Загальна характеристика категорий (поняття) БЖД

Явища які відбуваються в середовищі життєдіяльності людини мають визначені природні, техногенні та соціальні якості.

На приклад: «Землетрус» - природне явище.

Його властивості:

1) це коливання земної поверхні;

2) має певний епіцентр;

3) має певну амплітуду та ін..

Ці властивості природного явища нескінченно різноманітні та знаходяться у незмінному руху.

Приклад: - «землетрус який відбувся в океані» - одні якісні властивості;

- «землетрус який відбувся у горах»;

- «землетрус який відбувся у місці» та ін..

Конкретний стан цього природного явища, це решта якісних властивостей.

Всі властивості рухомі та стають самими різними кольорами «цілого», самого природного явища у цілому.

Ця єдність і велика кількість, постійність та рухомість аби якого явища середовища життєдіяльності людини у його конкретному стані відбивається у відповідних категоріях, поняттях і законах безпеки життєдіяльності людини.

Для опису конкретного стану будь якого природного, техногенного чи соціального середовища потрібна уся система знань, як відносно явищ кожного середовища, так й специфіки явищ у сукупності середовищ.

Зміст об’єкта і предмета усякої науки отримує розгорнуте відображення в системі категорій, поняттях та законів даний науки. Вони створюють теоретичну основу всього об’єму знань науки та виявляються потрібним інвентарем для пізнання, аналізу та оцінці конкретного об’єкта дослідження.

Тому можна зробити висновок:

В пізнанні будь - якого природного, техногенного та соціального явищ в безпеці життєдіяльності потрібно врахувати два взаємопов’язаних моменту:

1. Визначення особливості, конкретності природних, техногенних та соціальних явищ, які вивчаються.

2. Виділення суттєвих рис природного, техногенного та соціального явища, пов’язаних з проявленням статистичних закономірностей розподілення ознак, загальних для даного класу природних, техногенних та соціальних явищ, котрі виявляють себе в певних умовах і дають підставу робити висновки об закономірному характеру розвитку, функціонуванню і структури як даного природного, техногенного та соціального явища, так і всього класу споріднених явищ.

Тут можливо застосувати теорію імовірності, природничі закони та закони величезних чисел.

Ніж вище можливість виявлення якоїсь ознаки, тим достовірніше і більш обґрунтоване наше міркування об якомусь конкретному природному, техногенному чи соціальному явищу та їх якісних і кількісних властивостей.

Тому система категорій і законів безпеки життєдіяльності буде тім конструктивніше та ефективніше якщо вона враховує ці два моменту пізнання безпеки життєдіяльності.

Таким чином, категорії, поняття кожної науки відображають перш за все якість об’єктивної дійсності, котра виявляється об’єктом даної науки. Специфіка об’єкта і предмета науки визначає специфіку категорій (поняття) даної науки.

Категорійний або понятійний апарат – це один з головніших питань для усякій науки. Якраз в цьому концентрується виробіток публічного знання. То на скільки розроблене категорійний апарат характеризує рівень пізнання у тій чи інший науки. И навпаки – поглиблення пізнаній в науки збагачує категорії та поняття.

Ядро усякий науки складають її закони.

Закон – це значимий зв’язок або суттєве відношення, яке володіє загальністю, необхідністю та повторністю при даних умовах.

Ядро всякой науки составляют её законы.

Закон – это значимая связь либо существенное отношение, владеющее всеобщностью, необходимостью и повторяемостью при данных условиях.

Вивчити закони та закономірності - означає установити значні та потрібні зв’язки між різними елементами складових безпеки життєдіяльності.

1. Закони та їх зміст

Зміст законів викладаєтеся в скороченому вигляді аксіом-прислів'їв, що сформульовані Б. Коммонером (1974 p.). Дані закони, були сформу­льовані для екології, але досить чітко відображають основні закономірно­сті розвитку небезпек в системі "людина — життєве середовище", яка є предметом вивчення БЖД. В табл. 1.1 показано зміст "законів" Б. Коммо­нера і відповідних до них наукових постулатів, що прийняті за змістом в широкому розумінні.

Таблиця 1.1

Співвідношення "законів" Коммонера з відповідними законами, що прийняті за змістом широкої інтерпретації

"Закони" Коммонера	Інтерпретація "законів" Коммонера
1. "Все пов'язано між собою"	Закон внутрішньої динамічної рівноваги
2."Все повинно кудись дітися"	1. Закон внутрішньої динамічної рівноваги 2. Перший наслідок закону розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища 3. Перший закон термодинаміки 4. Закони збереження енергії і маси
3. "Природа знає, що краще"	1. Принцип неповноти інформації. 2. Правило нелінійних взаємодій
4. "Ніщо не дасться задарма"	1. Четвертий наслідок закону внутрішньої динамі­чної рівноваги 2. Закон константності В.І Вернадського 3. Закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища

Перший "закон" Коммонера звертає увагу на загальний зв'язок процесів і явищ у природі і близький за змістом до закону внутрішньої динамічної рівноваги: зміна одного з показників системи викликає функ­ціонально-структурні кількісні і якісні зміни, при цьому сама система збе­рігає загальну суму матеріально-енергетичних якостей.

