Періодичні видання як складені твори

Твори, що охороняються авторським правом.

До різновидів об’єктів авторського права можна віднести:

- літературні письмові твори;

- аудіовізуальні твори;

- фотографічні твори й твори зображального мистецтва;

- оригінальні назви та окремі частини творів;

- елементи друкарського оформлення видання та твори дизайну.

Літературні письмові твори публіцистичного, белетристичного, наукового, технічного чи іншого характеру неодмінно охороняються авторським правом. Серед літературних творів інформаційного жанру найбільш поширені замітка і репортаж. Замітка – це стисле повідомлення про подію чи факт. Вона характеризується невеликим обсягом, стислим викладом подій, відсутністю коментарю або аналізу. Репортаж – матеріал, у якому журналіст малює картину через своє власне бачення. Репортаж містить обов’язкову авторську позицію і охороняється авторським правом.

Твори аналітичних жанрів – це аналіз та осмислення фактів, обов’язкове авторське Я. До таких творів належать стаття, кореспонденція, інтерв’ю, рецензія, огляд, коментар, бесіда тощо. Вони безперечно охороняються авторським правом.

Твори художньо-публіцистичних жанрів – це нариси, фейлетони, памфлети, пародії, сатиричні коментарі епіграми, анекдоти – вони обов’язково підлягають охороні авторським правом.

До інших матеріалів періодичних видань, що охороняються авторським правом, можуть належати кросворди, астрологічні прогнози, прогнози погоди, якщо вони є результатом творчої діяльності (наприклад, прогноз погоди від Гідрометцентру не охороняється авторським правом, а „Миколина погода” чи „синоптична обсерваторія каналу „Інтер” – охороняється).

Авторським правом охороняються і аудіовізуальні твори: кінофільми, телефільми, відеофільми, слайд-фільми та інше. Аудіовізуальний твір може складатися з творів, які вже існують, і творів, що були спеціально складені для нього. Автор тексту, музики та інших самостійних елементів, що входять до складу аудіовізуального твору, зберігає авторське право на свою частину та може вільно використовувати її на власний розсуд. За українським законодавством, авторами аудіовізуального твору визнаються:

- режисер-постановник;

- автор сценарію, текстів, діалогів;

- художник-постановник;

- автор спеціально створеного музичного твору з текстом або без нього;

- оператор-постановник.

Серед аудіовізуальних творів окремо виділяються телевізійні твори, що є продукцією організацій мовлення – телепередачі, ток-шоу, випуски новин, спеціальні телепроекти. Співавторами телевізійного твору є автор сценарію, режисер-постановник, оператор-постановник. До авторів телевізійного сюжету чи авторської програми належать журналіст, оператор і режисер. Зазвичай майнові права на використання такого твору передаються виробникові або продюсерові. Сам автор залишає за собою право на справедливу винагороду за кожне оприлюднення, публічне виконання, показ, демонстрацію.

Авторським правом охороняються фотографічні твори й твори, виконані способами, подібними до фотографії (голографії, слайди та ін.). Тривалий час визнання авторського права фотографів на свої твори натрапляло на величезний опір – фотографії не вважалися продуктом творчої діяльності, тому що розглядалися лише як результат технічного копіювання за допомогою фотоапарату та хімікату. Згодом ставлення до фотографії змінилося і почало визначатися словами Платона: „Усе, що викликає перехід від небуття до буття, - це творчість”.

На виконавчому рівні перші згадки про фотографічні твори як об’єкти авторського права можна зустрінути в Положенні про авторське право від 20 березня 1911 року. Окрім надання фотографіям 10-річного терміну охорони (ст.61), закон створював багато обмежень, зокрема надавав перевагу фотографіям, які були видані як збірки чи серії знімків, до літературних творів прирівнювалися знімки в галузі медицини, астрономії, мікро фізики. В „Основах авторського права” в 1928 році фотографії, нарешті, були внесені до переліку творів, що охороняються авторським правом (при наявності на кожному примірнику імені автора, місця та року випуску твору в світ). Правову охорону в Україні фотографії здобули лише в 1994 році, після прийняття відповідних поправок до Закону України „Про авторське право і суміжні права” (ред. Від 23 грудня 1993 р.). До цього часу діяли норми ч.2 ст.473 ЦК УРСР 1963 р., що обмежували термін дії авторського права на фотографію п’ятьма роками, а на збірки фоторобіт – десятьма. Нині обсяг прав на фотографічні твори чітко визначений українським законодавством.

Автор фотографічного твору володіє виключними майновими правами на використання свого твору та правом забороняти чи дозволяти іншим особам:

- відтворення фотографічних і включення їх до збірників, енциклопедій та ін.;

- розповсюдження своїх творів на території України, так і за її межами;

- публічний показ і демонстрацію фотографічних творів;

- переробку і інші подібні зміни творів (фотомонтаж, колаж).

Виняток становлять випадки вільного використання фотографічного твору (ст.21-25 Закону „Про авторське право...”). Фотограф водночас має право заборонити використання своїх творів, якщо воно завдає шкоди честі та репутації автора.

Складені твори (енциклопедії, словники, наукові збірники, газети, журнали й інші періодичні видання) – це особливі об’єкти авторського права. Вони є результатом творчого поєднання окремих творів, які, своєю чергою, також можуть охоронятись авторським правом. Водночас віднесення періодичного видання до об’єктів авторського права насправді є юридичною фікцією. Адже періодичне видання – це сукупність усіх попередніх і майбутніх його випусків, об’єднаних між собою спільною назвою, форматом, графічним оформленням. Авторське право починає діяти лише з моменту створення твору, а отже, насправді охороняє тільки кожний окремий примірник кожного номера видання, що вже побачив світ.

Специфікою періодичних видань є відсутність у них єдиного власника авторських прав. Первинно право на періодичне видання зароджувалося винятково як право видавців. Однак якщо редакторів перших газет справедливо вважали одноосібними творцями своїх видань і їм доставались всі лаври пошани, то сьогодні вихід у світ журналу чи газети – це результат злагодженої та копіткої праці цілого колективу спеціалістів – журналістів, фотографів, редакторів, дизайнерів, коректорів та ін.

Творчий внесок видавця, що за сучасним законодавством володіє правами на видання в цілому, полягає в доборі матеріалу, розробці оригінального макету. Кожен з журналістів володіє правами на використання своїх публікацій, включених до видання; за видавцем закріплено право на форму вираження авторських матеріалів у газетному (журнальному номері).

Якщо твори, що ввійшли до складу видання, є об’єктами авторського права, видавець користується авторським правом лише за умови дотримання відповідних прав кожного з авторів складених творів. У разі, коли твори, що стали частиною складеного видання, не мають авторської охорони, право видавця є незалежним.

Тож видавці періодичних видань володіють такими правами:

- на використання свого видання в цілому;

- на зазначення свого імені під час використання таких видань;

- на використання службових творів, які стали частиною видання;

- на використання творів, права на які були передані видавцеві за договором.

Права видавців є, фактично, безстроковими.

Дата добавления: 2014-01-07