Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Юридична наука: поняття структура, функції

Вид лекції: інформаційна

План:

1. Юридична наука: поняття, структура, функції.

2. Юридична деонтологія як юридична наукова дисципліна.

3. Місце деонтології в загальній системі юридичних наук.

4. Принципи, функції та компоненти юридичної деонтології.

5. Поняття, види і зміст методів юридичної деонтології.

 

Література:

1. Горшенев В. М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология. – К., 1988.

2. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія. – К., 2005.

3. Жалинский А. Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Учеб. пособие. – М., 1997.

4. Осауленко О.І. Юридична деонтологія: Навч. посіб. – К.: Істина, 2008. – 224 с.

5. Хрестоматия по юридической деонтологии: Сб. нормат. док. / Сост. и общ. ред. О. Ф. Скакун. – 2002.

6. Цирфа Г.О. Юридична деонтологія: Навч. посіб. / За ред. Н.І.Клименко – К.: 2005. – 210 с.

Оточуючу нас дійсність вивчає складна система наук. Наука — це сума знань про навколишній світ. Існують науки природознавчі, які вивчають природу; технічні, що містять знання про різні технічні конструкції; суспільні, які досліджують суспільне життя. Кожна з наведених великих структур поділяється на окремі галузі науки. Наприклад, серед суспільних наук розрізняють історичну, економічну, юридичну та ін. Підставою для розмежування наук є їх предмет та об’єкт.

Предмет науки — це сфера пізнання, якою займається конкретна наука. Об’єкт науки — реальні явища, які вивчає конкретна наука. Так, предметом юридичної науки (правознавства) є знання про державу і право, а об’єктом — реальні держава і право, які ця наука вивчає.

Юридична наука поділяється на шість груп окремих наук, кожна з яких має певний предмет, вивчає певний аспект об’єкта.

1. Загальнотеоретична наука (теорія держави та права). Предметом теорії держави та права є знання про загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави та права, а об’єктом — загальні закономірності держави і права.

2. Історичні юридичні науки. Вони тісно пов’язані з теорією держави та права і тому їх часто об’єднують в одну групу. До історико-юридичних наук, які вивчають процес виникнення і розвитку держави та права в конкретних країнах, належить історія держави та права України і зарубіжних країн. До цієї групи належить також історія політичних та правових вчень, яка досліджує розвиток теорій про державу та право.

3. Галузеві юридичні науки.Предметом цієї групи наук є знання з окремих галузей права:наука про кримінальне право, наука про громадянське право та ін.

4. Науки, які вивчають організацію та діяльність державних організацій, державне будівництво, прокурорський нагляд та ін.

5. Науки, які вивчають міжнародне право (публічне та особисте).

6. Прикладні юридичні науки. До цієї групи належать науки, які використовують дані неюридичних наук (фізики, хімії, медицини та ін.) для розв’язання юридичних проблем. До таких юридичних наук належать криміналістика, судова медицина та ін.

Отже, юридична наука (правознавство) — це суспільна наука, яка вивчає державу і право, включає знання про виникнення, розвиток і функціонування державно-правових явищ.

Юридична наука — одна з найстаріших суспільних наук. Історичне виникнення юридичної науки пов’язане з виникненням та розвитком права. Перші системні відомості про державу та право викладені у працях визначних мислителів Стародавньої Греції — Платона та Арістотеля. Значний внесок у розвиток юридичної науки зробили юристи Стародавнього Риму, які визначили правові поняття і конструкції. З того часу юридична наука має велике значення в житті суспільства,що проявляється в її функціях, тобто основних напрямках впливу на суспільне життя.

Функції юридичної науки — це основні напрямки її впливу на соціальні явища, на формування і розвиток особи.

Розрізняють такі основні функції юридичної науки:

· констатуючу — виявлення, фіксація наявних державно-правових явищ;

· інтерпретаційну — пояснення сутності державно-правових явищ, причин їх виникнення і зміни, їх структури, функції та ін.;

· евристичну — відкриття, формування невідомих раніше державно-правових закономірностей;

· прогностичну — формування гіпотез, прогнозів розвитку державно-правових явищ;

· методологічну — використання положень науки як дослідницьких інструментів для “прирощування” нових знань як у юриспруденції, так і в інших науках (при цьому особливо важливу роль відіграють, як зазначалось, висновки загальної теорії права і держави);

· практико-прикладну — формулювання рекомендацій, пропозицій щодо удосконалення тих чи інших державно-правових інститутів;

· ідеологічно-виховну — вплив політичної і моральної свідомості, світогляду і загальної культури суб’єктів на формування та розвиток права, зміцнення (чи послаблення) у суспільній свідомості престижу, авторитету права, держави, законодавства.

2. Юридична деонтологія як юридична навчальна дисципліна.

Навчальна дисципліна — це система знань, узятих з прак­тичних наук, яка включає вміння та навички реалізації цих знань, а також деякі педагогічні поради.

Юридичну деонтологію доцільно розглядати, по-перше — як вступ до юридичної спеціальності, метою якого є навчити студента вважати совість (сумління), справедливість головними критеріями вибору внут­рішнього почуття; по-друге — як вступ до філософії права.

Але значення юридичної деонтології як навчальної дисципліни не вичерпується тим, що вона є введенням в юридичну спеціальність. Розви­ток юридичних наук, удосконалення юридичної практики вносять істотні корективи і зміни в юридичну деонтологію, тому що вона є не набором формальних умовностей, а виразомм суспільної необхідності. Вона покликана розкривати причини виникнення й існування тих чи інших етичних, естетичних, правових та інших правил у юридичній про­фесії, формувати систему нормативів забороненого, дозволеного, зобов'язального і рекомендаційного характеру для кожної Її спеціа­лізації відповідно до досягнутого рівня соціальної культури.

Система дисципліни юридичної деонтології в цілому збігається із системою науки юридичної деонтології. Разом з тим є і певні відмінності, що випливають із змісту навчальної дисципліни і порядку її викладу.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тема 2. Деонтологія як складова юридичної науки і | Принципи, функції та компоненти юридичної деонтології
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 9584; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.