність і прагнення активно спостерігати за власними особистісними змі­нами. Щоб учасники могли дотримуватися такої позиції, тренер не повинен давати будь-яких оцінок; слід створити атмосферу поваги учасників до розбіжностей у сприйманні світу.

Конфіденційність — принцип індивідуальної психотерапії. Він спричинює великі проблеми в тренінговій роботі. Насампе­ред тренер не має реальної можливості забезпечити дотримання цієї норми у спілкуванні учасників поза групою. Крім того, важко визначити, яка саме інформація, що сприймається під час тренінгу, має конфіденційний характер: тренер має писати звіт, учасники — упроваджувати отримані навички; спілкуван­ня часто не закінчується на тренінгу, а продовжується на робо­ті... У нашій практиці стало нормою використовувати інше ім'я під час збірних тренінгів, а також домовлятися щодо кон­фіденційності будь-якого чужого досвіду, отриманого під час тренінгу.

Багато принципів організації індивідуальної та групової ко­рекції не нові. Різні автори успішно застосовували їх під час створення й ведення своїх тренінгових груп (для практичної реалізації вищезгаданих принципів). Сформулюємо їх так, як вони постали для нас і наших клієнтів.

Глобальні завдання будь-якої тренінгової групи:

1) усвідомлення індивідуальної структури норм і переко­нань;

2) спостереження впливу певної індивідуальної структури на взаємодію з суспільством;

3) розширення та трансформація системи переконань для підвищення адаптивних можливостей;

4) розкриття творчих можливостей особистості й визначен­ня переважного контексту творчого самовираження;

5) тренування навичок нової поведінки та спостереження за змінами своїх реакцій і реакцій оточення.

Технічні заходи, застосовувані до групи:

1) запровадження "семінарського імені";

2) звернення до тренера й інших учасників групи на "ти";

3) створення своєрідної субкультури групи з власними тра­диціями, правилами, термінами, відмінними від загально­прийнятих;

4) тривалість роботи групи 4-8 годин на день із "домашні­ми завданнями";

5) чисельність групи в межах "малих груп" — 4-12 учас­ників.

Унаслідок цього учасники групи виявляються "відділеними" від усвідомлених стереотипів "правильної поведінки". Таке від­ділення потрібне для створення атмосфери творчого пошуку та гри, певного вікового регресу в учасників. У групі середовище має сприяти відкритому емоційному самовираженню всіх учас­ників у поєднанні з процесом усвідомлення стимулів, що зумо­вили ті чи інші емоційні реакції. Практично в усіх групах за­проваджують певні правила поведінки протягом перебування на тренінгу. Ці правила складають водночас традицію та досить живу систему, яка розвивається. Ми наводимо загальні прави­ла, що склалися на тренінгах:

1) користуватися тільки "семінарським іменем";

2) якщо виникають ускладнення, звертатися до тренера;

3) якщо партнер або тренер пропонує зробити щось неприй­нятне чи спричинює неприйнятну емоційну реакцію, мож­на сказати: "Стоп!" — і вийти з вправи;

4) якщо для того щоб краще усвідомити свої реакції потріб­на допомога партнерів або тренера, звертатися по допомогу;

5) будь-яка поведінка не може бути поганою чи хорошою, а може тільки зумовити будь-який результат.

Природно, що на кожному конкретному тренінгу ці правила доповнюються, модифікуються. Так, на деяких тренінгах вво­дять спеціальний значок — "Потренуйте, будь ласка!", і людина, яка за власним вибором одягла його, не може користуватися правом "Стоп!" і приймає всі реакції на свою поведінку з бо­ку групи. На тренінгах з нейролінгвістичного програмування (НЛП) використовуються додаткові переконання НЛП, під час застосування ігрових технік існують певні правила кожної гри тощо. На кількох тренінгах склалося правило "місця для реа­гування": якщо учасник відчуває емоційну реакцію, яку він вва­жає за потрібне прожити (істерику, агресію тощо), а група в цей час зайнята чимось іншим, він віддаляється в спеціально визна­чений простір — "місце для реагування" (сам або попросивши будь-кого допомогти йому) і проживає цю реакцію там, не зава­жаючи іншій частині групи.

Інформацію, яка необхідна для формування знань-вмінь, що забезпечують досягнення мети заняття, можна знайти у джерелах:

1. Большаков В. Ю. Психотренинг / Социодинамика, упражне-
ния, игрь. — СПб.: Социально-психологический центр,1996.

2. Асмолов А. Г. Психология личности. — М.: Изд-во МГУ,1990.

3. Гиппиус С. В. Гимнастика чувств. Тренинг творческой пси-хотерапии.

— М.: Медицина, 1967.

4. Кроль Л., Михайлова Е. Тренинг о тренинге. — М.: Класс, 2002.

5. Лойшен Ш. Психологический тренинг учений. Школа Сатир. С-П., Питер, 2000.

ТЕМА: Психологічний зміст взаємодії в тренінговій групі.

Дата добавления: 2014-01-07