Каролінгський мінускул

В часиправління Карла Великого в Каролінгській імперії підновлюється культурне життя, прокидається інтерес до римської культури, яка відійшла у минуле. Зароджується новий стиль, нова епоха — каролінгський ренесанс. У столиці Каролінгської імперії Карл Великий організував літературну і художню школи, в яких працювали вчені, поети, художники-шрифтовики, художники-мініатюристи та оформлювачі книг, мозаїсти, різальники по кості, позолотники та інші майстри.

У створеній Карлом Великим художній школі був скрипторій та чимала бібліотека, в якій зберігалися античні, англосаксонські, ірландські та інші рукописи. У скрипторії працювали як місцеві художники, так і вихідці з Англії, Ірландії, Візантії, Риму.

Тут був створений поний вид шрифту — каролінгський мінускул, який відзначався чіткістю знаків і зручністю писання.

Основний текст каролінгських книг був написаний новим шрифтом. Для виділення особливо важливих сторінок використову­вався капітальний квадратний унціальний, рідше — рустичннй шрифт. Деякі букви мали декоративні елементи — закрутки. Ініціали часто обводились червоною фарбою і заповнювалися всере­дині синьою, інколи оформлювалися по-меровінгськи — фарбами різних кольорів.

Каролінгський мінускул вплинув на форму шрифту, що вико­ристовувався в усіх монастирських центрах і, перейшовши кордони Каролінгської імперії, поширився на усю Західну Європу. Цей чіткий, пропорційний, з ясними і гарними формами шрифт є прото­типом сучасної латинської азбуки рядкового накреслення.

В каролінгському мінускулі закріпились верхні і нижні виносні елементи. Картина письма є ясною завдяки широкій міжрядковій відстані і дрібним буквам. Самі букви (без виносних елементів) мають квадратні пропорції.

У розвитку каролінгського мінускула можна виділити два періоди: 783-820 роки характеризуються розвитком ранньої форми каролінгського мінускула, в якому верхні та нижні виносні елементи букв розширювалися до верху і закінчувалися без зарубок, в 820-1100 роках набула розвитку зріла, або кругла форма, в якій висота верхніх і нижніх виносних елементів дорівнювала корпусу букви. Букви оформляли чітко вираженими зарубками.

Розрізняють також широку, вузьку і кутасту форми каролінгського мінускула. Для вузького каролінгського мінускула ха­рактерне зменшення відстані в рядку як між буквами, так і всередині кожної букви. При кутастій формі округлі елементи замінюються на кутасті.

Каролінгський мінускул виконується добре заточеним пташи­ним пером. Букви цього шрифту виглядають дуже дрібними в порівнянні з буквами капітальних шрифтів. При розмітці матеріалу для письма слід враховувати, що довжина виносних елементів дорівнює корпусу букви. Кут письма при техніці ширококонечного пера повинен становити 15°. Для написання вправ і тексту каролінгським мінускулом висоту корпусу букв не слід робити більше як 5 мм.

Дата добавления: 2014-01-07