Тема. Основи теорії держави і права

Лекція 1

Інтерполяція сплайнами

Означення.

Для того, щоб побудувати на якийсь інтерполяційний многочлен, цей проміжок розбивають на частинні відрізки і функцію на кожномуз відрізків записують многочленом не високого порядку.

Означення.

Сплайном називають кусково поліноміальну функцію, яка визначається на, яка має на цьому проміжку деяке визначене число неперервних похідних.

Означення.

Сплайном порядку з дефектом ладкості на називається функція, яка на кожному із проміжків є многочленом степеня не вищого ніж:

(1)

Цей поліном повинен задовольняти умові неперервних похідних до порядку:

(2)

Обов’язкова умова інтерполяційної функції:

, (3)

Побудуємо сплайн 1-го порядку:

(4)

Необхідно, щоб виконувалась умова близькості функції до сплайна

,

Для відшукання невідомих коефіцієнтів на проміжку розв’язується система:

Найбільше вживані є сплакни при.

+

План.

1. Поняття, ознаки та функції держави. Теорії походження держави та права.

2. Форма держави.

3. Право як особливий вид соціальних норм.

1. Поняття, ознаки та функції держави. Теорії походження держави та права. Римський оратор, філософ і політичний діяч Марк Тулій Цицерон свого часу запитував і тут же відповідав: «Так що ж таке держава як не загальний правопорядок?».

Держава – це політико-територіальна організація суспільства, що забезпечує його єдність та цілісність, здійснює за допомогою державного механізму управління суспільними справами, має спеціальний апарат управління та примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими.

Як і будь-яке соціальне явище, держава має свої специфічні ознаки:

- наявність особливої публічної влади, відокремленої від решти суспільства, тобто наявність системи органів впровадження влади – так званого державного апарату;

- суверенітет влади, тобто її верховенство, єдність, неподільність, загальність;

- наявність території. Територія держави – відокремлена кордонами частина земної кулі, населення якої поділяється за адміністративно-територіальним принципом, а не за родовим, племінним чи за іншими ознаками кровної спорідненості.

До території України також належить квазітериторія – територія дипломатичних представництв і посольств України за кордоном; трубопроводи (газо- та нафтопроводи, що проходять по території іноземних держав; повітряний стовп (простір) заввишки 100-110 км над рівнем моря, територіальне море завдовжки 12 морських миль;

- наявність обов'язкових правил поведінки, що встановлюються і охороняються державою (правові норми);

- система податків, що встановлюються державою для утримання державного апарату;

- державна атрибутика. Для будь-якої держави характерно наявність грошової одиниці, державної мови, державних символів – гербу, гімну, прапору. Держава має столицю і є суб'єктом міжнародних відносин.

Функції держави – основні напрямки діяльності держави, що характеризують її призначення в суспільстві, іншими словами які завдання виконує держава.

Основним критерієм класифікації функцій є їх територіальна спрямованість. За цією ознакою функції держави поділяють на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні функції держави – такі основні напрями діяльності держави, які характеризують її внутрішню політику і діяльність.

Внутрішні – охорона існуючих форм власності, забезпечення правопорядку, охорона природи і навколишнього середовища, економічна, соціально-культурна і т.д.

Зовнішні функції - такі основні напрями діяльності держави, які забезпечують здійснення зовнішньої політики. Це є: участь у міжнародному співробітництві, у розв'язанні загальнолюдських проблем, встановлення дипломатичних відносин з іноземними державами, забезпечення обороноздатності держави від зовнішнього нападу і т.д.

Питання про те як і коли з'явилися держава і право на сьогодні залишаються дискусійними. А тому існують різні точки зору на їх походження.

Основні теорії походження держави і права:

А) теологічна (релігійна) теорія є однією із стародавніх. Її прихильники вважають, що держава вічно існує в силу божественної волі, а тому кожен зобов'язаний підкорятися цій волі. Творець всього сущого на землі, в тому числі і держави, - Бог. Представники цієї теорії, пояснюючи виникнення держави, спираються на Біблію (Старий Заповіт), де йдеться про виникнення держави у Стародавньому Ізраїлі;

Б) патріархальна теорія. У витоків вказаної теорії стояв Арістотель, який вважав, що держава є природною формою людського життя, що поза державою спілкування людей з собі подібними є неможливе. Як соціальні істоти люди прагнуть до об'єднання, до створення патріархальної сім'ї. Збільшення числа цих сімей та їх об'єднання призводять до створення держави. Державна влада розглядається як продовження і розвиток батьківської (патріархальної влади);

В) договірна теорія пояснює виникнення держави на основі добровільного договору (згоди) про те, що одні будуть управляти, а інші - виконувати їх управлінські рішення;

Г) теорія насильства. Її основоположники (Гумплович, Каутський, Дюрінг) спирались на відомі історичні факти – виникнення германських та венгерських держав. Ця теорія пояснює виникнення держави як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим;

Д) марксистська теорія найбільш повно викладена в роботі Ф. Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності та держави», пов'язує виникнення держави з приватною власністю і розколом суспільства на класи. Сутність теорії викладена в наступній формулі: «Держава є продуктом і проявом непримиренних класових протиріч».

2. Форма держави. Сутність тієї чи іншої держави виявляється у її формах. Цю сутність утворюють форми правління, форми національно-державного устрою та політичний (державний) режим. Форма держави вказує на зміст організації державної влади в країні, методи управління суспільством.