Другий "закон" близький до вище розглянутого, а також до закону розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища, осо­бливо його першого наслідку.

Третій "закон" говорить що, поки що немає абсолютно достовірної інформації про механізми і функції природи, і ми, подібно людині, незна­йомій з пристроєм годинника, але бажаючій його полагодити, легко шко­димо природним системам, намагаючись їх поліпшити. Він призиває до граничної обережності. Ілюстрацією цього закону може служити те, що один лише математичний розрахунок параметрів біосфери вимагає безмі­рно більшого часу, чим весь період існування нашої планети як твердого тіла. (Потенційно здійсненна розмаїтість природи оцінюється числами з порядком від 10¹⁰⁰⁰ до 10⁵⁰. При швидкодії ЕОМ - 10¹⁰ операцій за секунду і роботі неймовірного числа (10) машин операція обчислення простої за­дачі складе 10³⁰ с, чи 3*10²¹ років, що майже в 10¹² разів довше існування життя на Землі). Природа таки "знає" краще за нас.

Четвертий "закон" знову стосується тих проблем, що узагальню­ють закон внутрішньої динамічної рівноваги і закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища. Коммонер так роз'яснює цей закон: "...глобальна екосистема (життєве середовище) являє собою єдине ціле, у рамках якого нічого не може бути вигране чи загублене. Во­на не може бути об'єктом загального поліпшення: усе, що було взято з неї людською працею, повинно бути відшкодовано. Платежу по цьому вексе­лю не можна уникнути: він може бути тільки відстрочений".

Далі приведемо пояснення "законів" Коммонера загальновідомими науковими постулатами.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги - речовина, енергія та ін­формація в системі "людина - життєве середовище" взаємопов'язані на­стільки, що будь-яка зміна одного з цих показників супроводжується фу­нкціонально-структурними, якісними і кількісними змінами інших, збері­гаючи загальну суму матеріально-енергетичних, інформаційних і динаміч­них якостей системи, де мають місце ці зміни, або змінами в їх ієрархії.

Емпіричні наслідки закону:

1. Будь-яка зміна середовища (речовини, енергії, інформації, дина­мічних якостей систем) неминуче призведе до розвитку реакцій, ланцюгових за формою, які розвиваються вбік нейтралізації цієї зміни або форму­вання нових систем, утворення яких при значних змінах середовища може прийняти незворотний характер.

2. Принцип Ле-Шательє.

3. Правило нелінійних впливів.

Примітка. Закон внутрішньої динамічної рівноваги - одне з вузло­вих положень у природокористуванні. Доки зміни середовища слабкі, а їх розташування обмежене відносно невеликою площею, то вони або локалі­зуються, або "згасають" у ланцюзі ієрархії екосистем. Але як тільки зміни досягають суттєвих значень для великих екосистем, наприклад, відбува­ються в масштабах басейнів великих річок, чи в розмірах, обмежених пра­вилами одного чи десяти відсотків, вони призводять до суттєвих змін у цих великих природних утвореннях, а через них, відповідно до наслідку 2 з вищезгаданого закону і у всієї біосфери. Відносно незворотні зміни в природі (3-й наслідок цього ж закону) кінець кінцем можуть бути нейтра­лізовані значними витратами з соціально-економічної точки зору.

Зсув динамічної рівноваги стану природних систем за допомогою значних вкладень енергії (наприклад, шляхом оранки та ін. агротехнічних прийомів) порушує співвідношення екологічних компонентів, досягаючи збільшення корисної продукції (врожаю) чи стану середовища, сприятли­вого для життя і діяльності людини. Коли ці зсуви "згасають" в ієрархії природних систем і не викликають термодинамічного розладу у цієї при­родної системи, то такий стан вважається нешкідливим. Однак, залишкове вкладення енергії і матеріально-енергетичний розлад, що виникає як ре­зультат, призводять до зниження природно-ресурсного потенціалу аж до спустошення території.

Закон константност і (В.І. Вернадського) - кількість живої речо­вини біосфери (для певного геологічного періоду) є незмінною (констан­тою).

