Методи інженерної психології

Традиційно застосовувані в інженерній психології методи склалися в психології, фізіології, гігієні та охороні праці, анатомії, соціології. Серед психологічних методів, що використовуються в інженерній психології, розрізняють: власне інженерно-психологічні, психофізіологічні і персонологічні, математичні та методи моделювання, а з розвитком інженерної психології як напряму практичної психології і з розширенням міждисциплінарних досліджень - методи психологічної допомоги, психоконсультування та психотерапії.

Інженерно-психологічні методи призначені для дослідження процесу професійної діяльності людини-оператора, при функціонуванні СЛМ, оцінки діяльності людини, аналізу його помилок в факторів зовнішнього середовища, психофізіологічні та персонологічні методи дозволяють досліджувати організацію психофізіологічних функцій людини-оператора в процесі діяльності, оцінювати в контролювати його функціональний стан, працездатність, надійність в ефективність діяльності, особливості прояву його особистості та індивідуальності. За допомогою цих методів дослідники намагаються зрозуміти, яким чином вдається координувати процеси, що лежать в основі керуючих дій оператора й необхідні умови для підтримки життєдіяльності і розвитку особистості.

Математичні методи застосовуються для формалізованого опису та побудови моделей діяльності оператора. Найбільш часто для побудови моделей застосовують такі теорії: інформації, масового обслуговування, автоматичного управління, автоматів, статистичних рішень. Методи моделювання включають, у свою чергу, методи предметно-математичного, знакового і математичного моделювання.

Методи психологічної підтримки та супроводу ефективної, безпечної та надійної діяльності людини в системах "людина - техніка" включають методи: психічної саморегуляції і самовідновлення людини, психоконсультативної бесіди, індивідуальної та групової тренінгової та психотерапевтичної роботи з персоналом систем "людина - техніка", музикотерапії, рухової терапії та ін

Рис.1. Методи вивчення діяльності оператора

Фізіологічними методами послуговуються у вивченні функціонального стану людини, характеру реагування різних систем організму в процесі діяльності. Аналіз фізіологічних характеристик дає змогу визначити, як і якою «ціною» здій­снюється досягнення відповідної мети.

Математичні методи використовують для статистичної обробки результатів, пошуку закономірностей, побудови мо­делей діяльності оператора.

Особливістю методів моделювання є те, що в них розглядаються не реальні процеси, а штучно побудовані об'єкти, які певним чином співвідносяться з реальними явищами і тому називаються моделями.

Залежно від характеру, моделювання може бути фізичним, математичним, імітаційним.

При фізичному моделюванні вивчається діяльність оператора в лабораторних умовах за допомогою спеціального обладнання — тренажерів, стендів, макетів, експериментальних об'єктів. Це інженерно-психологічний експеримент із відтворення психологічної структури та особливостей реальної діяльності оператора в лабораторних умовах. Утім, таке моделювання передбачає і застосування математичного планування та обробки отриманих результатів.

Математичне моделювання досліджує діяльність оператора за допомогою математичних моделей — формул, рівнянь, нерівностей, — котрі відображають реальний процес. У такому разі дослідження самої діяльності переноситься на пе­ретворення різних формул або вирішення системи рівнянь. При цьому є певні обмеження стосовно застосування отриманих результатів.

Імітаційне моделювання здійснюється за допомогою електронно-обчислювальної техніки, яка значною мірою враховує вплив випадкових факторів, зумовлених умовами діяльності, особливостями процесу управління та самою людиною.

На різних стадіях проектування та експлуатації СЛМ можуть бути застосовані різні методи. Так, наприклад, на початкових етапах проектування діяльності оператора краще вдаватися до математичних методів моделювання, котрі дають змогу попередньо оцінити СЛМ, діяльність самого оператора та висунути вимоги до її технічного забезпечення. Далі доцільно використовувати імітаційне або фізичне моделювання для отримання повніших вихідних параметрів функціонування СЛМ. На завершальних етапах проектування виникає необхідність отримання даних про діяльність оператора, його стан і фактори, котрі впливають на ефективність функціонування СЛМ. Тут уже переважають психологічні та фізіологічні методики. На стадіях випробування а експлуатації дослідження здійснюються комплексно, що потребує правильного поєднання різних методів.

Слід зауважити, що в інженерно-психологічних дослідженнях застосовуються:

- антропометричні та біомеханічні методи для реєстрації рухової активності людини і виявлення різних зон її досяжності;

- методи гігієни праці для опису та аналізу факторів виробничого середовища — температури, вологості, шуму, вібрації, інтенсивності опромінювання, освітлення тощо;

- методи соціометрії для проектування спільної діяльності операторів, підбору команд, екіпажів.

МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗНАННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМ "ЛЮДИНА-ТЕХНІКА ЕРГОНОМІКА В СИСТЕМІ ПРИКЛАДНИХ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ЗНАНЬ

Розвиток комплексного, системного підходу до вивчення проблем ефективності і надійності діяльності людини в системах "людина - техніка" і забезпечення ефективності цих систем створило методологічну та соціальну передумову для виникнення нової комплексної галузі знань - ергономіка (ОТ грец. Еrgоп - робота, nomos - закон), що розширює рамки дослідження і забезпечення ефективності систем "людина - техніка". Термін "ергономіка" у перекладі з грецької буквально означає "закон роботи". Інженерна психологія за часом свого виникнення в нашій країні безпосередньо передувала появі ергономіки. І нженерна психології прагнула до комплексності обліку людських факторів і досить швидко переросла рамки власне психологічного аналізу трудової діяльності людини в системах "людина - техніка". Відгукуючись на питання практики інженерна психологія обростала все більш широким колом завдань і проблем для вирішення яких недостатньо було тільки компетенції психолога. У колективи, покликані вирішувати інженерно-психологічні завдання, стали залучати антропологів, біомеханіка, фізіологів, гігієністів, дизайнерів та інших фахівців, що обумовило розвиток відповідних форм і методів комплексних досліджень.

Ергономіка, таким чином, орієнтована на заповнення відсутньої ланки в міждисциплінарних дослідженнях людини про працю і покликана об'єднати всіх фахівців, що займаються питаннями праці. Під ергономікою мається на увазі область знань, комплексно вивчає трудову діяльність людини в системах "людина техніка - середовище" (СЛТС) з метою забезпечення її ефективності, безпеки та комфорту.

Аналогічну область знань за кордоном, зокрема в США, називають "людським фактором" human factor). Передумовами виникнення та розвитку ергономіки послужила необхідність вирішення проблем, пов'язаних з інтенсивним впровадженням і експлуатацією нової техніки і технологій, які опинилися нерозв'язними за допомогою методів лише технічних і медичних наук. Стала надзвичайно необхідною розробка і узгодження різних наук: психології, фізіології, гігієни праці, дизайну і об'єднання їх в загальну систему вимог до змісту і характеру праці в СЛТС. На Основі теорії та методології такого об'єднання і виникла ергономіка.

Основним об'єктом ергономіки є система "людина - техніка - середовище". В інженерній психології вивчають систему людина-машина ", тобто систему, що складається з людини і машини, за допомогою якої людина-оператор здійснює трудову діяльність; ергономіка досліджує ще і фактори зовнішнього середовища (фізичної, хімічної, соціальної), істотно впливає на ефективність діяльності СЛТС.

Під людиною-оператором в ергономіці мається на увазі людина, яка здійснює трудову діяльність, основу якої складає взаємодію з предметом праці, машиною і зовнішнім середовищем за допомогою використання інформаційної моделі та органів управління. На основі сприйняття інформаційної моделі у свідомості людини-оператора формується образ стану керованого об'єкта. Вся сукупність уявлень людини-оператора про цілі і завдання трудової діяльності і станах предмета праці систем "людина - машина", зовнішнього середовища та способи впливу формує концептуальну модель, що забезпечує взаємодію в системах "людина - техніка".

На прийом і переробку інформації людиною-оператором можуть впливати такі фактори зовнішнього (робочої) середовища, як температурні умови, шум, вібрація, освітленість, зміни зовнішнього тиску, прискорення, зміни складу Повітря, випромінювання. Вони можуть різко змінювати соматичне і психічний стан людини, а отже, знижувати ефективність його діяльності аж до проявів неадекватної поведінки. Не менш важливо і вплив соціального середовища, в якій працює людина. Соціальне середовище діє на людину перш за все за допомогою міжособистісних відносин в колективі, групі в СЛТС.

Групу операторів СЛТС або команду слід відрізняти від малої групи, що представляє собою об'єкт досліджень соціальної психології. Команда в СЛТС звичайно добре організована і має високу структурованістю поведінки. Як правило, команда має жорсткої структурою і організацією: члени команди мають строго певні обов'язки, які лише в малому ступені перекриваються; члени команди забезпечені спеціальними інструкціями; вирішують комплекс взаємопов'язаних завдань, взаємодіючи при їх вирішенні один з одним.

Якщо ж група має вільну структуру і самостійну мережу комунікацій, а обов'язки вибираються членами групи, то діяльність групи залежить тільки від якості роботи окремих індивідів. Таку групу можна заздалегідь забезпечити спеціальними інструкціями, оскільки невідомі характер праці і ступінь участі окремих членів групи у виконанні загального завдання, і в результаті очікується тимчасової дезадаптації членів групи або навіть повної їх дезадаптації.

