Опитувальники

Це така група психодіагностичних методик, в якій завдання пред­ставлені у вигляді запитань і тверджень. Вони призначені для одер­жання даних зі слів обстежуваного. Опитувальники є одними з найрозповсюдженіших діагностичних інструментів. Вони поділяються на опитувальники особистісні і опитувальники-анкети.

Особистісні опитувальники можна розглядати як стандартизо­вані самозвіти, що за формою бувають груповими й індивідуаль­ними, найчастіше письмовими, бланковими або комп'ютерними. За характером відповідей на питання вони поділяються на опиту­вальники із запропонованими відповідями (закриті опитувальники) та з довільними відповідями (відкриті опитувальники).

У закритих опитувальниках спеціально пропонуються відповіді на поставлені запитання. Досліджуваний повинен вибрати одну з них. Найрозповсюдженішими є дво- або три альтернативний вибір відповідей (наприклад, «так,ні»; «так, ні, не можу відповісти»). Як правило, в особистісних опитувальниках не може бути правильних і неправильних відповідей. Вони можуть відображати міру згоди або незгоди досліджуваних з тим чи іншим висловом. Перевагою закритих питань є простота процедури реєстрації, обробки даних, чітка формалізація оцінювання, що важливо під час масового об­стеження. Іноді у досліджуваних виникають утруднення, коли необ­хідно прийняти категоричне рішення.

Відкриті опитувальники передбачають вільні відповіді без будь-яких обмежень. Досліджувані дають відповіді на свій розсуд. Стан­дартизація обробки досягається через співвіднесення довільних відповідей зістандартними категоріями. Відкриті опитувальники разом з перевагами (одержання розгалуженої інформації про дос­ліджуваного, проведення якісного аналізу відповідей) мають і певні не­доліки: складність формалізації відповідей і їх оцінок, утруднення в інтерпретації результатів, важкість процедури і великі витрати часу.

Форма відповідей в особистісних опитувальниках може бути представлена у вигляді шкали вимірювання. В цьому випадку пропонується оцінювання тих чи інших тверджень за вираженістю в них якостей, закладених шкалою (наприклад, важкий - лег­кий, гарний - поганий). Зазвичай використовуються три-, п'яти- та семикрапкові шкали. Досліджуваний повинен відмітити ступінь вираження якості, що оцінюється.

За змістом особистісні опитувальники поділяють на опиту­вальники рис особистості, типологічні, опитувальники мотивів, інтересів, цінностей, установок.

Опитувальники-анкети допомагають одержати про людину будь-яку інформацію, яка не стосується її психологічних особли­востей (наприклад, для одержання даних про історію її життя). Вони передбачають жорстко фіксований порядок, зміст і форму питань, чіткі вказівки форми відповідей. Відповіді можуть писа­тися самим досліджуваним без участі психолога (заочне опитуван­ня) або в присутності експериментатора (пряме опитування). Анкетні опитування класифікуються передусім за змістом і кон­струкцією заданих запитань. Розрізняють анкети з відкритими запитаннями (досліджуваний висловлюється у довільній формі), анкети із закритими питаннями (всі варіанти відповідей передба­чені) і анкети з напівзакритими питаннями (відповідаючи, можна обрати відповідь з наведених або дати свій варіант). В анкетних опитуваннях часто комбінують усі варіанти: відкриті, напівзак­риті. Це підвищує обґрунтованість і обсяг інформації.

Серед опитувальників-анкет з психодіагностичною метою ши­роко використовуються біографічні анкети, що надають інформа­цію про історію життя людини. Найчастіше запитання стосують­ся віку, стану здоров'я, сімейного стану, рівня і характеру освіти, спеціальних навичок,статусного руху та інших відносно об'єктив­них показників. Вони допомагають зібрати інформацію, необхідну для вірогідної інтерпретації показників тестів.

Дата добавления: 2014-01-07