Джерела викиду в атмосферу забруднюючих речовин

Забруднення атмосферного повітря – зміна складу атмосфери в результаті надходження різних домішок

Домішки в атмосфері – це розсіяні в атмосфері речовини, що не містяться в постійному її складі.

Забруднююча повітря речовина – це домішка в атмосфері, що несприятливо впливає на довкілля і стан здоров’я населення.

Первинна домішка в атмосфері – це домішка, що зберігає певний час свої хімічні і фізичні властивості.

Вторинна домішка в атмосфері – утворюється в результаті різних атмосферних процесів та перетворень.

Перетворення домішок в атмосфері – це процес при якому домішки змінюються під впливом хімічних і фізичних явиш, що є наслідком природних і антропогенних чинників.

До фізичних забрудників атмосфери відносять: радіоактивні речовини, теплове забруднення, шум, вібрацію і т.д.

Забруднюючі речовини надходять до атмосфери у вигляді суміші пилу, диму, туману і газоподібної речовини.

До природних джерел забруднення атмосфери відносять: пилові бурі, зелені насадження в період цвітіння, степові і лісові пожежі, виверження вулканів. Домішки, що виділяються природними джерелами: рослинний пил, пил вулканічного і космічного походження, ґрунтовий пил, частинки морської солі, а також гази: вулканічного походження, продукти життєдіяльності тваринного, рослинного і мікробного походження.

Природні джерела відносяться до майданних і діють короткочасно. Рівень забруднення, що створюють природні джерела називають фоновими, змінюються рідко в часі і є майже постійними.

Антропогенне забруднення пов’язане перш за все з підприємствами та транспортом. Промислові підприємства від яких відбуваються викиди поділяються на стаціонарні (координати джерела не змінюються) та пересувні.

Джерела викидів в свою чергу поділяються на точкові, лінійні та майданні. Кожен з них може бути затінений та незатінений.

Точкові джерела (зосереджені в одному місці): димарі, вентиляційні шахти.

Лінійні джерела: забруднення від автомобілів поблизу дороги.

Майданні джерела – займають площу всього підприємства: місце складування виробничих і побутових відходів, склади паливо-мастильних матеріалів.

Незатінені джерела (високі) – розташовані в недеформованому потоці повітря і до них відносяться димарі, які перевищують в 2-3 рази навколишню забудову (найвищі будинки).

Також розділяють організовані та неорганізовані викиди.

До організованих належать: газоходи, димоходи, труби, димарі.

До неорганізованих: порушення герметичності обладнання, старіння обладнання, а також місця розвантаження або зберігання речовин (автостоянки, склади паливо-мастильних матеріалів).

Більшість газоподібних домішок, які викидаються у атмосферу, знаходяться у встановленій формі чи у вигляді окислів з низьким ступенем окислення (сірковуглець, метан, окис азоту). Аналіз атмосферних опадів показує, що повернуті на поверхню землі домішки, представлені в основному з'єднаннями з високою сту­пенем окислення (сірчана кислота, сульфати, азотна кислота, ніт­рати, діоксид вуглецю). Таким чином, тропосфера грає роль гло­бального окислювального резервуару.

Смог - атмосферне явище, яке наступає при спів падінні пев­них метеорологічних умов та високого ступеню забрудненості повітряного басейну. Розрізняють наступні види смогів: фотохімі­чний, лондонський, крижаний.

Фотохімічний смог виникає у ясну сонячну погоду, при низь­кий вологості, температурі +30°, повній відсутності вітру та за­брудненості повітря. При фотохімічному смозі спостерігається поява голубуватої димки чи білуватого туману та пов'язане з цим погіршення видимості.

Лондонський смог формується при вологості повітря біля 100%, температурі 0°, штильовій погоді та високій концентрації продуктів спалювання твердого та рідкого палива. Спостерігаєть­ся частіше всього восени та взимку, характерне для помірних ши­рот з вологим морським кліматом.