Закон константності щільно пов'язаний із законом внутрішньої динамічної рівноваги, є його кількісним виразом для масштабів всієї біо­сфери. Відповідно до законів константи, будь-яка зміна кількості живої речовини в одному з регіонів біосфери неминуче тягне за собою таку ж за його розміром зміну в іншому любому регіоні, але зі зворотним зна­ком. Полярні зміни можуть бути використані в процесах управління природою, однак слід враховувати, що не завжди має місце адекватна заміна. Як правило високорозвинені види і екосистеми витискаються ін­шими, що стоять на відносному еволюційне більш низькому рівні, великі організми — меншими, а корисні для людини форми - менш корисними, нейтральними чи навіть негативними.

Наслідком закону константи є неможливість безмежного росту на­селення Землі.

Закон розвитку природної системи за рахунок навколишнього середовища - будь-яка система може розвиватися тільки за рахунок вико­ристання матеріально - енергетичних та інформаційних можливостей на­вколишнього середовища.

Закон є наслідком основ термодинаміки.

Основні наслідки:

1. Абсолютно безвідходного виробництва не існує (бо це рівнознач­но створенню вічного двигуна).

2. Будь-яка більш високоорганізована біотична система (наприклад, вид тварин), використовуючи і змінюючи середовище, створює потенці­йну загрозу для більш низькоорганізованих систем (людина вже знищила тисячі видів тварин і продовжує робити це далі).

3. Біосфера Землі як система розвивається за рахунок ресурсів пла­нети, але опосередковано за рахунок і під впливом космічних систем (перш за все Сонця).

Примітки. Відповідно до першого наслідку, щоб вижити, людство повинно розраховувати тільки на виробництво з малими відходами. Тому перший етап сучасної технології - мала ресурсомісткість. Другим етапом буде утворення циклічного виробництва (відходи одних підприємств мо­жуть стати сировиною для інших). Третім - організація розумного депо­нування (захоронення) неминучих залишків і нейтралізація енергетичних відходів. Всі три етапи можуть бути одночасними. Уявлення, що біосфера працює за принципами безвідходності, помилкове, тому що в ній завжди накопичуються речовини, які вибувають з екологічного обігу і формують "мертві" осадові породи (наприклад, радіоактивні відходи атомних елект­ростанцій).

Відповідно до другого наслідку цього закону - вплив людини на при­роду потребує заходів з нейтралізації цих впливів, тому що вони можуть стати руйнівними і, згідно з правилом співвідношення умов середовища і генетичної визначеності організму, загрожує і самій людині. В зв'язку з цим охо­рона природи - одна з обов'яз­кових складових соціально-економічного розвитку високорозвиненого суспільства.

Третій наслідок закону має особливе значення для довго­строкового прогнозування. Воно повинно враховуватися при розгляді всіх процесів, які реалізуються на Землі. Однак, космічний вплив коригується земними процесами і встановлення прямих зв'язків має стохастичний ха­рактер (наприклад, в роки сонячної активності не обов'язково проявля­ються всі явища, що спостерігалися 11 років до того - просто існує велика ймовірність їх повторення).

2. Аксіоми та їх зміст

Аксіома 1. (про потенційність небезпеки). Все, що оточує людину (матерія, процеси, інформація) є для неї потенційно небезпечним.

Потенційна небезпека являється універсальною властивістю взаємо­дії людини із середовищем існування та його компонентами. Дана аксіома має виняткове методологічне й пізнавальне значення. З неї випливає ви­сновок про те, що, незважаючи на захисні заходи, завжди зберігається де­який надлишковий ризик.

Аксіома 2. Небезпеки діють у просторі і часі.

Небезпека проявляється у вигляді потоків речовини, енергії або ін­формації. Вона може впливати на людину тільки у тому разі, коли її прос­торово-часові характеристики співпадають з аналогічними характеристи­ками людини. Автомобіль, що їде по дорозі А не може бути небезпечним для пішохода, який переходить дорогу Б. В цьому випадку сфера дії не­безпеки (дорога А) не співпадає із зоною діяльності (перехід дороги Б) людини. Також даний автомобіль не може бути небезпечним для пішохода і у випадку, якщо він перетне місце переходу раніше або пізніше часу, ко­ли відбувалася діяльність людини. Небезпеки, що в даній ситуації ніяк не загрожують людині є пасивними.

Розглянемо графічне відтворення можливих ситуацій взаємного роз­міщення небезпеки і людини в просторі і часі (рис. 1.1). Введемо наступні поняття:

Гомосфера - простір (робоча зона), де знаходиться людина в процесі розглянутої діяльності.

Ноксосфера - простір, у якому постійно існують чи періодично ви­никають небезпеки.