Ці процеси нерідко супроводжуються виникненням і розвитком суб'єктивно (несприятливих) психічних станів: втоми і перевтоми, психічної напруженості, емоційного стресу. Передбачити і попередити ці негативні стану і покликана ергономіка як комплексна область міждисциплінарних знань, у яких одне з найважливіших місць займає психологія.

Предметом ергономіки є вивчення системних закономірностей взаємодії людини (групи людей) з технічними засобами і середовищем в процесі досягнення мети діяльності або при спеціальній підготовці до її виконання. Її метою є підвищення ефективності та якості діяльності людини в системі "людина - машина - предмет діяльності - середовище" при одночасному збереженні здоров'я людини і створення передумов для розвитку його особистості. Конкретними завданнями ергономіки є:

• розробка теоретичних основ проектування діяльності людини з урахуванням специфіки використання ним технічних систем і навколишнього середовища;

• дослідження закономірностей взаємодії людини з технічними системами і навколишнім середовищем, визначають якість і ефективність його діяльності;

• формулювання принципів створення СЛТС та алгоритмів діяльності в ній людини-оператора;

• висування та перевірка гіпотез про перспективи розвитку праці людини і пов'язаних з ним технічних систем і факторів зовнішнього середовища;

• створення методів дослідження, проектування і експлуатації СЛТС, що забезпечують безпеку, ефективність і задоволеність працею людини;

• пошук, виявлення та опис факторів, які демонструють зв'язок якості праці людини з ергономічними параметрами технічних систем і зовнішнього середовища.

Методи. У ергономіці використовуються методи дослідження, що склалися в соціології, психології, фізіології та гігієни праці, функціональної анатомії, кібернетики, системотехніці та ін При цьому головною проблемою є координація різних методичних прийомів, до передусім психологічних, при вирішенні того чи іншого завдання ергономіки і синтез з їх допомогою результатів.

Розрізняють дві стадії (етапу) у розвитку і відповідно два види ергономіки - корективні і проективну (превентивну), які пов'язують із завданнями модернізації існуючої техніки і систем з проектуванням нових. Прийнятий у корективній ергономіці підхід передбачає в кожному випадку оптимізацію діяльності по черзі по окремим факторам: психологічному (тоді значення антропометричного, фізіологічного та гігієнічного факторів заздалегідь приймається як оптимальне або не враховується взагалі), фізіологічного, гігієнічному і т. д.; потім окремі дані по кожному з факторів сумуються. Корективні ергономіка грає важливу роль в забезпеченні ефективності систем "людина - техніка", об'єднуючи для вирішення важливих до актуальних проблем фахівців різних областей знань. У корективній ергономіці робляться спроби звести воєдино, нехай часто і механічно, факти, здобуті різними науками про працю. Корективна ергономіка робить позитивний вплив на практику проектування систем "людина техніка", сприяє накопиченню фактів і окремих результатів спостережень про працю та фактори його ефективності. Проективна ергономіка передбачає не тільки накопичення даних про людські фактори, а й розвиток спеціальних досліджень типових видів і форм людської діяльності, створення методів її аналізу і формалізація, виявлення чинників, що визначають її ефективність. Ергономіка надає інструментарій проектування засобів знарядь людської праці, враховуючи особливості та можливості людини, а також проектуванні трудової діяльності людини, що дозволяє оптимізувати системи "людина - техніка".

Багато питань проективної ергономіки вирішуються в тісному взаємозв'язку з дизайном, який дозволяє більш повно реалізувати її принципи і вимоги. Ергономіка навіть розглядається як природно наукова основа дизайну, а дизайн, в свою чергу, збагачує ергономічну проблематику шляхом включення її і більш широкий контекст розвитку культури, наприклад, при проектуванні робочих місць, органів управління, моніторів та ін

В останні десятиліття рамки ергономіки істотно розширюються у зв'язку зі зміною акценту і технологій проведення ергономічних досліджень, з одного боку, в бік більшої їх психологізації (наприклад, введення контексту психологічних знань зі сфери психогігієни, психотерапії та психологічної реабілітації у практику організації та психологічного супроводу ефективної діяльності людини в сучасних системах "людина - техніка"), а з іншого боку. Переорієнтацією сучасних ергономічних досліджень на інтенсивний розвиток у вдосконалення техніки, зокрема, появою і активним використанням у різноманітних сферах діяльності людини комп'ютерів як найбільш досконалих знарядь праці і появи нової форми трудової діяльності - користувача персонального комп’ютера.

Дата добавления: 2014-01-07