Крижаний смог характерний для міст, розташованих у високих широтах. Він утворюється при температурах нижче - 30°, повному штилі, високій вологості повітря та наявності потужних джерел за­бруднення атмосфери. Для України крижаний смог нехарактерний.

3. Заходи захисту повітряного басейну міст

1. Організація санітарно-захисних зон.

Об'єкти, що є джерелами виділення в навколишнє середовище шкідливих та з малоприємним запахом речовин, слід відокремлю­вати від житлової забудови санітарно-захисною зоною (СЗЗ).

Розміри нормативної СЗЗ до межі житлової забудови встанов­люють в залежності від потужності підприємства, особливостей технологічного процесу виробництва, характеру та кількості ре­човин, що виділяються в атмосферу. У відповідності з санітарною класифікацією промислових підприємств розміри СЗЗ встановлють у межах від 50 до 1000 м в залежності від класу небезпе­ки підприємства (табл. 1).

СЗЗ не можна розглядати як резервну територію і використо­вувати для розширення промислового майданчика. На території СЗЗ допускається розташування об'єктів більш низького класу шкідливості, ніж основне виробництво (склади, гаражі, автостоя­нки).

Таблиця 1

Нормативні розміри санітарно-захисних зон

Клас небезпеки підприємства	Розмір захисної зони, м

Розмір СЗЗ до межі границі житлової забудови необхідно вста­новлювати:

Ø для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря – безпосередньо від джерела забруднення (димарі, шахти, аераційні ліхтарі будин­ків, місця завантаження – розвантаження сировини),

Ø для підпри­ємств, будівель та майданчиків з технологічними процесами, які є джерелом шуму, вібрації, електромагнітних хвиль, радіочастот;

Ø для електростанцій та котелень – безпосередньо від димових труб.

Територія СЗЗ має бути облаштована та озеленена. При проек­туванні благоустрою СЗЗ необхідно зберігати існуючі зелені на­садження. Зі сторони селітебної зони належить передбачати смугу деревино-чагарникової рослинності шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м.

Розміри СЗЗ уточнюються при розрахунках розсіювання пилогазових викидів і можуть бути більше чи менше нормативних. Якщо розрахунковий розмір СЗЗ більше нормативного, то прий­маються заходи для пониження об'єму пилогазових викидів чи розмір СЗЗ встановлюється по розрахунку.

2. Архітектурно-планувальні заходи.

До архітектурно-планувальних заходів відносяться: вибір території і площадки під будівництво підприємства, взаємопов’язане розташування жилих будинків – цехів підприємств – зелених зон міста. Підприємства повинні розташовуватись на рівній та провітрюваній території. Житлова забудова бажано повинна бути нижча ніж джерело викиду підприємства. Також бажано розташовувати підприємства за межами міста з невітряної сторони з обов’язковим врахуванням рози вітрів.

3. Інженерно-організаційні заходи.

Зниження інтенсивності руху автомобілів; покращення організації руху автотранспорту (розв’язки, окружні дороги, зелені хвилі); збільшення висоти димарів промислових підприємств (якщо Н=100 м, то радіус розсіювання 25 км, якщо Н=250 м – 75 км. Наприклад, в Канаді в м. Садбері висота димохідної труби на мідно-нікелевому заводі становить 400 м.); підвищення швидкості руху газів в димарях.

4. Маловідходні і безвідходні технології.

Найбільш перспективні це:

1. Перехід підприємств з твердого палива на природний газ.

2. Відмова від етилованого бензину і використання газу або біопалива.

3. Удосконалення обладнання теплоелектростанцій (ТЕС): оптимізація процесу спалювання палива, що призводить до зменшення викидів NO_x. Найкращий варіант –взагалі перехід на нетрадиційні джерела енергії.

5. Використання технічних засобів та технологій очищення викидів.

Для очищення газів використовують технологію сухого інерційного очищення газів, фільтрації та електростатичного осадження.

Для очищення пароподібних газів використовують метод адсорбції.

Дата добавления: 2014-01-07