Форма державного правління – така організація верховної влади, котра вказує на структуру вищих органів державної влади, порядок їх створення, принципи взаємодії з іншими органами влади, з політичними партіями.

За формою правління всі держави поділяють на: республіки і монархії.

Республіка – така форма правління, де верховна влада в державі належить колегіальним виборним органам і здійснюється ними. Характерні риси – можливість участі громадян в управлінні справами держави, виборність органів державної влади, розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову тощо. Республіки зародились ще в давні часи. Так, статус республіки мало стародавнє місто Афіни, в середні віки такий статус мали міста – Генуя, Венеція, Новгород. В українській історії Запорізька Січ також була республікою.

Види республік:

президентська – глава держави (президент) є одночасно і главою уряду (США, Мексика);

парламентська – глава держави (президент) не втручається у формування складу уряду та його політики (Італія, Німеччина, Австрія);

змішана поєднує елементи президентської та парламентської республік - глава держави (президент) пропонує склад та голову уряду парламенту, який і повинен їх затвердити (Франція, Фінляндія, Україна).

Монархія характеризується тим, що влада монарха оголошується священною, а його правління є безстроковим.

Види монархій:

- абсолютна. Монарх є вищим органом держави, він здійснює законодавчу функцію, керує органами виконавчої влади та контролює правосуддя (Саудівська Аравія);

- парламентська (конституційна). Вища державна влада розосереджена між монархом та іншими органами – влада монарха обмежена конституцією, парламентом і незалежним судом (Великобританія, Швеція, Японія)

Форма державного устрою – національно-територіальна й адміністративно-територіальна організація державної влади.

Основними формами державного устрою є унітарна (проста) держава, федерація та конфедерація.

Унітарна держава – цілісна централізована держава, адміністративно-територіальна одиниці якої (області, провінції, округи і т.д.) не мають статусу державних утворень і не наділені суверенними правами, хоча і можуть мати свою певну автономію. Характерні риси – єдина податкова політика, єдине громадянство, єдина конституція, система законодавства (Франція, Україна, Туреччина). Унітарна форма державного устрою достатньо надійно забезпечує державну єдність.

Федерація – складна союзна держава, частини якої (республіки, штати, землі, кантони і т.д.) є самостійними державами або державними утвореннями, що мають свій суверенітет. Ці держави та державні утворення називаються суб'єктами федерації. Характерні риси федерації – територія федерації складається з території її суб'єктів, компетенція федерації та її суб'єктів визначається федеративною конституцією, парламент двопалатний (США, РФ, Канада).

Конфедерація – союз суверенних держав, що об'єдналися для досягнення певних цілей (військових, економічних і т.д.). Союзні органи лише координують діяльність держав – членів конфедерації і лише по тим питанням, для вирішення яких вони об'єдналися. Характерні риси конфедерації – відсутність єдиної території, єдиного законодавства та громадянства, формування бюджету відбувається на добровільних умовах, існує право вільного виходу зі складу конфедерації.

Історичний досвід показує, що конфедеративні об'єднання мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються або перетворюються у федерації (штати Північної Америки з 1776 по 1787 р.р. були об'єднані у конфедерацію, що диктувалося інтересами боротьби проти британської влади. Конфедерація стала щаблем на шляху створення федеративної держави – США; створена в 1952 р. конфедерація Єгипту та Сирії - Об'єднана Арабська Республіка – розпалася). На сьогодні статус конфедерації має Швейцарія.

Політичний (державний) режим – елемент форми держави, що визначає методи та прийоми здійснення політичної влади у державі. Розрізняють демократичний та недемократичний політичні режими.

Характерні риси демократії – періодичне проведення виборів вищих і місцевих представницьких органів, плюралізм в політичній, економічній, ідеологічній, духовній сферах суспільного життя, рівноправність людей, демократизм правосуддя, пріоритет методів переконання над методами примусу.

Недемократичним є тоталітарний, фашистський, авторитарний режими, коли влада переходить в руки реакційних сил, здійснюється диктаторськими, насильницькими методами. Права і свободи людини і громадянина нічим і ніким не захищаються, в суспільстві панує безлад і беззаконня.

3. Право як особливий вид соціальних норм. Соціальні норми – загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об'єктивними закономірностями, є результатом свідомо-вольової діяльності суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Залежно від способу утворення соціальні норми є:

- моральні;

- корпоративні;

- звичаї і традиції;

- правові (юридичні).

Моральні норми – правила поведінки, що ґрунтуються на моральних поглядах на добро і зло, справедливе і несправедливе, гуманне й антигуманне, і забезпечуються силою громадської думки.

Корпоративні норми – правила поведінки, що складаються в певних соціальних групах, і відповідно до яких слід поводитися так, а не інакше.

Звичаї і традиції – певні правила поведінки, які історично склалися на певній території і увійшли в звичку людей.

Правові (юридичні) норми - загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, що встановлені державою, охороняються, захищаються, гарантуються нею, вони визначені в нормативно-правових актах.

Таким чином, серед всіх соціальних норм, правові норми посідають перше місце з точки зору обов'язковості їх дотримання.

Отже, право – система загальнообов'язкових, формально визначених правил (норм) поведінки, що відображають державну волю, встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин, гарантуються і оберігаються державою з метою регулювання суспільних відносин.

Це визначення права в об'єктивному розумінні, ще право розглядається в суб'єктивному розумінні як права і свободи людини і громадянина, і право як навчальна дисципліна (правознавство).

Дата добавления: 2014-01-07