У випадку а) ступінь небезпечності ситуації визначається збігом у ча­сі гомосфери і ноксосфери. Такі випадки виникають, коли поява людини в небезпечній зоні і тривалість дії небезпеки характеризуються непостійніс­тю і є найбільш типовими для процесів життєдіяльності. Ймовірність ураження залежить від синхронності дії небезпеки і діяльності людини. Віро­гідність реалізації небезпеки пропорційна площі перетину кіл (зафарбова­но чорним), які символізують тривалість дії небезпеки і діяльності людини. Основною ознакою ситуації є ймовірність реалізації небезпеки.

У випадку б) гомосфера і ноксосфера розведені у просторі, хоча від­буваються в один і той же час. Це означає, що людина знаходиться на до­статній відстані від джерела небезпеки. Прикладом такої ситуації може бути дистанційне керування процесами і обмеження доступу в небезпечну зону,

Основна ознака ситуації - дистанція.

У випадку в) людина знаходиться в зоні дії небезпеки, яка в даний момент є пасивною. Стан безпеки визначається тривалістю пасивного періоду (до моменту переходу в активний стан) і є характерним для раптових непередбачуваних ситуацій. Його основною ознакою є очікування або несподіванка.

Випадок г) характеризують крайні обставини, коли людина повсякчасно знаходиться в зоні ноксосфери. Ймовірність ураження в цьо­му випадку максимальна. Основна ознака ситуації ураження або мініма­льна безпека (максимальна небезпека).

Випадок д) ілюструє ситуацію використання засобів захисту. Зрозу­міло, що їх використання можливе і у випадку а). Ймовірність реалізації небезпеки при використанні засобів захисту залежить від їх надійності і достатності. Ознакою ситуації є захист або обмеження небезпеки.

З позицій безпеки сполучення гомосфери і ноксосфери неприпусти­мо, її забезпечення досягається 4 методами:

Метод А полягає в просторовому і (або) часовому розділенні гомо­сфери і ноксосфери. Це досягається засобами дистанційного керування, автоматизації, роботизації, планування і організації процесів.

Метод Б полягає в нормалізації ноксосфери шляхом виключення не­безпек. Це сукупність заходів, що захищають людину від шуму, газу, пи­лу, випромінювань, небезпеки травмування і т.п. засобами колективного захисту.

Метод В включає гамму прийомів і засобів, спрямованих на адаптацію людини до відповідного середовища і підвищення його захищеності. Даний метод реалізує можливості професійного відбору, навчання, психо­логічного впливу, тренування, використання засобів індивідуального за­хисту.

Метод Г полягає у комбінації названих методів.

Особливе місце займають небезпеки пов'язані з інформацією. Відомо безліч випадків коли необережне слово, перекручене повідомлення або помилкові дані приводили до серйозних конфліктів. З початком ери пере­дачі інформації на відстань роль просторового фактора для такого виду небезпек не є вирішальною. В деяких випадках особливого значення не має і час прийнятого повідомлення - основне смислове навантаження за­кладене в нього.

Аналіз розглянутих випадків дозволяє сформулювати основні прави­ла безпечної діяльності людини:

1. Небезпеки необхідно попереджати (прогнозувати) у часі.

2. Між людиною і зоною прояву небезпеки необхідно підтримувати дистанцію більшу ніж сфера впливу вражаючих факторів.

3. Використання засобів захисту зменшує ймовірність ураження.

4. При відсутності форс-мажорних обставин вирішальним у безпеч­ній діяльності є воля і розумна поведінка людини.

5. При передачі інформації слід виважити можливі наслідки після її прийому адресатом.

Аксіома 3. Чим більш неявний (потайний) характер небезпеки, тим масштабніші наслідки (більша шкода) її дії.

Коли людина очікує небезпеку, а також має інформацію про її нега­тивні властивості, потужність шкідливих факторів, місце і час прояву, то може адекватно реагувати на неї, тобто захиститись. Наприклад, сучасні метеорологічні спостереження дають можливість визначати потужність, місце і час прояву тайфунів, що дозволяє попередити людей у зонах ймо­вірної їх дії заздалегідь. Ця інформація використовується для евакуації на­селення і захисту важливих об'єктів життєзабезпечення. З іншого боку ві­домо, що катастрофічні наслідки землетрусів пов'язані перш за все з їхньою раптовістю.

Аксіома 4. Небезпеки стають помітними, коли потоки речовини, енергії та інформації перевищують порогові значення.

Порогові, чи інакше, граничнодопустимі значення (ГДЗ) небезпек встановлюються, виходячи із умов збереження функціональної і структур­ної цілісності людини і природного середовища. Дотримання ГДЗ потоків створює безпечні умови життєдіяльності людини в життєвому просторі і виключає негативний вплив техносфери на природне середовище.

Дата добавления: 2014-01-07